Пошук

«Покинутий будинок» — збірка містичних історій американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). В однойменному оповіданні головний герой розповідає історію, яка трапилася в місті Провіденс. В одному з будинків на вулиці Бенефіт-стріт померла неймовірно велика кількість людей: хтось збожеволів, когось переслідувала тварина з іклами, багато кого забрала лихоманка. Оповідач вирішує розкрити таємниці незвичайного будинку.

Рукопис зник на кілька років. Певне тоді ще не настав час чи-тати його. Але через півтора десятка років, в добу розвиненого Інтернету й соціальних мереж, сину письменника повертають зошит із цуценятком на обкладинці. І саме в цьому зошиті старий хворий письменник написав свій останній роман «Останнє бажання».

Роки минають, і Шерлок Голмс, звичайно, не молодіє.

Чимало міфів, казок, а може, й невидуманих історій приховують піски й оази Північної Африки...

У творчому доробку Івана Франка є як поетичні, так і прозові твори, п’єси. Його творчість відзначається жанровим багатством.

Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання.

Рута Ружин органічно вжилася в ролі мами для сироти Соломійки та коханої для Свята. Однак кримінальний світ вириває жінку із сімейної ідилії: для журналістки знову знаходиться робота. Усе розпочинається з безглуздого, на перший погляд, викрадення старого комп’ютера Рути з редакції та бронзової скульптури — з музею. Обидві ці речі не несуть жодної цінності та, здавалося б, навряд чи пов’язані між собою. Місцеві оперативники заходять у глухий кут. Їхня єдина версія — комп’ютер украв якийсь жартівник, а статую забрав скульптор. І лише Рута впевнена, що поліція помиляється, та вперто продовжує розслідування.

«Переконання», останній роман Джейн Остін, багато в чому автобіографічний.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Темної ночі до слідчого прокуратури Артема Нагорняка прибігає директору універмагу Микола Осовський і повідомляє, що за ним стежать невідомі. Роздратований слідчий не вірить йому. Хто в маленькому містечку може стежити за відомим бізнесменом? Якби повірив зразу, то не вбили б наступної доби Миколу, а ще через кілька днів — його друга Андрія Сабанова. У містечку розгулялись убивці, які їздять на краденій машині. Третьою жертвою ледь не став спадкоємець Осовського його дядько Всеволод Антошевський, але невідомі помилились із отрутою. Конвеєр смерті не зупинявся, і слідчий вирішив заманити вбивцю у пастку. Кого він там виявив? І сам не сподівався на сюрприз.

Головні героїні роману Наталії Чайковської «Мовчазна згода» Клара й Ольга працюють медсестрами у психіатричній лікарні.

Тарзан (лорд Ґрейсток) одружений на Джейн, у них народився син. Вони живуть у Лондоні, але мають і великий африканський маєток. Закляті вороги Тарзана Роков і Павлович тікають з в'язниці та викрадають спадкоємця Ґрейстока. Їхня пастка складна й підступна, через що Тарзана й Джейн теж викрадають. Використовуючи свої навички життя в джунглях, Тарзан заручається допомогою диких звірів — пантери й мавп, і місцевого воїна Мугамбі. З їхньою допомогою він починає тривалу погоню, щоб знайти дружину і сина.

Марко Вовчок — письменниця, емансипантка, вважається однією з перших авторок у жанрі психологічного реалізму. ЇЇ творчість — це маніфест свободи серед суцільного рабства. У своїх оповіданнях та одній з центральних повістей «Інститутка»  авторка змальовує виразні образи героїнь, котрі не хочуть миритися з підневільним життям. З одного боку, бачимо розбещену, жорстоку огидну панночку. Муштра гарним манерам у Пансіоні жодним чином не вплинула на неї, тож вона перетворює життя довколишніх на пекло: психологічний тиск, капризи, побиття, знущання. А з іншого боку — селянку Устину, яка в будь-яких обставинах готова обстоювати власну гідність та жертвувати всім заради права розпоряджатися власним життям.

Чи можна змінити минуле? Так, якщо знати дорогу.

У новій книзі тернопільська письменниця Ніна Фіалко запропонувала читачам національно-патріотичну п’єсу «Шлюб у підпіллі», написану в співпраці з Богданом Мельничуком, і власні оповідання та новели, так би мовити, на всі смаки. Тут представлено тексти на містичні й заробітчанські, трагічні й соціально-побутові теми. У створених у різні роки оповіданнях багато «списано» з реальних людей, які живуть посеред нас. Звичайні історії мало цікавлять письменницю, тому вона добирає неординарні, але цікаві сюжети. Вам буде страшно і прикро, радісно і смішно, але заснути під час читання навряд чи зможете...

Книжка починається як історичний роман про події початку минулого тисячоліття: про життя однієї з перших кегелій – громад християн, котрих жорстоко переслідують, а тому вони змушені жити подалі від великих міст.

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця.

Завзятий поборник здорового глузду, віротерпимості і свободи слова, автор ніколи не займав ніяких офіційних посад, проте на його думку зважали навіть при дворі короля.