Пошук

Південна Корея — це країна, де двори старовинних палаців межують із сучасними хмарочосами Сеула, а швидкісні потяги перетинають усю її територію за лічені години. Тут древня культура поєднується із кей-попом, коміксами й дорамами, що їх дивляться мільйони глядачів у всьому світі.

Мандрівниця Олена Бондаренко стала третьою жінкою у світі та першою українкою, яка пройшла Карпати теренами чотирьох країн.

Історикиня Юлія Юрчук, яка вже понад десять років живе у Швеції, у своїй книжці пояснить, що ж насправді робить шведське життя шведським. Вона розповість про пошуки житла (так, для цього треба стояти в чергах) і шведський дизайн, про фемінізм, татів у декреті й довіру до держави, а ще — про лаґом і про те, чому шведи так люблять комітети.

Шпіцберген може бути дуже різним. Може дивувати, закохувати та розчаровувати. У цій книжці Максим змалював історію Шпіцбергену — його минуле, сьогодення та, можливо, навіть майбутнє — через історії українців, яких доля звела з цим місцем. Це історія українського Шпіцбергену.

Книжка Марко Черветті — це ода смакам і текстурам, філософії майстрів, які роками вивіряли свої рецепти, та традиціям, що передавалися з покоління в покоління. Марко розповідає історії застіль та ділиться рецептами, дбайливо відібраними ним під час численних мандрів світом, — від українського борщу та цибулевих пиріжків Доброго Да до карбонари римського майстра і кесадильї з Мехіко-сіті.

«Верба у пустелі» — збірка подорожніх нарисів про святі місця — українські Єрусалими, котрі відіграли фатальну роль у долі світочів та видатних діячів культури і науки нашого народу, а також про найбільші центри духовності, створені українськими громадами за кордоном. Перед нами відкриється велич та багатство українського світу, який простягається від континенту до континенту, від океану до океану.

Гуляючи Києвом, легко впізнати численні локації, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Десь змінилися номери помешкань, по-новому пофарбовані фасади, іноді інші назви вулиць, але якщо придивитися, то можна уявити, як у «Льоху мистецтв» на Городецького сиділи за одним столом Тичина й Курбас, трохи далі, в кабінеті Підмогильного, збирався чи не весь мистецький Київ, а в підвалі готелю «Континенталь» зустрічалися за кавою непримиренні аспанфути, символісти й спіралісти. Вечірнім Хрещатиком гуляли справжні «марсіани», і в Георгіївському провулку шукала нових обріїв таємнича мистецька теософська дев’ятка.

Роман-репортаж Максима Беспалова — це химерне поєднання реальних і вигаданих історій, що вибагливо переплітаються та складають єдиний візерунок, історію, що починається з першого кроку на Шляху святого Якова. «Я не знаю жодної людини, яка вийшла на Шлях святого Якова, аби просто прогулятися, — пише Максим. — На цій дорозі кожен щось шукає, проте шукає щось своє, особливе. Чи особливу. Чи особливого. Дехто справді знаходить».

Канада — нудна й багата країна, де живуть люди, які досконало розмовляють двома мовами. Дороги тут ідеальні, а корупції немає. Засніженими преріями бігають стада бізонів, а десь поміж хмарочосами Торонто й Монреаля бородаті канадці грають у хокей. Це, безумовно, правда, коли йдеться про хокей і бізонів. Решта, сказати б, трохи… перебільшення.

Автор розповідає про Київ початку ХХ століття, пишучи про інтелектуалів, науковців, громадських і політичних діячів та інституції, які заклали основи незалежного національного життя. 

Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але…. Але все трішечки не так. «Доля дала цьому острову божественну красу й пекельне горе. Його історія послідовно закручується за спіраллю, наче це безкінечний, розтягнутий на століття День байбака: міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія. Вельми схоже на Україну» — описує Ірландію мандрівник і письменник Максим Беспалов.

Автор поділиться інформацією, що стане в пригоді туристам: від календаря природи і правил безпеки до секретів виживання — як на болоті добути питну воду та знайти їжу, як розкласти багаття серед драговин чи вибратися самотужки із трясовини.

Андрій Гладій у своїй книжці «Ісландія. Північні дні опівночі» знайомить нас із країною по-справжньому. Це книжка про незвідані ісландські стежки та потаємні місцини, недосяжні для ока мандрівників. Разом з Андрієм ви прогуляєтеся водоспадами й льодовиками, помилуєтеся північним сяйвом і фіордами, спостерігатимете за зміною пір року, пізнаєте ісландську мову та інші дивовижі острова, загубленого серед вод Атлантичного океану та рунистої мряковини Півночі. 

Від Любарта й Вітовта до єзуїтів, чорнокнижників, імператорів та соціалізму. Де у Луцьку шукати Нижній замок і на якій будівлі залишила свій «автограф» сестра Лесі Українки? Чому коронували ікону Луцької Богоматері та для чого виставляли сідло у вікнах монастиря?

Ця книжка — про Квебек, його історію і сьогодення, його проблеми і досягнення, його боротьбу за власну мову й національну гідність.

Усі ми пам’ятаємо часи, коли подорожі стали нашим новим хобі. Безвіз, лоукостери й бажання побачити світ стали драйверами цього процесу. «Рванемо у Вроцлав?», «О, є дешеві квитки в Барселону!», «Давайте на вихідні в Бонн. Більше двох днів там немає чого робити». Нам здавалося, що так буде завжди, але ні. Коронавірус перевернув світ, змінивши і те, як ми працюємо, і те, як відпочиваємо. Кордони закрилися, а подорожі стали або дуже ускладненими, або й зовсім неможливими. Та будьмо оптимістами. Маленькими кроками світ повертається до звичного життя. А отже — будуть і подорожі, планувати які можна вже зараз. Зрештою, очікування мандрів часто дарує більше ейфорії, ніж самі мандри.