Пошук

Анатолій Дімаров (1922 – 2014) написав свої мемуари в часи незалежної України, коли, за його словами, «уже не було цензури й ніхто мене не шматував».

У своїй книзі "Морські історії" автор не лише розповідає про найгучніші операції підрозділів спеціального призначення, а й розмірковує про такі поняття, як жертовність, цінність людського життя, дружба та взаємовиручка.

Видання присвячене письменнику й публіцисту Миколі Хвильовому (1893–1933).

Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.

В останньому томі зібрання творів Романа Іваничука найповніше представлені інтерв’ю письменника майже за все його творче життя — з 1968-го до 2016 року, що дає змогу простежити, як протягом пів століття розвивався світогляд Майстра слова, змінювалося його ставлення до різних культурних і політичних подій у країні, утверджувалася активна громадянська позиція людини, в якої, проте, завжди незмінною залишалася непохитна віра у світле майбуття рідної України.

Книга Марини Гримич «Умерови: Історія однієї родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ–ХХІ століття» — це літературна спроба відтворити історичні сюжети боротьби кримських татар за право жити і працювати на власній батьківщині через участь в ній кількох поколінь відомої і шанованої родини Умерових.

Листування Франца Кафки з його нареченою Феліцією Бауер тривало понад п’ять років — з 1912-го по 1917-й. Двічі Кафка робив їй пропозицію шлюбу і двічі вона погодилася. Родичі з обох сторін вважали весілля неминучим, а Кафка в цей час описував у щоденнику свої муки: він прагнув самотності й сумнівався в тому, що взагалі коли-небудь буде в змозі вступити в шлюб. У своїх листах до Феліції він писав в основному про себе, про свої муки, страхи та бажання. Мабуть, реальна Феліція Кафку не цікавила, його захопив придуманий образ, тінь жінки.

У книжці «Пантелеймон Куліш. Життя і творчість» Віктор Домонтович аналізує знакові твори письменника, розповідає про перипетії життя і відносини з часописами.

У мозаїці спогадів доньки й крізь призму родинних стосунків у цьому творі розкривається образ відомого і водночас невідомого Іззі Янґа.

Інтелектуальна автобіографія Нобелівського лауреата з літератури.

Трагічні та сюрреалістичні перипетії життя цієї людини майстерно виклав глибокий знавець історії, культури й реалій життя Португалії, італійський письменник і журналіст Марко Феррарі.

Йосип Броз Тіто був вічним партизаном – типовим створінням епохи крайнощів, епохи, яку він не тільки пережив, а й власноруч сформував і вистраждав.

Протягом життя у Франца Кафки (1883—1924) склалося неве_лике, але постійне коло друзів. У 20 років Кафка познайомився з Максом Бродом. Багаторічна дружба та підтримка Макса мали для нього велике значення. Вразливий, тривожний, депресивний Франц потребував стійкого, товариського, життєрадісного Макса. А той захоплювався глибиною та оригінальністю натури Кафки, називав його «одночасно мудрецем та дитиною». Йому Кафка довіряв свої сімейні та душевні драми, йому написав безліч листів.

Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра.

Карл Лаґерфельд — одна з найзагадковіших постатей в історії світової моди.

Упродовж життя (1883—1924) видатний австрійський письменник Франц Кафка мав тісне, але постійне коло друзів. Зібрання вміщує листи митця до Оскара Баума, Курта Вольфа, Фелікса Вельча, Гедвіґи Вайлер, Оскара Поллака, Роберта Клопштока. З-поміж поодиноких листів більшість адресована батькам письменника та адміністративному комітету «Страхування працівників від нещасних випадків» королівства Богемія у Празі. Варто виокремити й серію листів Юлії Кафки до Феліції Бауер, нареченої митця, з якою він був двічі заручений, проте подружжям вони так і не стали, а також до її матері — Анни Бауер. До видання ввійшли листи Франца Кафки та його найближчого оточення, які допоможуть читачеві краще зрозуміти непросту вдачу письменника та осягнути його життєвий і творчий шлях.

У цій книжці зібрано величезну кількість документів, пов’язаних з убивством Коновальця, більшість з яких  публікується вперше. Зокрема, це переклад  протоколів розслідування нідерландською поліцією вбивства лідера ОУН.

Книжка спогадів Тараса Федюка, чи не найсамобутнішого вітчизняного поета, охоплює понад пів століття українського літературного і довколалітературного життя.

Він — відомий письменник Ярослав Стельмах, вона — його дружина, яка ділила з ним і радість, і неприємності.

До цього тому ввійшло понад 150 листів І. Багряного відомимособам української діаспори, діячам демократичного руху, товаришам по УРДП, а також деяких його адресантів.

Ця книжка — життєпис одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття. Йдеться про нащадка шляхетного українського роду, в якому з покоління в покоління тривала боротьба двох душ, української й польської, сина «того Тадея», вихованця київської Старої Громади, яскравого представника неокласичного п’ятірного ґрона.

У цій книжці автор окидає життя та творчість Кирила і Мефодія іронічним поглядом (сміх — не гріх, навіть коли йдеться про святих і рівноапостольних). І хоча писемність от-от уже мала би з’явитися в повсякденному житті словʼян, але саме брати радикально вплинули на те, як і коли її було впроваджено.

У політичній історії України ХХ століття Петру Шелесту належить особливе місце.

Княгиня Ольга (? — 969) — перша жінка-правителька давньо-української держави, яка відіграла вирішальну роль у її становленні в IX столітті, у часи, коли права жінок не враховувались, а сама жінка мала в суспільстві нижчий стан, аніж чоловік. Перша християнка Київської Русі, вона майже два десятиліття керувала державою і налагоджувала дипломатичні відносини з європейськими країнами. Княгиню Ольгу можна назвати універсальною та унікальною постаттю, бо в ній органічно поєднувалися незламність і жорстокість з мудрістю та тонкою політикою.

Реальна історія молодого хлопця, який упродовж 15 років ретельно приховував, що бачить тільки на 2%. У цій книзі автор розповідає, як і чому зробив це.