Пошук

«Перехресні стежки» — один з найвідоміших творів Івана Франка. Цей текст — уміле поєднання детективної історії та суспільно-політичного роману.

У збірці «Сільські історії» ідеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Другої світової війни та Малого Тікача в повоєнні роки. Її було засновано збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі. Мешканці цих сіл «поріднилися» з більшістю людських достоїнств і вад, зігріваючи та караючи ними не лише сусідів, а й самих себе.

Івоніка Федорчук більш за все на світі любив землю. Він шанував та беріг її, тяжко працюючи на ниві все своє життя. Це — найцінніший скарб. І іноді йому здавалося, наче земля важливіша за все та всіх. Івоніка плекав надію на те, що вона принесе щастя його синам. Не знаючи, що на неї впаде зерно ненависті та злості, яке зруйнує душі рідних людей. І брат піде на брата…

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі розпочату в романі «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Савелій Хоменко — людина з важкою життєвою історією. Після лікування він повертається в рідне село, одружується, працює листоношею, але не встигає насолодитися мирним життям.

Роман «З-під Полтави до Бендер» завершує цикл Богдана Лепкого про гетьмана Івана Мазепу. У ньому розповідається про події після Полтавської битви та про те, як склалися долі головних героїв епопеї. У видавництві «Фоліо» уже вийшли друком попередні романи циклу — «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава».

У романі «Марина — цариця московська» розповідається історія життя Марини Мнішек, польської графині. Вісімнадцятирічна дочка воєводи з українського Самбора стала царицею та дружиною двох царів тих лихих часів, які на Русі прозвали Смутними. Свої листи на батьківщину Мнішек підписувала: «Марина — цариця московська». Щоправда, вона була нею всього лише дев’ять днів у 1606-му році. Також у романі автор зображує кохання Марини до молодого царя Дмитрія, її останню любов до козацького отамана Івана Заруцького.

Сатирично-гумористична повість «Конотопська відьма» є яскравим зразком літературного бурлеску. Сюжет твору розгортається навколо подій у містечку Конотоп, де місцевий сотник Забрьоха й писар Пістряк потрапляють під вплив забобонів і власної обмеженості. Письменник дотепно викриває абсурдність бюрократичної системи, неуцтво й легковірність чиновників, а також порушує тему жіночої хитрості як інструменту самозахисту в патріархальному суспільстві. Водночас автор глибоко занурюється в атмосферу українського села з його неповторним колоритом — говіркою, обрядами та народними віруваннями.

«Камінна душа» — атмосферна, пристрасна й психологічна повість із непростими героями та неймовірними описами побуту й життя серед гір.

В історико-документальному та автобіографічному романі Ю. Горліс-Горського «Холодний Яр» ідеться про маловідомі широкому загалу буремні події, які в 1918–1922 рр. відбувались на Чигиринщині, у Холодноярській Республіці, де Ю. Горліс-Горський був осавулом 1-го куреня полку гайдамаків. 

«Містянки» — перша книжка серії «Жінки пишуть», у якій зібрано маловідомі тексти українських класикинь межі ХІХ–ХХ століть. Ці твори — про мешканок міст, які працюють, кохають, шукають своє покликання, намагаються зробити власне життя і життя інших більш комфортним чи вирватися із села, аби відкрити можливості міста.

У романі «Ярославна» зображено віковічну боротьбу з кочівниками та княжі міжусобиці, що колись занапастили Русь. Ярославна — одна з найвидатніших постатей Київської Русі, донька галицького князя Ярослава Осмомисла й жінка князя Ігоря Святославовича.

До збірки ввійшли оповідання, які репрезентують широке коло тематичних інтересів Бориса Антонен­ка-Давидовича (1899–1984). Письменник досліджує межу між справжнім просвітництвом і банальною шароварщиною, відтворює епізоди визвольних змагань в Україні на початку ХХ століття, рефлексує над селян­ськими погромами поміщицьких маєтків, малює пор­трети чекістів, їхніх сексотів та репресованих українців. Не оминає він і теми Голодомору та боротьби з релігій­ними організаціями в СРСР. Особливо болючою для письменника‑мовознавця була проблема русифікації України. Та попри все в центрі його творів стоїть Люди­на, яка всупереч обставинам зберігає самоповагу і гідно виконує свою місію в житті.

