Пошук

Чарлі не був одним з тих, хто цитував Шекспіра й зачитувався «Королем Ліром». Проте якби він колись мав нагоду, то неодмінно подякував би драматургові. За що? За ту зустріч із Френ. Випадковий діалог та запрошення взяти участь в аматорській виставі «Ромео і Джульєтта». Чарлі був абсолютно байдужий до театру. Але не до Френ. Тож як він міг відмовити їй? І закрутилося, неначе у Шекспіра: пристрасті на сцені й почуття поза грою, романтичні зустрічі під балконом у світлі всезнаючого місяця. Це саме воно — перше кохання, таке солодке і щемке. Здається, що все це назавжди. Та, може, лише здається?..

Здавалося, у цій маленькій та затишній антикварній крамничці можна знайти все - від старовинних книжок до дивовижних прикрас, які в минулому носили великосвітські красуні. А ще тут можна випити філіжанку найсмачнішої в усьому містечку кави, яку бездоганно варить власниця магазину Сюзанна. Так, "Пікок Емпоріум" - місце прекрасних речей та пристрасних таємниць. Одну з таких таємниць має сама Сюзанна. Вона й досі вважає себе винною у смерті своєї красуні-матері Афіни. Постійні конфлікти з батьком, мачухою й чоловіком лише підливають олії до вогню. Та коли секрети минулого її матері перестануть бути секретами, життя Сюзанни зміниться назавжди. Помилки Афіни вкажуть їй шлях до прощення й омріяної свободи. А ще - до справжнього, палкого кохання…

Лора багато разів була підсудною. Її вважають небезпечною та неадекватною. А вона повсякчас бачить перед собою світло фар та обличчя материного коханця... Чому вона досі пам’ятає це?

У своєму філософському романі сучасний італійський класик Еррі де Лука заторкує тему вразливості, а ще любові у її найрізноманітніших іпостасях

Кажуть, у маленькому кафе «Funiculi Funicula» можна переміститися в часі, якщо забажати... І саме це бажання приводить до нього чотирьох різних людей. Закоханий чоловік із фатальним діагнозом вирішує помандрувати в майбутнє, щоб побачити, яким стане життя коханої без нього... чи все ж таки з ним? Старий детектив шукає змогу повернутися в минуле — для нього це єдиний шанс зробити щасливою свою дружину. А син, що не зміг попрощатися з матір’ю на її похороні, ладен віддати будь-що, аби потрапити в той день, коли вона була ще живою. Так само як і друг загиблого чоловіка, чию доньку він виховував як свою. І тепер у день весілля дівчини він прагне повернути час та подарувати їй можливість побачитися з батьком. Та мандрівки в часі можуть зруйнувати життя. Про це мовчки нагадує жінка, яка незмінно присутня в кафе, — колись вона не зуміла повернутися назад...

Дві ворожі організації - тоталітарне Управління під керівництвом Комендантки й Едем - одночасно світ і його верховна істота-праматір - розв’язали Часову війну. Їхні агенти, Червоні й Блакитні, мають рухатись часовими нитками і змінювати хід історії так, щоб створити ідеальну для себе версію майбутнього.

Згодом казали, що все це почалося того дня, коли відомий лікар, знаний учений, заявив про неприпустиме. Посилаючись на докази, він сказав: будь-яка смерть людини до досягнення нею 120 років передчасна. Тоді вся країна наче з’їхала з глузду і поринула в хаос. ЗМІ поширювали інформацію про смертельний вірус. Людьми почав правити страх. А влада країни вдалася до драконівських методів обмеження свобод громадян. У центрі дивовижних доленосних подій опинився молодий інженер Том. Світ, у якому він жив, поступово перетворювався на якусь антиутопію. Однак Томів друг, ексцентричний грек, переконаний: комусь вигідні паніка й страх, у які занурили людей. Адже у такий спосіб ними легше керувати. Том і його друг єдині, хто готовий докопатися до істини. Бо лише так вони зможуть повернути свободу. І не лише собі. А й усьому людству.

