Пошук

АНГЕЛА МЕРКЕЛЬ, канцлерка Федеративної Республіки Німеччина з 2005 до 2021 року, була першою жінка, яка зайняла найвпливовіший у країні пост. Народилася в Гамбурзі 1954 року, виросла в НДР, де вивчала фізику й здобула ступінь доктора природничих наук, була обрана до німецького Бундестагу в 1990 році. З 1991 до 1994 року була федеральною міністеркою у справах жінок та молоді, з 1994 до 1998 року — федеральною міністеркою довкілля, охорони природи та ядерної безпеки, з 2000 до 2018 року — головою Християнсько-демократичного союзу Німеччини. У 2021 році завершила активну політичну діяльність.

В останньому томі зібрання творів Романа Іваничука найповніше представлені інтерв’ю письменника майже за все його творче життя — з 1968-го до 2016 року, що дає змогу простежити, як протягом пів століття розвивався світогляд Майстра слова, змінювалося його ставлення до різних культурних і політичних подій у країні, утверджувалася активна громадянська позиція людини, в якої, проте, завжди незмінною залишалася непохитна віра у світле майбуття рідної України.

У книзі представлені 17 біографій гетьманів — вірних і самовідданих проповідників і захисників ідеї Козацької держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили усі свої таланти, поставивши за мету вибороти державність для українського народу. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах.

Данило Яневський (нар. 1956 р.) — історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук.

Генрі Форд — людина, яка змінювала світ. Застосувавши конвеєрне виробництво, він виготовив перший автомобіль, який могли собі дозволити американці середнього достатку. Форд перетворив автомобіль з елітного артефакту на практичний транспортний засіб.

Роман «Донос» Олександра Гавроша присвячений драматичним подіям 1846–1847 років, коли в Україні було створено Кирило-Мефодіївське братство — першу таємну політичну організацію, яка об’єднала провідних українських інтелектуалів, що ставили собі за мету пробудження і визволення України. Героями роману є кілька десятків історичних осіб, серед яких Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, київський військовий губернатор Дмитро Бібіков, цар Микола І, шеф жандармів граф Олексій Орлов...

Листування Франца Кафки з його нареченою Феліцією Бауер тривало понад п’ять років — з 1912-го по 1917-й. Двічі Кафка робив їй пропозицію шлюбу і двічі вона погодилася. Родичі з обох сторін вважали весілля неминучим, а Кафка в цей час описував у щоденнику свої муки: він прагнув самотності й сумнівався в тому, що взагалі коли-небудь буде в змозі вступити в шлюб. У своїх листах до Феліції він писав в основному про себе, про свої муки, страхи та бажання. Мабуть, реальна Феліція Кафку не цікавила, його захопив придуманий образ, тінь жінки.

У книжці «Пантелеймон Куліш. Життя і творчість» Віктор Домонтович аналізує знакові твори письменника, розповідає про перипетії життя і відносини з часописами.

Книжка «Листування Івана Франка та Ольги Рошкевич» є цінним документом української епістолярної спадщини. Вона проливає світло на особисте життя, внутрішній світ і творчі пошуки видатного українського письменника Івана Франка. У листах, написаних у 1870–1880-х роках, розкриваються щирі почуття між ним і його коханою Ольгою Рошкевич — першою жінкою, яка глибоко вплинула на його становлення як людини й митця.

Цей том містить понад 130 листів І. Багряного і деяких адресантів до нього.

Автор книги, доктор історичних наук Роман Офіцинський, спираючись на документальні джерела, відкриває читачеві образ Романа Шухевича як державного стратега, революційного політика і повстанського полководця. Пам’ять про героя — дійовий мобілізаційний чинник у сучасній визвольній війні України проти віроломної загарбниці Росії, віджилої імперії, що нині в агонії коїть злочини проти людяності.

Протягом життя у Франца Кафки (1883—1924) склалося неве_лике, але постійне коло друзів. У 20 років Кафка познайомився з Максом Бродом. Багаторічна дружба та підтримка Макса мали для нього велике значення. Вразливий, тривожний, депресивний Франц потребував стійкого, товариського, життєрадісного Макса. А той захоплювався глибиною та оригінальністю натури Кафки, називав його «одночасно мудрецем та дитиною». Йому Кафка довіряв свої сімейні та душевні драми, йому написав безліч листів.

«Московський» період свого життя Роман Цимбалюк детально описав в автобіографічному романі «Вірус Красної площі» у співавторстві з дружиною Анною Новакович.  Як кореспондент УНІАН він почав працювати там з  2008 року, одразу після  російсько-грузинської війни. З 2017 року до січня 2022 року був останнім українським кореспондентом, акредитованим при МЗС Росії на постійній основі.

Упродовж життя (1883—1924) видатний австрійський письменник Франц Кафка мав тісне, але постійне коло друзів. Зібрання вміщує листи митця до Оскара Баума, Курта Вольфа, Фелікса Вельча, Гедвіґи Вайлер, Оскара Поллака, Роберта Клопштока. З-поміж поодиноких листів більшість адресована батькам письменника та адміністративному комітету «Страхування працівників від нещасних випадків» королівства Богемія у Празі. Варто виокремити й серію листів Юлії Кафки до Феліції Бауер, нареченої митця, з якою він був двічі заручений, проте подружжям вони так і не стали, а також до її матері — Анни Бауер. До видання ввійшли листи Франца Кафки та його найближчого оточення, які допоможуть читачеві краще зрозуміти непросту вдачу письменника та осягнути його життєвий і творчий шлях.

