Пошук

«Сни в оселі відьми» — це збірка історій в стилі горор американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). В однойменному оповіданні Уолтер Гілман, студент, орендує мансарду в «Будинку відьми». Гілман дізнається, що протягом двох століть багато мешканців будинку померли передчасно. Гілман починає бачити химерні сни, пов’язані з чорною магією…

«Покинутий будинок» — збірка містичних історій американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). В однойменному оповіданні головний герой розповідає історію, яка трапилася в місті Провіденс. В одному з будинків на вулиці Бенефіт-стріт померла неймовірно велика кількість людей: хтось збожеволів, когось переслідувала тварина з іклами, багато кого забрала лихоманка. Оповідач вирішує розкрити таємниці незвичайного будинку.

Чи можна змінити минуле? Так, якщо знати дорогу.

Всесвіт — місце битв людства за виживання. Три раси, з якими люди зіткнулися раніше, об’єдналися, аби зупинити поширення землян у космосі. Їхня опора та надія — вчений-перебіжчик Чарльз Бутен, який володіє військовими секретами Колоніальних сил. Щоби протидіяти зрадникові, необхідно дізнатися про мотиви його вчинків. Джаред Дірак — єдина людина, яка здатна знайти відповіді. Бо він — гібрид, створений на основі ДНК Бутена. І йому доведеться пройти довгий шлях, щоби зустрітися з «батьком».

«Жах у музеї» — це збірка історій в жанрі горору американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). Художник Стівен Джонс відвідує виставку Джорджа Роджерса. Там представлені картини кошмарних сновидінь, далеких планет та опудала якихось міфічних створінь. Роджерс запевняє, що все це — справжнє, що він проник в інші світи, де живуть незвідані істоти, але художник налаштований дуже скептично. Тоді Роджерс пропонує йому провести ніч у музеї, щоб самому в усьому переконатися.

«Футурологічний конгрес», оповідачем і головним героєм якого є вже знаний шанувальникам творчості С. Лема Ійон Тихий, занурює читача у «галюциногенне» майбутнє.

Головна ідея творів Бредбері – гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством.

Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був ра­ніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.

Розмова Голема, суперкомп’ютера чотирнадцятого покоління, зі світочами земної науки, що лягла в основу фантастичного трактату Станіслава Лема, — це, по суті, розмова батька з дітьми (чи радше — з немовлятами) про походження, сутність і майбутнє людства.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Оповідач цієї історії, заблукавши в сільській місцині, натрапляє на занедбаний будинок, єдиним мешканцем якого є якийсь стариган. На прохання незнайомця дозволити йому переночувати хазяїн не зразу, але погоджується і розповідає йому історію цього місця. Його син Денис поїхав до Сорбонни, де познайомився з художником Френком Маршем. Разом вони зацікавилися магічним культом. Закохавшись у главу культу Марселіну, красуню з розкішним волоссям, Денис одружився з нею і привіз сюди, до батька. Але на біду Френк пише портрет Марселіни...

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

Космічний корабель зазнає аварії, і пілот опиняється на планетоїді, який у давнину був ареною нещадної війни, що знищила цілу цивілізацію, збереглися тільки безтілесні розуми ватажків ворогуючих сторін.

У пошуках себе і абсолюту модель, яка об’їздила безліч країн, намагається врятуватись від внутрішньої порожнечі й перетнути межі реальності.

Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.

Марина Гримич у своєму новому романі «Вугледар – 2099» зазирає в наше майбутнє.

Рей Бре́дбері – один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв.

Чарльз Вард — головний герой роману «Справа Чарльза Декстера Варда» — молодий чоловік, який захоплюється історією та архітектурою Провіденса. Він починає вивчати життя чаклуна Джозефа Карвена. Під час дослідження з Вардом відбуваються дивні речі. Розслідуванням цього випадку займається Віллет, лікар сім'ї Вардів, від імені якого ведеться частина розповіді.

Адам Перший, лідер Божих Садівників, провістив Безводний Потоп, Божу кару, що має знищити людство. Разом зі своїми прибічниками він з останніх сил намагається врятувати цей приречений світ. Тут панує Корпорація, облаштовують свої ниці оборудки безпринципні КорпБеКошники та корумпована влада, розквітає буйним цвітом генна інженерія, а природа й навіть сама людина стає конструктором, у якому заввиграшки можна змінити будь-яку деталь. Цей світ надто самовпевнений...

Світлана Ігорівна – звичайна вчителька літератури у забутому Богом селі Загоряни. Троє дітей, чоловік-невдаха, неозорі городи, школа… Здається, усе надто банально і просто.

У романі «Мешканці міражу» (1932) Лейф Ленґдон разом зі своїм другом Джимом опиняються в центрі загадкових подій. Усе розпочинається три роки тому, коли головний герой вирушає до Монголії з етнографічно-археологічною експедицією. Там він знайомиться з давнім народом уйгурів, які вважають себе нащадками великої раси. Плем’я визнає Лейфа за Дваяну – героя з далекого минулого, що відродився. Ленґдон схожий на нього, а також має незвичайну здатність до вивчення різних мов. Лейф бере участь у зловісному ритуалі, щоб закликати Калк’ру. Але той, кому відповіло божество, і сам рано чи пізно має прийти на його поклик. Після цього пригоди Лейфа та Джима тільки розпочинаються.

«Дивна хатинка на стрімчаку в імлі» — збірка містичних історій американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). Томас Олні приїздить у Кінґспорт, щоб викладати в коледжі. Він знайомиться зі Стариганем, що вміє розмовляти з пляшками. Від нього вчитель дізнається про будинок на скелі, в якому відбуваються дивні речі. Томас вирішує піднятися на стрімчак, але після цього його життя повністю змінюється.

Була зима, сніжинки падали на землю, з дахів звисали бурульки - загалом, звичайний зимовий день.

Всесвіт, звісно, нескінченний, але кількість планет, придатних для життя людини, на диво мала, і так уже вийшло, що космос аж кишить іншими розумними расами, які також претендують на ті світи. Лише лічені раси розділяють концепцію сумісного співіснування, і до їх числа людство не належить. Ми за них б’ємося, і планети, придатні для заселення, переходять із рук в руки, поки хтось не вчепиться так, що не відірвати. Впродовж двох сторіч людство спромоглося закріпитися таким чином на кількох десятках світів, але куди частіше нам давали по голові. Ані перший, ні другий результат друзів нам не додав.

Написані й опубліковані у 1964 році, «Казки роботів» видатного польського фантаста Станіслава Лема вже давно стали класикою НФ.