У романі Жаббура Дуейги вміло поєднується за­хоп­ливий сюжет з історичним тлом і вишуканою іронією, з якою він описує сучасне ліванське суспільство.

Автор запрошує читача у мандрівку лабіринтами людської душі, де реальність і уява, спогади і мрії, світло і тінь переплітаються у дивовижному калейдоскопі буття.

Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію.

Поряд зі старшим братом Пейтоном Сідні завжди відчувала себе невидимкою.

У неї відібрали ідентичність, а тепер прийшли по її дитину...

Головною героїнею роману «Листи з холодного краю» (2003) бельгійської авторки Каролін Ламарш є молода письменниця, яка, отримавши премію за поетичну збірку, намагається продовжити свій успіх — береться за написання сценарію кінофільму.

Після загибелі в аварії потяга Ділан опинилася в пустці, де зустріла провідника до потойбіччя — Трістана, який набув подоби юнака.

У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи.

Позірно кримінальний сюжет, який розгортається в лаштунках університетського життя Оксфорда, завершується несподіваною розв’язкою.

Вікінги шанують Веґарда з Горобинового фіорду, очільника багатьох вдалих походів, за непогамовну жагу до життя, сміливість і відвагу, готовність ділити всі труднощі та знегоди з товаришами. Його прозвали Два Сонечка: усмішка чоловіка світліша за ясний день, а мечі в обох руках у битві немов перетворюються на два блискучі сонця. Проте удача, яка супроводжує Веґарда в торгівлі і боях, зрадила йому в особистому житті: він звабив дружину берсерка Г’ятлі Акули, а тоді під час сутички вбив і його самого. Тепер Двом Сонечкам і його рідним загрожує помста.

Бурхлива оповідь, в якій п'ють багато чаю і дешевого рому.

Усама аль-Ейса – письменник, публіцист і дослідник, уся творча і професійна діяльність якого щільно сконцентрована довкола палестинської тематики – політики, історії, географії, культури – із центром у Вифлеємі, цьому прадавньому містечку, у якому він народився у таборі для біженців 1963 року.

Роман переносить нас до центру Каїра в період з 70-х років до кінця ХХ століття.

Арні лузер. Хирляве посміховисько в окулярах у сталевій оправі й розсипом прищів на обличчі. У кожній школі є такий хлопець, якого дівчата наче не бачать. Арні жив собі таким, допоки не побачив Крістіну і не закохався в неї. І це геть не смішно від самого початку, хоч Крістіна — машина. А потім буде страшно...

У Парижі з’явився моторошний убивця-канібал. Усі спроби столичної поліції вистежити його не дають результату. Слідча суддя Жанна Коровська поклала собі за мету будь-що знайти злочинця. Її не лякає жорстокість канібала, не зупиняють підніжки колег-чоловіків, які намагаються завадити розслідуванню. Убивця знає, що Жанна йде його слідами, і тікає до Південної Америки. Слідча починає небезпечну гонитву. Одна її похибка — одне людське життя. Посеред непрохідних аргентинських боліт, у нетрях лісу духів, вони опиняться віч-на-віч: тендітна жінка та безжальний, жорстокий монстр. Але всяка жорстокість має свій початок. І вбивцями не народжуються, ними стають. Часом не без сторонньої допомоги...

«Правила будинку сидру» — захоплива, багатопланова, інтимна, трагічна та місцями жартівлива книжка, створена одним із найкращих у сучасній американській літературі оповідачів «великих історій». 

Він приходить лише у ночі. Безшумно проникає у дім. Крадеться до спальні, де тільки но прокинувшись від сну, самотні жінки потрапляють до приголомшливого кошмару. Зважаючи на те, що він робить зі своїми жертвами, можна припустити, що злодій знається на медицині. Саме через це його називають Хірург.