Пошук

Авторка досліджує ідентичність як свідомий вибір, а не автоматичне прийняття ролі. Вона майстерно поєднує народну мову з літературною, створюючи живі історії про страхи й утрати. Кобринська показує, як навіть у складних обставинах людина знаходить гідність і силу.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. XX ст. 

Найкращі взірці самобутнього жанру, а також фейлетони Кам’янець-Подільського періоду творчості — у повному обсязі й без купюр! Твори Павла Михайловича Губенка (1889—1956), відомого під псевдонімом Остап Вишня, виходили мільйонними накладами, їх знали навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського автора було репресовано.

«Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі.

У цьому виданні зібрано твори Яцкова, які відображають цей тематичний спектр: від повісті «Горлиця» — одного з небагатьох в українській літературі текстів, де осмислюється досвід Першої світової війни, до новел, де центральним питанням є психологія творчості.

Роман «Недуга» показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х. Головний герой роману — директор заводу Іван Орловець. Його життя ідеально впорядковане та раціональне: робота, дім, родина, а попереду систематичне будівництво «світлого післяреволюційного майбутнього». Однак, попри позірну стабільність та систематичність, ця конструкція дуже хистка. Одного вечора в опері, куди його затягують друзі, він бачить відому співачку Ірину Завадську. Ця зустріч перевертає життя героя і ставить перед ним питання: якщо нова доба така прекрасна, то чому людина живе сірим, убогим і нещасним життям? У своєму тексті Євген Плужник розглядає «недугу» того покоління: розрив між ідеалом і дійсністю. «Як же можу я будувати для всіх щось прекрасне, коли не стає мені снаги чи волі створити щось бодай пристойне для самого себе», — каже головний герой.

Роман «Чайковський» (уперше надрукований 1843 р. в журналі «Отечественные записки») був створений на основі сімейних переказів матері Гребінки, яка походила з роду Чайковських. Події в романі відбуваються у другій половині ХVII століття. Письменник опоетизував суворе життя козацького «лицарства» Запорозької Січі, у героїчних тонах змалювавши минуле, зобразив невмирущі образи козаків, їхню мужність і вірність у дружбі; тож Євгена Гребінку можна з повним правом назвати яскравим представником українського романтизму.

«Андрій Лаговський» — це автобіографічний роман, що став одним із ключових текстів українського модернізму та порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. У центрі сюжету інтелектуал, книжник, професор, що постійно рефлексує над своїми станами, бажаннями, почуттями та намагається вижити у традиційному суспільстві. Важливим елементом сюжету стає гомосексуальна орієнтація героя. Це історія про роздвоєність і самотність. Він шукає любові, але не серед жінок, а серед чоловіків, шукає сімейного щастя, вірить у високі ідеали, які руйнуються, прирікає себе на кабінетне схимництво й аскетизм, але не витримує спокус. Зрештою Лаговський залишається надто залежним від тягаря традицій чи попросту нездатним до рішучого бунту, але виборює собі можливість зоставатися «таким, як він є».

Івоніка Федорчук більш за все на світі любив землю. Він шанував та беріг її, тяжко працюючи на ниві все своє життя. Це — найцінніший скарб. І іноді йому здавалося, наче земля важливіша за все та всіх. Івоніка плекав надію на те, що вона принесе щастя його синам. Не знаючи, що на неї впаде зерно ненависті та злості, яке зруйнує душі рідних людей. І брат піде на брата…

До видання ввійшли новели Марка Черемшини із циклів «Верховина» та «Парасочка», в яких він змалював життя гуцульського селянства за польської влади, а також ранні твори письменника — його перше оповідання «Керманич», вірші, поезії в прозі й твори для дітей.

Майк Йогансен (справжнє ім’я Михайло Гервасійович Йогансен, 1895–1937) — український новеліст, поет, перекладач, жертва сталінського терору, представник українського Розстріляного Відродження, один із жильців сумнозвісного харківського будинку «Слово», якого там і заарештували, а вбили в Києві, на Лук’янівці 1937 року. Реабілітований 20 березня 1958 року.