Історичний роман О. Соколовського «Богун» вперше був надрукований 1931 року в підсовєтській Україні, у видавництві «ЛІМ». Відомо, що на вимогу видавництва автор мусив переробляти свій твір кілька разів. Це є безсумнівним доказом того, що ідейна концепція роману ніяк не вкладалася в рамки прописаного окупантом світогляду. Та навіть такі поступки не врятували автора — 1937 року Соколовському висунули звинувачення в тому, що нібито 1932 року він увійшов до складу антирадянської есерівської організації, а 1936 року був перевербований в антирадянську українську націоналістичну організацію і очолив терористичну групу, яка ставила за мету насильницьке повалення Радянської влади в Україні.

Події у другому томі «Людоловів» починають розгортатися через рік після того, як татари викрали кохану гетьмана Петра Сагайдачного Настю Повчанську. Авторка змальовує екзотичний побут Каффи, життя українських невільників, козацькі морські походи та бої, інтриги польської шляхти, сутички й суперечки між старшиною і козаками.

У центрі роману-епопеї «Волинь» Уласа Самчука — широка панорама селянського життя, побуту, тяжкої праці, показана через історію українського роду Довбенків. У другій частині трилогії «Війна і революція» (1935) автор описує важке становище волинських селян на тлі героїчних і трагічних подій: першої світової війни 1914—1918 років, національно-визвольних змагань у 1917—1918 роках, українського відродження. Родині Довбенків визначено долею жити у час великих соціальних зрушень, боротися за збереження своєї сім’ї.

Читачі роману знову будуть у захваті від пригод Арсена Звенигори, який нарешті повертається додому. Проте війна з турками ще раз змушує його вирушити у похід разом зі своїми побратимами. Тим паче у вирі війни зникає його кохана — Златка. Стало відомо, що вона потрапила в гарем великого візира Кара-Мустафи. Й Арсен подається до Стамбула, заприсягнушись врятувати кохану або загинути у бою. Автор також розповідає про трагічні події в Україні після Чигиринських походів та оборону Відня (1683 р.).

Новели Михайла Коцюбинського (1864 –1913), які увійшли до збірки, стали яскравим доповненням до мистецьких імпресіоністичних пошуків європейських письменників межі XIX і XX століть. «Intermezzo», «Цвіт яблуні», «На камені», «Хвала життю» — твори, в яких природа постає повноцінним персонажем, а почуття — рушієм дії. Коцюбинський як художник слова, використовуючи кольори, звуки і світло, створює багатовимірну картину буття в уяві читача. Збірка стане відкриттям для тих, хто шукає літературу, здатну зворушити тонкі струни душі та показати красу повсякденного через призму глибокого особистісного переживання.

«Полтава» — четвертий роман циклу. У ньому докладно розповідається не лише про Полтавську битву, наслідки якої стали фатальними для українців, а й про драматичні події, що передували їй. Автор також з документальною точністю описує багатьох історичних осіб, які своїми діями намагалися або прислужитися Україні, або продати її за «млинок і ставок».

«Шалені авторки» — це антологія текстів українських письменниць, своєрідна мандрівка крізь останні два століття, під час якої різні авторки, маючи несхожі стильові уподобання й естетичні орієнтації, змальовують усю множинність і складність жіночого досвіду.

Повість «Царівна» — це історія письменниці, що намагається досягти успіху в дуже невигідний для цього час — еру закостенілого патріархату.

1943 рік, Слобожанщина, переломний момент у Другій світовій війні. Архітектор і колишній політв’язень Максим Колот опиняється в пастці – зі сходу наступають радянські війська, на заході ж прагне реваншу армія Гітлера. І для обох режимів Максим — поза законом. Чоловік змушений постійно тікати, його шлях — це низка рішень, внаслідок яких кожен день може стати останнім. Та попри це, герой намагається не лише вижити, а й зберегти себе та свою гідність.

Автобіографічна повість «Без коріння» — це інтимна сповідь жінки, вирваної із рідного ґрунту. Через спогади про Київський інститут шляхетних дівчат авторка змальовує драму інакшості: як дівчині, вихованій на європейських цінностях, вистояти перед тиском імперської системи. Це історія про внутрішню свободу та жінку, що виборює це право для себе.

Книжка «Листування Івана Франка та Ольги Рошкевич» є цінним документом української епістолярної спадщини. Вона проливає світло на особисте життя, внутрішній світ і творчі пошуки видатного українського письменника Івана Франка. У листах, написаних у 1870–1880-х роках, розкриваються щирі почуття між ним і його коханою Ольгою Рошкевич — першою жінкою, яка глибоко вплинула на його становлення як людини й митця.