«Сповідь» — автобіографічний твір, у якому Авґустин у формі молитви розповідає про своє життя, що відрізнялося занепокоєнням, постійним пошуком і багатьма помилками, про свій досвід грішника, котрий відкрив шлях до Бога, саме у Ньому віднайшов усе, чого шукав.

Автор книги на основі реальних подій, свідчень і документів розкриває основні віхи життя Андрія Мельника передусім як голови Проводу українських націоналістів і Організації українських націоналістів. Автор не оминає складних сторінок біографії А. Мельника, намагається відтворити драматичну атмосферу тих часів, коли народжувалася і вмирала надія на свободу для нації. Вперше публікуються маловідомі документи, які проливають світло на діяльність ОУН і Андрія Мельника в післявоєнний період.

До цього тому подано близько 200 листів І. Багряного і деяких його адресантів. Листування було частиною творчості митця та політика, його переживань, турбот, його життя.

Він — відомий письменник Ярослав Стельмах, вона — його дружина, яка ділила з ним і радість, і неприємності.

Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебу­вання­ в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено.

До цього тому ввійшло понад 150 листів І. Багряного відомимособам української діаспори, діячам демократичного руху, товаришам по УРДП, а також деяких його адресантів.

Микола Леонтович мав би стати священником, як усі його предки, але обрав шлях простого вчителя музики й диригента хору. Йому випало жити й творити в темні часи революцій, громадянської війни, невизначеності, а він протиставив їм світло українських народних пісень, обробки яких у його виконанні є неперевершеними. Просту мелодію «Щедрика» талант композитора обернув на шедевр. Його донині виконують усі українські хори, а ще «Дударика», «Козака несуть», «Легенду». Загалом понад 150 українських пісень, безліч самобутніх хорових композиції, духовні пісні українською — такий доробок короткого життя Миколи Леонтовича, підступно вбитого чекістом. Його  ховали 25 січня 1921 року. Мела така завірюха, що світло померкло. Здавалося, темрява взяла гору. Але в ті дні в паризькому Театрі на Єлисейських полях вкотре звучав «Щедрик». Переповнена зала вибухала оваціями. Український композитор їх заслужив.

Нове аналітичне дослідження присвячене життю Р. Шухевича і його поколінню в повоєнні роки. Автор опрацював документи з ГДА СБУ, численні монографії, дисертації, статті про цей період. Автор доходить висновку: протягом 1944-1950 років у тогочасних західних областях УРСР відбувалося системне, цілеспрямоване винищення місцевого населення. Протистояв комуністичному терору масовий стихійний збройний спротив тих, кому пощастило вижити в умовах двох радянських і нацистської окупацій.

Століттями твори мистецтва викрадали незліченними способами, але ніхто не досяг у цьому такого успіху, як майстерний злодій Стефан Брайтвізер. За більш ніж 200 пограбувань протягом майже десяти років — у музеях і церквах по всій Європі — Брайтвізер зі своєю дівчиною вкрав понад 300 об’єктів мистецтва, аж поки його спіймали. Майкл Фінкель переносить нас у дивний і сповнений краси світ мистецького злодія. На відміну від решти, він ніколи не крав заради грошей, а зберігав усі скарби вдома, де міг милуватися ними досхочу. Завдяки безмежній любові до мистецтва і здатності оцінювати практично будь-яку систему безпеки, Брайтвізер зумів здійснити неймовірну кількість зухвалих крадіжок. Проте ці дивні таланти породили дедалі більше нехтування безпекою і нестримну жагу поповнювати колекцію безкінечно, аж поки за власним его крадій не побачив пастки. Це реальна історія про мистецтво, злочини та невгамовне бажання володіти красою за всяку ціну.

Одна з дванадцяти дітей, вона народилася в родині кочівників у Сомалі. Життя в пустелі з верблюдами й козами не назвеш легким, та Варіс його любила, попри жорстокі традиції щодо жінок. Варіс стала жертвою такої традиції — обрізання — геть дитиною: їй було всього п’ять років. А коли батько спробував видати її заміж за 60-річного незнайомця в обмін на п’ять верблюдів, дванадцятирічна Варіс утекла. Її шлях розтягнувся у просторі й часі, а ще виявився нерівним й небезпечним, як земля, на якій вона виросла.

Минуло понад пів століття, як Мерилін Монро пішла у засвіти, та негаснуче світло її зірки сяє й донині. Мільйони глядачів в усьому світі знов і знов переглядають її фільми й численні світлини, а сотні дослідників б’ються над загадкою надзвичайного успіху та всесвітньої популярності золотої дівчини Голлівуду.

«Геній» Джеймса Гліка — шедевр наукової біографії, справжнє джерело ­натхнення для всіх, хто прагне до самореалізації. Автору вдалося досягти практично ідеального балансу між приватним життям героя та його діяльністю у сфері теоретичної фізики, причому й те, й інше написано жваво, яскраво, часом іронічно, але завжди глибоко й точно. Перед читачем постає неймовірно привабливий портрет одного з найбільш незвичайних і талановитих науковців XX століття, чиє життя скидається на захоплюючу наукову пригоду, мета якої — пізнання таємниць матерії і парадоксів внутрішнього світу геніально обдарованої особистості. Ця книжка заслужено принесла автору почесне місце у фіналі Національної книжкової премії США і номінацію на престижну Пулітцерівську премію.