Великий льох

«Великий льох» є культовою поемою-містерією Тараса Шевченка. В ній осмислено найважливіші екзистенційні питання людського існування. Біля церкви в селі Суботів зустрілися три душі. Вони неприкаяні, бо святий Петро не пускає їх до Царства Небесного. Перша душа належить дівчині, що з повними відрами перейшла дорогу Богдану Хмельницькому, коли гетьман їхав присягати до Москви. Друга душа належить дівчині, що напувала коня Петру І, коли той приїздив після штурму Батурина. Третя душа належить немовляті, що усміхнулося цариці Катерині ІІ. Поруч із душами виникають образи трьох ворон і трьох лірників. Ворони втілюють біди українського народу, а лірники власне є митцями, що носять людську пам’ять і своїми піснями не дають забувати.  Великий льох є метафорою… тільки після того, як його розкопають, душі потраплять до Раю. От тільки коли?