Пошук

Маніфест тих, хто не соромиться сказати: не я для країни, а країна для мене.

У невеличке містечко на півночі Румунії в родовий замок графа Дракули їде Джонатан Харкер. Але чому ж усі, хто довідується, куди він направляється, жахаються? Чому намагаються відмовити його відвідувати замок? Чому дивляться на Харкера з жалістю й покладають на нього хрест? Може, тому що сьогодні — переддень святого Георгія і вночі, коли годинник вдарить північ, безперешкодно запанує все зло світу?

Друга світова війна. Чорний ліс на Волині. Українцям довелося на смерть битися на трьох фронтах: із німцями, росіянами та поляками.

Іво — самотній інтроверт, який прагне переосмислити своє життя в провінції.

У центрі сюжету — агроном Артем Гайдученко, який засновує в  давно занедбаному шляхетському маєтку комуну. Він стає одержимим заздалегідь провальною ідеєю віднайти формули хімічних речовин, що обдарують людство енергією та врожаями. Їхня зустріч з молодшим братом Петром, який продовжує боротьбу за українську ідею, стане для поселення фатальною.

А скарб таки був насправді! Та чи кожен скарб дає щастя? Чи здатні жінки прощати, чоловіки — чекати, і чого це коштує? Чи може українець бути успішним на своїй землі? Відповідь на всі ці питання крізь призму «любовного трикутника» дає новий авантюрно-краєзнавчий роман авторки «Декамерону одного села» та автора «Троянди в січкарні», «Формули для фюрера», «Кладки над прірвою» і низки інших інтригуючих цікавих книг. Для широкого кола поціновувачів сучасної української прози.

В основі цієї історії – чуйне феноменологічне спостереження за рослиною в коловороті року, художньо повідане від імені самої рослини: про те, як маленький герой проходить велику подорож не сходячи з місця. Дорослим для задумливого читання, тінейджерам для школи та для себе, молодшим для читання з дорослими.

«Весела книга» Алі Сафі належить до найпопулярніших творів перської літератури. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповіді про різних людей») якнайповніше відображає її зміст – у ній письменник зібрав усе найкраще і найцікавіше із арабської та перської класичної літератури. «Веселу книгу» можна справедливо назвати антологією перського гумору – дотепного, лагідного і повчального.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — це історія чоловіка, який звик завжди ставити себе на перше місце. Він нехтує рамками, які на людей накладає суспільна мораль, тому й чинить так, як вважає за потрібне.

Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.

«Ледь помітні маркери часу у прозі письменниці — в деталях. Чи це давні спогади, чи зовсім свіжі сліди — не вгадати, бо проза одного художнього рівня. У поезії Лани ще відчувається реакція на події, рефлексії, натомість прозі властива скандинавська незворушність на тлі багатих інтонацією голосів людей. Їх не назвеш персонажами — вони належать реальному світові, плоттю від плоті якого є сама авторка», — так охарактеризувала малу прозу Лани Перлулайнен Галина Пагутяк. До збірки «Одноразовий Львів» увійшли оповідання і мініатюри різних років. Для поціновувачів інтелектуальної прози..

«Чормет» – повість про людей, які живуть біля кордону Зони відчуження і збирають металобрухт.

Рід Мазуревичів споконвіку був знаний своєю жорстокістю. Усупереч волі батьків юна Марфа вийшла заміж за Уласа Мазуревича, та щастя з ним не пізнала. Усі надії покладала на сина Тихона, але й він удався у своїх жорстоких предків: жадібний та безсердечний, він крокує кривавою стежиною. Він перетворив на пекло життя не тільки численних коханок, а й своєї дружини, багатої спадкоємиці Софії Льохвицької. Їхня спільна донька Ярина ненавидить батька-тирана. Вона покохала Степана, батько якого загинув від рук Тихона. Тепер понад усе Ярина хоче розірвати коло страждань та спокутувати гріхи роду Мазуревичів. Але ціна може виявитися зависокою для неї.

У новій книзі Євгенії Кононенко об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок.

Поліна стоїть перед трапом до круїзного лайнера в порту Гонолулу.

