Пошук

Який він насправді? Якою є історія становлення великого воєначальника, відомого загалу як залізний, а близьким — як щирий, скромний, вимогливий і водночас турботливий? Книжка Людмили Долгоновської дозволить зазирнути за лаштунки доленосних подій, почути голоси тих, хто стояв пліч-о-пліч із Валерієм Залужним. Як очевидиця й радниця Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій авторка розповідає, хто підтримував генерала та що додавало йому наснаги просто «робити свою роботу», — а насправді керувати й уособлювати легендарне українське військо, кожного воїна, який тримає оборону й звитяжно виборює для України можливість бути.

«Наше ратне діло та роздуми про вічне» — це перша і єдина збірка Максима Ємця «Єнота», підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

Військові та хмари» — не просто альбом робіт. Це своєрідний візуально-терапевтичний щоденник художниці, яка з 2014 року розповідає, що її підтримує, дає сили творити, надихає вірити в те, що в нас усе вийде. Зображувана нею війна багато в чому — фіксація і її особистісних емоцій та переживань, і тих, кого вона малює, оскільки багато робіт засновані на реальних історіях, фотографіях і відео. Техніка художниці — комп’ютерна графіка.

У праці «IN HOC SIGNO VINCES. Історія підрозділів Сухопутних військ ЗСУ в знаках і символах» представлена актуальна символіка підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. У кожному з цих знаків нерозривно переплетені історія та сьогодення, що створює неповторну особливість сучасної мілітарної символіки України.

Ірано-іракська війна (1980—1988 рр.) — найдовша конвенційна війна двадцятого століття. Іран був оснащений кращими системами озброєння, які надали США та Велика Британія. Його збройні сили були побудовані, навчені та організовані на основі досвіду США у В’єтнамській війні та досвіду Ізраїлю в арабо-ізраїльських війнах. Ірак був переважно оснащений системами озброєння, імпортованими з СРСР. Тому спостерігачі сподівалися з досвіду цієї війни зробити корисні висновки про можливий результат протистояння між силами НАТО на чолі з США і силами Варшавського договору на чолі з Радянським Союзом.

Клаузевіц був професійним солдатом і штабним офіцером, який брав участь у численних воєнних кампаніях, але відомий насамперед як військовий теоретик. Він аналізував воєнні кампанії Фрідріха Великого та Наполеона і використав це як основу для своєї роботи. Клаузевіц розглядав війну як суму рішень, дій та реакцій у невизначеному та небезпечному контексті. Його ідеї мали великий вплив на військову теорію, насамперед на німецьку військову думку, а згодом поширилися і на британське військове мислення. «Війна — це продовження політики іншими засобами» (Карл фон Клаузевіц).

86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. Завдяки пресслужбі полку «Азов» світ дізнавався про трагедію Маріуполя, про захисників міста та цивільних мешканців, які шукали прихисток на заводі «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців.

Лоуренс Девід Фрідман (нар. 1948 р.) — почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона, один з провідних фахівців та всесвітніх авторитетів у галузі стратегії з багаторічним науковим і практичним досвідом.

У першому томі політик розповідає про початок Першої світової війни, про свою діяльність на посадах канцлера державної скарбниці, міністра військового спорядження, розмірковує про взаємодію із союзниками. Видання також містить листи діячів, з якими Ллойд Джордж співпрацював у цей період, та інші матеріали того часу.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1919—1930» — ­перша книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спеціальних служб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки ­Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції.

Підрозділ ЗСУ веде бій. Позиція на пагорбі. Бійці в окопах, ведуть шквальний прицільний вогонь. Орки падають від наших куль та снарядів, перелякано гуртуються в окопі. Над ними височить ДЕМОН, стискає в руці пістолет.
ГОЛОД та інші бійці під прикриттям вогню роблять марш-кидок до посадки... 

Війна триває з 2014-го. Та повномасштабне вторгнення росії в Україну 2022 року остаточно поділило наші життя на до і після. Тепер ми завжди маємо вдома запас води, консервів і локшини швидкого приготування. Миємо голову не тоді, коли треба, а поки є вода й електрика. Майже не послуговуємося ліфтом, але мало не щодня користуємося свічками й так званим правилом двох стін. Робота стала рятівною рутиною, теплі зручні речі — персональним «бомбосховищем», а червона помада чи манікюр — нагадуванням про звичне життя. У «Повітряній тривожній книжці» авторка з позиції власного досвіду описує реалії міста часів війни. І те, як «мирні» чи «тилові» регіони мусять адаптуватися до воєнних реалій. У цій книжці йдеться про зміну пріоритетів, відносну безпеку, історичну пам’ять, відчуття дому, міста й людей, які пов’язані між собою. Про те, як війна вкрала в нас спокій, друзів, оселі, але несподівано й позбавила всього зайвого — речей, сподівань, страхів. Ми стали відвертішими, різкішими й водночас значно сильнішими. «Як колись» уже ніколи не буде, але точно настане «після перемоги».

