Пошук

Майк Йогансен (справжнє ім’я Михайло Гервасійович Йогансен, 1895–1937) — український новеліст, поет, перекладач, жертва сталінського терору, представник українського Розстріляного Відродження, один із жильців сумнозвісного харківського будинку «Слово», якого там і заарештували, а вбили в Києві, на Лук’янівці 1937 року. Реабілітований 20 березня 1958 року.

У творах, які увійшли до збірки, письменниця порушує проблеми жіночої емансипації.

Повісті Михайла Коцюбинського (1864–1913) «Тіні забутих предків» судилася неймовірна доля. Спочатку книжкою зачитувалися українці. Перед ними поставала магічна краса Карпат, відкривалися таємниці переказів, звичаїв і побуту гуцулів, а уяву захоплювала трагічна історія кохання Івана й Марічки, яким не судилося бути разом через чвари рідних.  Ще більше прихильників у поетичної драми Коцюбинського додалося після виходу у світ однойменного фільму видатного майстра кіно Сергія Параджанова, який здобув велику кількість нагород на міжнародних фестивалях. У цьому виданні шедевр письменника проілюстровано кадрами з фільму.

«Майстер корабля» — це реальна розповідь зі справжніми прототипами. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття.

«Тигролови» — пригодницький роман Івана Багряного з автобіографічними елементами, написаний 1943 року.

«Дівчина з ведмедиком» — один з найбільш відомих та екстравагантних текстів В. Домонтовича.

Події третьої частини роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922-2014) «І будуть люди» розгортаються в період колективізації.

У романі-хроніці «Люборацькі» український письменник Анатолій Свидницький (1834–1871) показав руйнування патріархальних традицій в середовищі духовенства України у 40–60-х роках XIX століття, розкрив разючу несумісність природних нахилів дитини і тодішньої системи навчання, покликаної муштрою витравлювати в дітей будь-яке почуття самоповаги та громадської ініціативи.

У повісті «Доля чи воля» двадцятирічна авторка порушує актуальні для свого часу проблеми жіночої емансипації, зокрема показує успішну спробу своєї героїні Ядвіги Клейн вийти поза рамки усталених у міщанському середовищі пріоритетів — діти, кухня, церква. Ядвіга не лише самостійно здобуває медичну освіту в університеті, а й реалізує себе в суспільстві як повноцінна особистість і жінка — ставши авторитетною лікаркою, бере на виховання дівчинку-сироту. 

В останньому своєму великому феміністичному творі Ольга Кобилянська (1863–1942), українська модерністська письменниця, малює поетичний образ молодої піаністки, для якої мистецтво є захистом у життєвій боротьбі.

Оповідання Олени Пчілки — це прекрасні замальовки з життя українських заможних родин, столичної й провінційної еліти, життєвого ладу, усталеного в маєтках і садибах наприкінці ХІХ століття. 

В оповіданні «Аристократка» українська модерністська письменниця Ольга Кобилянська (1863–1942) продовжила розповідати про життя інтелігенції.

Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть красуню Христину з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву.