Пошук

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1939—1945. Європа» — третя книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спецслужб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції. Переважна більшість викладеного матеріалу оприлюднюється вперше.

Через призму «Одіссеї» – історії повернення солдата додому – автор поглиблює наше розуміння як досвіду ветерана бойових дій, так і одного з найвидатніших класиків світу. Він висвітлює підводні камені, з якими стикається багато ветеранів на шляху до цивільного життя.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1930—1939» — друга книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спеціальних служб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції.

Російський агресор безперервно атакує мирні міста і села України ракетами, керованими бомбами, безпілотниками, знищує критичну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиває мирних жителів. Українські військові завдають успішних ударів по аеродромах та ППО російських агресорів на непідконтрольній українській території та в анексованому Криму.

Два роки Україна героїчно захищає свою незалежність, бореться за своє існування.

Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.

У цій книжці військовий експерт Максим Паламарчук описує еволюцію основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат взаємодії численних різноспрямованих впливів: політики, технологій, державних бюджетів, поглядів адміралів на тактику застосування флоту і, не в останню чергу, закономірностей та випадковостей війни.

«Червона зона» — продовження документального циклу про гібридні кремлівські тактики дестабілізації та спроби подальшої анексії українських територій. Перша частина циклу — «Сіра зона» — розповідає про операції Кремля в Криму та початок військової операції на Донбасі. Друга — веде нас до Африки та Північної Європи, а також занурює в темну епоху радянських репресій, яку Кремль намагається відтворити нині.

Роман-хроніка «Херсон. Окупація» охоплює період від початку окупації до звільнення міста. Авторка зі своєю сім’єю прожила в окупації більше ніж пів року. Майже всі персонажі книги — реальні люди. Описані події відбувалися насправді, але деякі з них — в інший час, іншому місці або за інших обставин.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1939—1945. Нейтральні держави Європи та СРСР» — четверта книга фундаментальної п’ятитомної праці українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни. Автор ретельно простежив еволюцію розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, докладно описавши їхню структуру, персоналії та операції. Видання містить раніше невідомі документи із архівів багатьох країн. Переважна більшість викладеного матеріалу оприлюднюється вперше.

Ця війна вже тоді, взимку 2016-2017 рр., багатьох втомила і видавалася надто довгою. Саме тоді, у грудні 2016-го, письменник Олександр Вільчинський записався добровольцем і поїхав на фронт бійцем 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС, яка пізніше стала відомою як «Вовки Да Вінчі». Адже її командиром був ще зовсім юний Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі». Згодом він став Героєм України, а повномасштабне вторгнення зустрів уже командиром батальйону. «Да Вінчі» віддав своє життя за нашу свободу і незалежність, як і «Козак», «Старий», «Хитрий», «Ганс», «Щегол», які стали прототипами героїв із повісті Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою». А дехто з тих, із ким письменникові довелося тоді пліч-о-пліч воювати в 1-й окремій штурмовій, і досі захищають Україну зі зброєю в руках. Найбільша цінність цієї історії ще й у тому, що в її основу лягли особисті враження автора, а також те, що вона написана по свіжому й живому. Олександр Вільчинський показує життя на війні в усій його складності й непередбачуваності, не спрощуючи й не завуальовуючи.

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

У Гостомелі були «дороги смерті» і «дороги життя». Шлях на евакуацію із селища під Києвом пролягав під обстрілами. Гостомель був не просто в окупації, він перебував на лінії вогню: звідси росіяни планували почати захоплення Києва. Але гостомельці не були мовчазними жертвами окупантів. Ця книжка — про людей, які продовжували боротися й допомагати одне одному, беззбройні, але нескорені. Тут зібрані історії мешканців Гостомеля, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів, були в полоні, втратили рідних. Це не просто свідчення, це документальна пам’ять, яка нагадує: такі злочини не мають терміну давності.

