Це в ті давні-прадавні часи, коли свині віршами говорили, а мавпи люльку курили, а кури тютюн клювали, качки ж кряк-кряк” промовляли, – прийшли птахи з усього світу до сороки і попросили, щоб вона навчила їх гнізда вити.
Був собі Клен. Він знав тисячі цікавих історій. Щороку на ньому виростали і відправлялися в мандри сотні листочків. І ось одного разу трапився такий листочок, який мав особливу мрію і не дуже поспішав покидати свою гілочку. Що це за мрія і що трапилося з листочком розповідає сучасна українська письменниця із Луцька Наталія Гуркіна.
У тому краї, де колись відбулася ця історія, денне світило то дуже довго сяяло, то раптом зникало, й наставала довга-предовга ніч. От і посперечалися лісові звірі, чи потрібне сонце на небі.
Якось маленьке зайченятко сильно застудилося. І лісові звірята вирішили допомогти йому одужати. Тож коли сіренькому стало краще, батько заєць вирішив віддячити за допомогою звірям, гостинцями.