Це неймовірна історія! Повстанський командир Данило Червоний не пропав безвісти після зухвалої втечі з табору смерті. Вояк УПА вижив і переміг у нелюдських умовах вічної воркутинської мерзлоти. Щоб зрозуміти, як це йому вдалося, ми маємо повернутися на десять років назад і побачити Червоного юним ліцеїстом, який лише починає боротьбу за свободу. Його шлях по-своєму бачать та оцінюють друг юності Мирон, повстанка Марія, радянський диверсант і донька «ворога народу».

Роман Остапа Дроздова «№1» — це більше, ніж просто роман, затиснутий жанровими рамками. Це сповідь кількох поколінь, об’єднаних наскрізною ідеєю — відстояти свою ідентичність.

Роман «Без ґрунту» й оповідання «Помста», «Приборканий гайдамака» та «Ой поїхав Ревуха…» об’єднані спільною темою. Це історії про співіснування в одній людині суперечливих ідентичностей і потреби прикидатися тим, ким не почуваєшся.

«Дівчина з ведмедиком» – це інтелектуальний роман про інженера та його вихованку. Київ, 1920-ті роки: Іполіт Варецький — інженер та викладач — стає репетитором для дочок у родині Тихменєвих — серйозної, стриманої Лесі та сміливої, зухвалої Зини.

Американська аспірантка Дженні Бартон навіть уявити не могла, що її мандрівка до Києва замість приємних закордонних канікул перетвориться на нескінченний вихор небезпечних пригод.

Рукопис зник на кілька років. Певне тоді ще не настав час чи-тати його. Але через півтора десятка років, в добу розвиненого Інтернету й соціальних мереж, сину письменника повертають зошит із цуценятком на обкладинці. І саме в цьому зошиті старий хворий письменник написав свій останній роман «Останнє бажання».

Чимало міфів, казок, а може, й невидуманих історій приховують піски й оази Північної Африки...

У творчому доробку Івана Франка є як поетичні, так і прозові твори, п’єси. Його творчість відзначається жанровим багатством.

Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання.

Рута Ружин органічно вжилася в ролі мами для сироти Соломійки та коханої для Свята. Однак кримінальний світ вириває жінку із сімейної ідилії: для журналістки знову знаходиться робота. Усе розпочинається з безглуздого, на перший погляд, викрадення старого комп’ютера Рути з редакції та бронзової скульптури — з музею. Обидві ці речі не несуть жодної цінності та, здавалося б, навряд чи пов’язані між собою. Місцеві оперативники заходять у глухий кут. Їхня єдина версія — комп’ютер украв якийсь жартівник, а статую забрав скульптор. І лише Рута впевнена, що поліція помиляється, та вперто продовжує розслідування.

Середньовічна література подивовує нас якоюсь відчайдушною відвертістю, простакуватим мудруванням, грубим, аж подекуди непристойним, гумором… Ця книжка — зріз тогочасного суспільства, де, лише блазнюючи, можна було й сказати правду, й добитися справедливості.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Темної ночі до слідчого прокуратури Артема Нагорняка прибігає директору універмагу Микола Осовський і повідомляє, що за ним стежать невідомі. Роздратований слідчий не вірить йому. Хто в маленькому містечку може стежити за відомим бізнесменом? Якби повірив зразу, то не вбили б наступної доби Миколу, а ще через кілька днів — його друга Андрія Сабанова. У містечку розгулялись убивці, які їздять на краденій машині. Третьою жертвою ледь не став спадкоємець Осовського його дядько Всеволод Антошевський, але невідомі помилились із отрутою. Конвеєр смерті не зупинявся, і слідчий вирішив заманити вбивцю у пастку. Кого він там виявив? І сам не сподівався на сюрприз.

Головні героїні роману Наталії Чайковської «Мовчазна згода» Клара й Ольга працюють медсестрами у психіатричній лікарні.

Марко Вовчок — письменниця, емансипантка, вважається однією з перших авторок у жанрі психологічного реалізму. ЇЇ творчість — це маніфест свободи серед суцільного рабства. У своїх оповіданнях та одній з центральних повістей «Інститутка»  авторка змальовує виразні образи героїнь, котрі не хочуть миритися з підневільним життям. З одного боку, бачимо розбещену, жорстоку огидну панночку. Муштра гарним манерам у Пансіоні жодним чином не вплинула на неї, тож вона перетворює життя довколишніх на пекло: психологічний тиск, капризи, побиття, знущання. А з іншого боку — селянку Устину, яка в будь-яких обставинах готова обстоювати власну гідність та жертвувати всім заради права розпоряджатися власним життям.