Голова проєкту Exodus-2022 Михайло Гольд зібрав у цій книзі свідчення, які могли б стати частиною обвинувачень на майбутньому трибуналі. Деякі співрозмовники втратили дах над головою, багато хто — роботу й засоби до існування, є серед них важко поранені й ті, хто втратив рідних і близьких. Виживання під артилерійськими обстрілами та бомбардуваннями, у підвалах без електрики, газу, зв’язку, води і їжі, перипетії евакуації, допити у ФСБ — цим людям було про що розповісти.

Військово-Морські Сили Збройних Сил України захищають незалежність і територіальну цілісність України з 1992 року. Після окупації українського Криму російськими військами здавалося, що Україна втратила й свій флот. Але ВМС ЗСУ не тільки одразу вступили в бій на суходолі, морі та в повітрі, а й відродили флот, який, не маючи великих кораблів, з 2022 року системно нищить кількісно більший флот російських окупантів. Це все зробили люди. Герої флоту. Герої України.

На початку серпня Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа і зайшли в Курську область, просуваючись у тил ворога. Це була перша українська загальновійськова операція на прикордонній території Росії з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Нова книжка поезій Світлани Поваляєвої – складна комбінація етюдів із життя в тилу і на фронті. Війна, кохання, постійне чекання, надія, втрати. Степи й окопи, оманливий затишок дому та свист ракет над головою, захисники і вороги. Свої та чужі. Макабрична історія, яку ми проживаємо щодня. Час, який не обирали. Земля, за яку готові триматися до скону. Втрати, від яких зводить щелепу. «Війна — не звитяга, а просто життя, як є».

До уваги читачів - ґрунтовний аналіз бойових дій, що відбувалися в зоні проведення Антитерористичної операції в 2014-2015 роках. Ким, коли і за яких обставин ухвалювалися ключові для ходу гібридної війни рішення, як відновлювалася майже знищена за попередні роки українська армія, яку роль відігравали добровольчі формування, завдяки чому вдалося зупинити просування ворога вглиб країни - інформацію для висвітлення цих та низки інших важливих питань автор, офіцер оперативного резерву та військовий експерт Олександр Сурков, отримав безпосередньо від тих, хто від самого початку керував військами, планував бойові операції та брав на себе відповідальність за доленосні для країни події.

У цій зворушливій та вражаюче креативній книзі доктор Джонатан Шей досліджує психологічне спустошення війни, порівнюючи солдатів з «Іліади» Гомера з ветеранами В’єтнаму, які страждають від посттравматичного стресового розладу. Класика воєнної літератури, яка, на жаль, залишається актуальною і сьогодні, «Ахіллес у В’єтнамі» – це «трансцендентна літературна пригода» (The New York Times) та «безперечно одна з найоригінальніших та найважливіших наукових праць, що вийшли про війну у ​​В’єтнамі» (Тім О’Браєн, автор книги «Речі, які вони несли»). 

Україна отримує недостатньо військової допомоги, щоб перемогти у війні. Партнери можуть посилити українські потужності для вироб­лення сучасної зброї, інвестуючи так в оборону Європи. Україна вже отримує кошти із заморожених активів РФ. Новітні українські розробки військової галузі одразу випробовують у бойових умовах. Але росіяни продовжують просуватися на сході України, знищуючи та захоплюючи села і міста. Україні буде надзвичайно складно вижити без військової підтримки США. Президент США Дональд Трамп вважає, що ЄС має надавати більше військової допомоги Україні.

Восени 2024 року на фронтах російсько-української війни спостерігалась висока інтенсивність бойових дій. Втрати окупанта зростали з кожним днем через так звані «м'ясні штурми». Країна-агресор щоденно атакувала Україну дронами типу Shahed і залучила іноземний контингент, північнокорейських військових, у бойових діях в Курській області.

У власному бойовому досвіді метаромантики фіксують найяскравіші етапи активних бойових дій і трансформують їх у художній вимір.

Очікування переможного контрнаступу ЗСУ було затьмарено жахливим воєнним злочином російських окупаційних військ.

«Щоденна війна» Андрія Куркова — це хронологічний запис подій з українського життя та думок автора в умовах російсько-української війни. Письменник аналізує та зіставляє інформацію, яка в його викладі набуває як трагічного, так і повного гіркої іронії забарвлення. Це також погляд на історію, політику та культуру України.