Пошук

«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.

Історії про собак і людей. Бійцівські пси, надресировані мерзотниками,  одноокий і сповнений гідності мексиканський кундель, бразильський мастиф, який не був убивцею, Джеммі та Боксер,  які разом з бригадою легкої кавалерії  перетнули долину смерті в ході Балаклавської битви, худий пес-покруч у битві при Рокруа і такса Шерлок, флегматик зі щетинистою шерстю, – це лише деякі протагоністи есеїв, написаних Артуро Пересом-Реверте  між 1993 і 2014 роками, що увійшли до цієї антології.

Михайлина Коцюбинська — хто вона? Що знають про неї, окрім походження —  племінниця автора «Тіней забутих предків», названа на честь дядька? Проте саме ця жінка стала опорою тим, хто сформував собою шістдесятницький, а згодом і дисидентський рух.

«Непохитні. Історія українського правозахисту в інтерв’ю» Тамари Марценюк — друга книжка в серії «Своє. Український фемінізм», покликаній підсвітити історію й розвиток феміністичних та жіночих рухів в Україні. У книжці зібрано 31 інтерв’ю — про те, як в Україні виборюють права людей під час війни.

«Як роман» — це книжка колишнього вчителя французької літератури, який декілька років викладав свій предмет у коледжах різних міст Франції, згодом — у ліцеї ім. Поля Клоделя в Парижі, а з 1995 р. вирішив присвятити себе винятково письменству. Саме педагогічна діяльність спонукала Даніеля Пеннака до написання твору, у якому він ділиться своїми думками й спостереженнями про роль читання та місце книги в нашому житті.

Добірка різноманітних передмов, написаних Хорхе Луїсом Борхесом з 1924 по 1974 рік. У книжці зібрано десятки розсіяних по різних виданнях текстів, які належать до цього особливого жанру, в якому Борхес також показав свій майстер-клас.

До книги відомого літературознавця і критика ввійшли дослідження про різні аспекти життя і творчості класиків української літератури ХІХ–ХХ століть, портрети, сильвети представників літературного процесу 1920-х років, роздуми про сучасне літературне життя та його представників. У центрі уваги автора — ідея перепрочитання як постійного перевідкриття і плюралістичного розуміння.

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври.

Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури.

В цьому виданні зібрано краще з прозової спадщини класика грузинської літератури Акакія Церетелі (1840—1915) — біографічна повість «Пережите» та історична «Баші-ачукі», вибрані статті про літературу, театр та інше.

Фокус цього видання специфічний: відібрати й дати того Шевельова, який потрібен нам саме тут і конкретно зараз.

Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою.

Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу.

 «Слово свого роду» – це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології.

The Free Voices of Crimea profiles sixteen political prisoners — professional and citizen journalists fighting for human rights in Crimea, Ukraine’s territory occupied by Russia since 2014. Many of these people, sentenced to long prison terms on false charges, are Crimean Tatars, so the essays offer a wider historical context that explains why Crimea’s indigenous people have remained resilient against the Soviet, and now Russian, system. The book also includes letters, diary excerpts, and courtroom statements.

Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.  

Приводом для кожного есе в цьому циклі став якийсь конкретний і часто-густо банальний випадок — підслухана розмова, прочитана книжка, вчасно почута пісня, несмачний салат і смачна цукерка, генеральне прибирання, складання резюме і планів на рік, любовна зрада, вдала стрижка, нова зморшка.

Юрій Лавріненко — інтелектуал, критик і літературознавець. Товариш Юрія Шевельова, учень Олександра Білецького. Автор розвідок про Павла Тичину, Василя Еллана-Блакитного, політичну історію України. Саме його зусиллями в 1959 році світ побачила легендарна антологія «Розстріляне відродження».