Пошук

Опинившись на Межі між країною людей і таємничих альвів, хлопець без пам’яті, якого шукають по всіх закутках континенту, зустрічає сліпу жінку, що називає себе характерницею. Хто вона? І чому у двох незнайомців так багато спільного?

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

Лисиця живе на межі двох світів — людського та надприродного. Вона людина, яка спеціалізується на запечатуванні могил. Звичайна робота, коли поруч з тобою в одному місті живуть відьми, вампіри, перевертні, а мертві періодично повертаються з того світу, аби полювати на живих.

Це історія усвідомлення власної тілесності. Історія про ілюзії та заборони, сором і невпевненість у собі, дружбу та перше кохання. Та насамперед це книжка про формування дівочої сексуальності, історія про неідеальне й болісне дорослішання.

«Принцип втручання» — ​це детектив. І одночасно не детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. Це книга, на якій можна ворожити. Або різко закрити і кинути в обличчя ворогу, хай навіть твій ворог тимчасово дивиться на тебе із дзеркала.

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

У житті Ані, доньки заможного бізнесмена, було все. Та ані гроші, ані дорогі машини й брендовий одяг не врятували її від раптового страшного діагнозу.

1410 рік. Воїни польського короля та Великого князя Литовського зустрічаються з лицарями Тевтонського ордену в одній з наймасштабніших битв століття.

Люди — соціальні істоти. Існування суспільства неможливе без співпраці, розуміння та дотримання справедливості. Та чи існує це все поза соціумом, коли людина опиняється на межі життя та смерті?

«Перші» — дебютний роман журналістки Марії Олекси. Світла історія про досвіди, які ніколи не повторяться — перші поцілунки та перше кохання, безмежні мрії та плани на майбутнє. Історія двох юних людей — Равлика та Вла, які зустрілися надто рано, щоб зрозуміти, ким вони можуть стати одне для одного.

Три покоління жінок, понівечені окупаціями і  війнами долі, зраджена довіра та нелегкий вибір між коханням, осудом громади, страхом помилок, обов’язком, штампом.. Але у  всьому цьому, попри всім зрозумілу «правду життя» — невидима, легкими пензлями вкраплена любов до рідної землі, садів, ментальності свого народу, який, і  не маючи що одягнути, побілить хату і  випере білу фіранку на вікні. Любов до тих нечисленних романтиків— які народжуються і в селі, і в місті; вміють любити; яким кохання ускладнює життя та  долю, але також дарує радість, за яку варто було страждати й боротися з обставинами. Історія така глибока, чиста і  водночас драматургійно напружена, що тримає цікавість читача з першої до останньої сторінки — ба, навіть далі.

Майя – журналістка кримінальної телепрограми, невротична трудоголічка, впевнена в тому, що разом з колегами виконує важливу роботу: допомагає знайти зниклих і встановити справедливість. Та все змінюється, коли безвісти зникає її ексцентрична напарниця.

Чи багато в житті країни може змінити п’ятнадцятирічний принц? Принц без належної освіти, який третину свого життя провів, переймаючись питанням власного виживання, а не державотворення. Принц у світі, де правлять боги, даруючи людям магію і водночас не надто хвилюючись за долю своїх підопічних.

Якщо розглядати прозу Анатолія Стодоли як підґрунтя для кіно, то можна сказати одне: це дуже добротний та колоритний матеріал для серіалу про війну до повномасштабного вторгнення. Тут є все, що потрібно. Жарти, ситуації, характери, драма, кохання, життя і смерть. Це український «Доктор Хаус» із домішкою «Пуститися берега». Проза динамічна, густо приправлена специфічним гумором та стоматологічною термінологією. «Стодола ФМ» — це про музику доріг, людей на війні, зубний (і не тільки) біль. 

Перший том збірки оповідань та новел, створених з 2012 по 2022 рік. Легкий та іронічний стиль, уміння автора підгледіти непомітні деталі й інтуїтивно відчути прихований, іноді неймовірний сенс подій, слів та поглядів — усе це робить збірку справжньою енциклопедією людських доль і трагічних чи комічних типажів, написаною з гумором, чуттєвістю і любов’ю.

Роман Міли Іванцової Намальовані люди — це розлога художня хроніка зими 2013-2014 рр. про звичайних людей, поставлених у  незвичайні обставини. Про Майдан та антимайдан, про небайдужих, які постали проти злочинної влади за людську гідність, про силовиків, поглядом з іншого боку барикад, про тих, кого взагалі не торкнулося. Про художників і  медиків, підприємців і  студентів. Про чоловіків та жінок, підлітків та літніх людей, українців і  не тільки. Про кохання, силу духу, взаємопідтримку, самопожертву, людяність і  любов у  широкому сенсі цього слова. І, звісно, про Київ, буремний і буденний, як і в усіх інших романах авторки.

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Там де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна – це коли ти їси землю. І що найважливіше, коли годуєш землю.