Пошук

Проект «Історія європейської цивілізації» охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність (3 томи — Близький Схід, Греція, Рим), Середньовіччя (4 томи — Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття) і Сучасність (5 томів — XVI— XХ століття).

У своїй новій книжці Олексій Мустафін згадує добу, коли нашу країну ще іменували Руссю і правили нею князі та королі, що вбиралися — як і належить середньовічним монархам — в хутро й оксамит. 

У цій книзі зібрано й докладно проілюстровано численні відомості про звитяжні битви, бої, сутички, диверсійні операції, вияви сили волі та незламності українців. На її сторінках день за днем викладено історію військової звитяги впродовж різних періодів тривалого поступу нашого народу.

Том «Епоха Відродження. Література і театр. Образотворче мистецтво. Музика» охоплює період так званого Чинквеченто, тобто висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XVІ століття.

Петро Михайлович Кралюк — український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія». Автор численних праць з історії культури України, зокрема її філософської думки. Створив власну концепцію історії філософії України, яка різниться від загальноприйнятої. Відомий також своєю історичною публіцистикою на шпальтах газет «День», «Дзеркало тижня» та сайті радіо «Свобода». Його перу також належить низка романів і повістей, де він подає дещо незвичний погляд на роль елітарних верств та козацтва в історії України.

«Оповідки київські» Олексія Мустафіна — це спроба ще раз поглянути на минуле нашої країни... з київських пагорбів. Адже усі події вітчизняної історії немов у дзеркалі відбиваються у долі нашої столиці — «стольного граду» Русі, духовного центру Гетьманщини, серця модерної України, яке імперія марно сподівалася зробити «своїм»...

Другий том «Історія цивілізації. Україна» присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. — 1256). Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час. 

«Історія русів» в ієрархії текстів культури українського народу стоїть поруч із «Повістю минулих літ» і «Словом про похід Ігорів». Ця книжка невідомого автора розповідає про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ сторіччя. Тривалий час її вважали крамольною, оскільки незаперечно стверджувався самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своїми традиціями, історією, мовою. «Історія русів» була опублікована російською в 1846 році в Москві, українською її видали вперше в 1956 році у Нью-Йорку. Лише в 1991-му в Києві книжка побачила світ в українському перекладі Івана Драча. Він прагнув наблизити текст до сучасного читача, прибравши надмір діалектизмів і деякі неточності. У передмові перекладач зазначає: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись. Вона приходить до українців завжди у вирішальні часи. Зайве твердити, що зараз саме така пора».

В основі сюжету твору «Югуртинська війна» — збройний конфлікт між Римом і нумідійським царем Югуртою, що тривав зі 112 до 105 р. і безпосередньо вплинув на занепад Римської республіки та перетворення її в імперію. Cпровокована жадібністю й амбіціями Югурти війна висвітлила корупцію, слабкість і роздробленість Риму.

Автор книги на основі реальних подій, свідчень і документів розкриває основні віхи життя Андрія Мельника передусім як голови Проводу українських націоналістів і Організації українських націоналістів. Автор не оминає складних сторінок біографії А. Мельника, намагається відтворити драматичну атмосферу тих часів, коли народжувалася і вмирала надія на свободу для нації. Вперше публікуються маловідомі документи, які проливають світло на діяльність ОУН і Андрія Мельника в післявоєнний період.

Книги ХХХVI–ХL охоплюють період 191–179 рр. до н. е. та містять опис розбрату між синами Филипа V, через який молодшого, Деметрія, було вбито, а старший, Персей, вступив на здобуте злочином царювання, самогубства видатного карфаґенського полководця Ганібала, загибелі в полоні восьмиразового стратеґа військ Ахейського союзу Філопемена, прижиттєвих і посмертних обвинувачень Публія Сципіона Африканського. Також — традиційні розповіді про блискучі перемоги та не дуже вдалі бої римського війська.

Після перших двох років ірано-іракської війни (1980—1988 рр.) регулярні іранські збройні сили були виснажені до такої міри, що втратили домінування на полі бою. Чим довше тривала війна, тим більше Ірак ставав залежним від дедалі складніших систем озброєння.

Геродіан (бл. 170–240) — історик і чиновник часів Римської імперії, імовірно, грецького походження. Відомий завдяки своїй праці «Історія Римської держави після Марка Аврелія» з 8 книг, що охоплює період 180–238 рр. Протягом тривалого часу спадок Геродіана був покритикований, але віднедавна ставлення до нього переглянуто й змінено: працю розглядають не лише як історичне джерело, а й як літературний твір.

«Анабазис. Похід 10 000 еллінів» — головний твір Ксенофонта. Він і сам брав участь у поході, ймовірно, як добровільний радник Кіра, молодшого сина перського царя Дарія ІІ. В основі сюжету — розповідь про битву Кіра з армією свого старшого брата Артаксеркса ІІ при Кунаксі (401 до н. е.) за престол та події, що відбулися згодом. Після загибелі Кіра його військо постало перед важким вибором і змушене було відступати. Основні теми твору — звитяжність, випробування, зрада, втрати та виснажливий, сповнений небезпек і пригод похід.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1939—1945. Африка, Азія, Америка» — завершальна книга фундаментальної п’ятитомної праці українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни. Автор ретельно простежив еволюцію розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, докладно описавши їхню структуру, персоналії та операції. Видання містить раніше невідомі документи із архівів багатьох країн. Переважна більшість викладеного матеріалу оприлюднюється вперше.

Про світову історію можна розповідати по-різному. Можна йти за хронологією, як це зазвичай роблять у підручниках. Почати з палеоліту й неквапливо рухатися до сучасності. Якщо є настрій, а головне — час. Або ж рухатися за картою — від країни до країни. Зі сходу на захід. Чи навпаки. Але не менш цікаво дізнаватися про минуле в ритмі власного життя, згадуючи далекі та близькі події кожного дня, невеликими, але смачними «шматочками». Як десерт до кави. Або додаток до розмови. Саме так розповідає історію у своїй новій книжці Олексій Мустафін. Повчальні, корисні, величні чи дріб’язкові, смішні й трагічні... такі різні, але цікаві епізоди з «біографії» людства у стислих «блогах». Калейдоскоп історій перетворюється на своєрідний щоденник автора... та «перекидний» календар для читача.