Пошук

Коли диявол спокушає смертних, він прибирає людської подоби. Чи може людина свідомо обирати між Добром і Злом? Чи є у нашому реальному світі місце для духовності? Чи буває жінка геніально обдарованою, чи, може, «іскра Божа» — привілей чоловіків?..

Теодор Драйзер (1871—1945) — відомий американський письменник і громадський діяч, чиїми творами вже понад сто років захоплюються читачі в усьому світі. Головна героїня роману «Сестра Керрі» — вісімнадцятирічна дівчина з провінційного містечка, яка покинула велику родину й переїхала до Чикаго, щоб здійснити власні мрії. Але життя у великому місті виявилось зовсім не таким, як його уявляла собі Керрі. Втративши роботу, вона змушена бути коханкою чоловіка, який пішов на злочин. Він краде гроші, щоб мати змогу бути поряд із нею. Якщо мрії Керрі здійсняться, чи принесе це їй щастя?

Незаперечною перлиною у творчій спадщині відомого американського письменника Натаніеля Готорна є глибокий психологічний роман «Багряна літера». Проте на батьківщині письменника далеко не всім нащадкам пуритан сподобалося те, як він показав духовне життя їхніх і своїх предків, що жили в середині XVII століття, як розвінчав їхню сувору нетерпимість, жорстокість, збочені уявлення про гріх і справедливість. Справді, історія, здавалося б, звичайної подружньої зради Гестер Прін стала повчальною драмою, з якої головна героїня, хай і зазнавши важких випробувань, виходить незламною, бо в її серці є те, що не має піддаватися жодному осуду, — справжнє кохання.

Книга притч «Весняний сад» («Багаристан») — видатний твір класика перської літератури Абдаррахмана Джамі (1414 — 1492), який по праву вважають вершиною його творчості. Написаний наприкінці життя в простій і разом з тим захопливій формі, «Весняний сад» адресований широкій читацькій аудиторії, але передусім це моральні настанови юнацтву. Рівно 525 років відділяють нас від того часу, коли Абдаррахман Джамі написав «Весняний сад», проте він і сьогодні не втратив своєї свіжості та привабливості.

Скарби Ґвалура — це легендарні коштовності, що зберігаються в стародавньому місті Алкмінон, у країні Кешан. Конан, прагнучи здобути цескарб, вирушає в Кешан. Він пропонує свої послуги у вишколі місцевої армії. Тутмекрі, стигійський злодій із подібним наміром, також прибуває до країни з пропозицією військового союзу. Але для ухвалення договору, як стверджує верховний жрець Кешану, потрібна порада оракула Алкмінона. Конан і Тутмекрі здогадуються, що і скарби, і оракул перебувають в тому ж таємному покинутому місті. Шукачі скарбів незалежно один від одного їдуть туди напередодні експедиції верховного жерця...

Якщо ви бажаєте дістати заряд гарного настрою, то пропонуємо прочитати повість «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)».

Ця містична повість увібрала в себе легенди та перекази, що в цільній оповіді висвітлили релігійно-гуманістичні уявлення про добро та зло, злочин і покарання…

Оголошення в щоденній газеті неабияк заінтригувало мешканців англійської провінції: їх запрошено на дивну виставу — вбивство. Охочі подивитися на це, а їх виявилося чимало, певно, забули, що весь світ — театр, а люди в ньому — актори, а не глядачі. Тож ролі жертв уже розподілено…

Леді Стаббз та сер Джордж, власники шикарного маєтку в Девоні, організовують гру в удаване вбивство. Серед запрошених - Аріадна Олівер, відома авторка детективів. Вона підозрює, що під час гри може статися справжнє вбивство. Саме тому письменниця пропонує Еркюлю Пуаро супроводжувати її в Девон, і він погоджується.

Священний Єрусалим. Неперевершений детектив Пуаро гадав, що проведе тут чудову відпустку, однак у першу ж ніч став свідком моторошної розмови. Юнак Реймонд Бойнтон сказав сестрі, що вони мають убити… власну матір. Заможна місіс Бойнтон — деспотична садистка й колишня тюремна наглядачка. Вона справжній тиран, якого ненавидять усі члени родини, але не сміють суперечити. Одного дня місіс Бойнтон знаходять мертвою. Легендарний Пуаро не може пройти повз цей злочин. Він береться визначити вбивцю за добу й уже має підозрюваних. Та що, як насправді ніякого вбивці не існує? І те, що сталося, зовсім не звичайний злочин…

Чергова гостросюжетна історія від Моріса Леблана нагадує густе плетиво загадок і таємниць, які охоче беруться розгадувати разом з героями і читачі. І не дивно, бо ж автор — справжній майстер уникати прямих відповідей і ховати всю картину подій у химерні шати натяків і нюансів, та й надто вигадливий сам головний герой… і як ніхто не знає справжнього обличчя Люпена, гублячись у рисах усіляких представників вищого і нижчого світу, так і до кінця книги читач часто-густо не підозрює, чим вона завершиться і в чому вінець інтриги.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Оповідач цієї історії, заблукавши в сільській місцині, натрапляє на занедбаний будинок, єдиним мешканцем якого є якийсь стариган. На прохання незнайомця дозволити йому переночувати хазяїн не зразу, але погоджується і розповідає йому історію цього місця. Його син Денис поїхав до Сорбонни, де познайомився з художником Френком Маршем. Разом вони зацікавилися магічним культом. Закохавшись у главу культу Марселіну, красуню з розкішним волоссям, Денис одружився з нею і привіз сюди, до батька. Але на біду Френк пише портрет Марселіни...

Метафізичний роман письменника «Прощання з осінню» (1927) не можна назвати книгою для всіх — це провісник літератури абсурду, позаяк замість людей героями тут виступають ідеї. Оболонкою роману слугує доля «зайвої людини» Атаназія Базакбаля — його життя летить під укіс: сексуальні надмірності, наркотики, дуелі та інші саморуйнації. З одного боку, він хапається за життя, з іншого ж — усіма силами прагне смерті. І смерть таки спіткала його...

Сюжет роману «П’ятнадцятирічний капітан» насичений неймовірними подіями.

За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів й кумирів, видимі й невидимі світи.

Юна міс Філіппа Юелл випадково дізнається про смерть сестри, своєї найріднішої людини, яка загинула за загадкових обставин далеко від рідної Англії. Зі старих газетних вирізок їй стає відомо, що в німецькому герцогстві, де Франсін жила після заміжжя, усе було не так легко й безхмарно, як та описувала в листах. А найголовніше: що трапилося з дитиною сестри, в існування якої ніхто не вірить?

Подруга міс Марпл стає свідком того, як у купе чоловік душить жінку. Ані у вагоні, ані вздовж колії трупа не знайшли. Тож леді-детектив придивляється до найближчого до місця трагедії маєтку й добирає для його господарів служницю — наводити лад і шукати тіло. Це простіше, ніж виявити душителя серед завсідників Резерфорд-Холу. Але міс Марпл змусить убивцю зізнатися!

Сам О. Генрі, хоча і визначив жанр свого твору як роман, але при цьому зазначив, що написав «трагічний водевіль», «комедію, пошиту зі строкатих клаптів».

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.