Широка війна, наче гігантська анаконда, наближається повільно й безшумно. Пастор-євангеліст, військовий капелан і багатодітний батько Григорій Мотуз як ніхто гостро відчуває її нудотний подих. Мало хто вірить, що Росія наважиться напасти. Проте їхні ілюзії розлітаються тієї ж миті, коли перші російські снаряди і міни вбивають перших людей і за лічені дні місто Марії перетворюється на цвинтар.

Ким ми були це книга про людей на війні. Про голоси, імена та позивні. Про Далі і Руту, протестувальників і пацифістів, про живих і загиблих. Оповіді про Авдіївку, Львів, Одесу, Херсон, Чорне море. Роздуми про літературу та живопис у зоні бойових дій, про пам’ять, сни й марення, втому та ілюзорність реальності, запах війни та постійний «день бабака», зміни у свідомості людей, що перебувають між світом мертвих і світом живих. Про повітря, яким дихаєш і ніяк не можеш надихатися, і чисте та ясне небо, де зорі як на долоні.

«Мисливці за щастям» — збірка щемких оповідань про життя на фронті та на деокупованих територіях, з яких, попри звільнення, війна нікуди не пішла. Села зруйновані, поля заміновані, але там живуть люди, які вірять, турбуються одне про одного, будують плани, усміхаються всупереч усьому. На деокуповані вулиці повертаються діти й весна.

«Дикий Захід Східної Європи» — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми». З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. «Дикий Захід Східної Європи» — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися.

Росія програла нинішню «велику» війну – у цьому немає сумнівів. Бойові дії ще триватимуть, але своїх стратегічних цілей в Україні Кремль вже ніколи не досягне. То чому ж ця війна взагалі стала можливою і чому Москва вірила у свій блискавичний успіх на полі бою? Яке значення має Україна для Путіна особисто та Росії в цілому? Звідки взялися міфи про «ісконно русскій» Крим та «один народ»? Чим закінчиться війна і яке майбутнє чекає на Росію та Україну?

«Слова і кулі» — це розмови з людьми, які роками творили український літературний процес і розвивали українську журналістику, а тепер перетворилися з оповідачів на суб’єктів історій – тих, хто оберігає наше теперішнє й робить можливим наше майбутнє.

Як кажуть американці, freedom is not for free, свобода не безкоштовна. Тож рано чи пізно ворог, який століттями прикидався то «братом», то «визволителем», мав пролити кров українців. А ми — сплатити «рахунок». Відтак ця війна стала однією з фаз становлення України, бо воювати доводиться і з окупантом, і з упередженнями. Вона показала, скільки всього нам ще треба зробити, і що свобода — найвища цінність.

Люк Гардінґ — британський журналіст, письменник і премійований іноземний кореспондент газети The Guardian. Автор восьми документальних книжок, перекладених тридцятьма мовами. Став першим іноземним журналістом після часів Холодної війни, якого примусово вислали з Російської Федерації. Улітку 2022-го потрапив до кремлівського «чорного списку».

Повномасштабна російсько-українська війна змінила Україну, а разом із нею — увесь світ. Нині саме від українського майбутнього залежить доля людства. Тому і всередині нашої країни, і на міжнародному рівні точаться розмови про те, чи доцільно після звірств окупантів вибудовувати дипломатичні відносини з державою-терористом? За допомогою яких механізмів впливати на росіян, якщо санкції майже не працюють? Яких помилок припустилася світова спільнота, дозволивши повномасштабному вторгненню відбутися? Чи повернуться біженці на батьківщину після перемоги? Ця збірка інтерв’ю — спроба знайти відповіді на складні, але важливі питання, спроба зібрати голоси українських та іноземних інтелектуалів, дипломатів, режисерів, акторів, музикантів, військових. У книжці ви почуєте голоси Леха Валенси, Сергія Корсунського, Ігоря Осташа, Славенки Дракулич, Кристини КурчабРедліх, Зази Буадзе та ще багатьох тих, хто тут і сьогодні з тривогою, але й вірою говорить про майбутню перемогу України.

Чи є місце для любові та співчуття у підвалах зруйнованого росіянами Маріуполя? Чи може вдячність за час із коханим бути більшою за горе від його втрати на війні? Що дає сили підтримувати людей, які щойно вирвалися з окупації, коли в ці самі хвилини твій син переживає пекло на «Азовсталі»? І як це — приймати в цей світ дитя, коли за вікном обстріли, а вдома ні світла, ні води? У цій книжці звучать голоси двадцяти п’яти жінок — військових, медиків, волонтерок, переселенок, журналісток, — жінок, які пройшли полон або які чекають із полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на цій війні, але мають стільки сили й любові, що діляться ними з іншими.

Війна безсила перед коханням. Воно з’являється попри все і дає силу заради. Тоді все можна пережити будь-що: полон, травмування, сотні кілометрів відстані, безсонні ночі. Вік, стать, страх стають просто словами, що не мають ніякого значення. І навіть тоді, коли помножене на два кохання доводиться нести крізь життя самотою разом із болем втрати, воно не щезає.

24 лютого 2022 року. Поки на Київ летять ракети, столичний топменеджер вступає до лав тероборони, не підозрюючи, що їхній затишний дім невдовзі стане пасткою для його сім'ї. Як вирвати дружину й доньку з лап орди, коли командир вважає тебе дезертиром, а побратими — зрадником?

Щоденник Володимира Вакуленка-К. — болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «Коли наші прийдуть — віддаси». Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці? А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!» Володимир Вакуленко-К.

Перед вами — щоденник-хроніка наближення, початку і розгортання великої війни. Битва за життя й свободу триває, Україна дає рішучу відсіч «русскому міру». Автор є спостерігачем та учасником низки описаних подій, зокрема як митець, аналітик, військовослужбовець. У книжці зафіксовані голоси військових, письменників, журналістів, політиків, науковців, жертв війни. Рішуча битва точиться і на фронті, і в інформаційному полі — із ворожими стереотипами, що прижилися в багатьох країнах світу під впливом російської пропаганди. Попереду ще багато днів боротьби, випробувань, болю. І все заради перемоги — права українців бути і впевнено рухатися до власного майбутнього. Щоденник обрамлюють графічні картини Анатолія Дністрового, частину із яких він створював під час блекауту при свічках взимку 2022—2023 років.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область.

У цій збірці, яка виходить у час жорстокої війни рашистського режиму проти народу України, вміщені висловлювання видатних воєнних діячів про стратегію і тактику, маневри і логістику, командирів і воїнів, а також про ворогів. Ця книжка — своєрідна інструкція до дій, що дає можливість перемагати навіть сильнішого противника. Водночас афоризми можуть стати у пригоді й ширшому колу читачів — у ситуаціях, не пов’язаних з війною.

Ця книга створювалася в межах проєкту Тома Купера з дослідження подій російсько-української війни. Основна тема восьмого тому «Війна в Україні» — успішна оборона Києва на початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. За місяць запеклих боїв навколо Києва сподівання Путіна на миттєве підкорення України згасли, а десятиліття, які він витратив на відновлення та модернізацію російської армії, були фактично змарновані. Натомість перемога України в цій битві забезпечила її виживання як незалежної держави, хоча й не була достатньою для вирішення остаточного результату війни. Перші розділи книги зосереджені на обставинах вторгнення й особливостях структури російських та українських збройних сил. Автор спирався на відкриті матеріали про російсько-українську війну, накопичені в ЗМІ та соціальних мережах..

Другий том мемуарів, який містить спогади політика та свідчення інших осіб, присвячений його участі в розв’язанні воєнних проблем 1916 року. В грудні Ллойд  Джордж став прем'єр-міністром Великої Британії й, очоливши коаліційний уряд, узяв на себе цілковиту відповідальність за управління країною. Пізніше преса назвала його організатором Перемоги та національним лідером.

Є пульс! — це збірка зворушливих і драматичних історій парамедиків Донеччини, які щодня рятують життя під час російськихобстрілів. З початком повномасштабної війни проти України вони здійснили понад дві тисячі виїздів та надали допомогу дев’яти сотням людей. Парамедики першими прибувають на місця влучань, витягають людей з-під завалів і надають невідкладну допомогу, отримуючи поранення та ризикуючи своїм життям. У книзі зібрано 21 свідчення парамедиків поліції, які розповідають про свої переживання, труднощі та перемоги. Ці історії відкривають читачам світ мужності, самовідданості й гуманності звичайних людей, які щодня перемагають смерть заради життя інших. Краматорськ, Покровськ, Костянтинівка, Лиман, Торецьк, Мирноград, Добропілля, Дружківка, Селидове... Ця книга нагадує, що навіть у найтемніші часи є люди, які готові ризикувати своїм життям заради інших.

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.