Пошук

«Найкращий твір про кохання 2023 року» - відзнака від учасниць Львівського жіночого літературного клубу

«Самотній вовк» (під попередньою назвою «Елементал») — найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами... Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача.

Неспокійна весна 1919 року приносить слідчому Самсонові Колечку та його колегам — співробітникам міліції — нові несподіванки. Їм доводиться розслідувати загадкове зникнення двадцяти восьми червоноармійців у звичайній київській лазні, поступово розплутуючи цілий ланцюг неочікуваних подій і злочинів, пов’язаних із людськими пристрастями. У веденні слідства істотно допомагають старі зв’язки та знайомства й уже набутий досвід. Не зайвою виявляється і підтримка рідних, зокрема коханої дружини Самсона — Надії.

Третя книга роману присвячена укладанню Амасійського мирного договору між Османською імперією та сефевідським Іраном, які воювали протягом сорока років. Велику роль у цій знаковій події зіграла Роксолана, яка листувалася зі сестрою шаха Тахмаспа, Султан-бейгюм. Водночас ідеться про останні роки життя цієї султани-українки, які вона присвятила благодійності та налагодженню стосунків між синами — Селімом і Баязидом.
По її смерті протистояння братів у боротьбі за владу лише загострилось і завершилося втечею одного з них до Ірану. Як на це відреагував старий та хворий султан Сулейман? Та якою у цій справі була роль його доньки Міхрімах із чоловіком Рустемом? Відповіді на ці запитання містяться у прикінцевій книзі роману.

1907 рік. У поштовому вагоні львівського «кур'єра» знаходять спотворене тіло мадемуазель Головіної — доньки фрейліни імператриці. Невдовзі на засніженому пляжі в Проскурові так само жорстоко позбавили життя молоду хористку. І це ще не остання трагедія… Жахливі вбивства вельми подібні, наче орудує серійний убивця-психопат. І що їх поєднує з клінікою при монастирі на півдні  Франції, де  Ван Гог створив свій шедевр «Зоряна ніч»? У розслідуванні  цих злочинів слідчого Завальського щоразу випереджає його кохана —  панянка-детектив Інеса Путс. Олексія це  неймовірно дратує... 

Кохання не зважає на релігійні чи етнічні розбіжності. Молода русинка- сирота і поляк-бідняк закохуються. За наполяганням родини й через особисту образу дівчина виходить заміж за іншого. Улиянка готова втекти від чоловіка до коханого, та в їх життя вривається Друга світова війна…

До столиці мирного і заможного Граньянського королівства прибуває вродлива заморська принцеса Ходейна. Її супроводжують дивні воїни, закуті у метал, із хижими птахами на шоломах, яких чомусь бояться маленькі діти.

Він знає, як тебе звати і навіть те, де ти живеш. Він знає, ким ти працюєш, а також усі твої звички. Однак ти й не здогадуєшся про це. Він полює на тебе та навіть встиг спланувати, як уб’є тебе. А ти живеш своїм життям, адже нічого не підозрюєш. Відомий слідчий Єгор Скляр та його команда збентежені: у місті за останні пів року збільшилася кількість нерозкритих убивств. Справи між собою жодним чином не пов’язані. Чи так лише здається?

Ця книжка оповідань завершує трилогію Анатолія Дністрового, події якої розгортаються у вигаданому автором містечку – Будичі.

Іво — самотній інтроверт, який прагне переосмислити своє життя в провінції.

У новій книзі Євгенії Кононенко об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок.

Рукопис зник на кілька років. Певне тоді ще не настав час чи-тати його. Але через півтора десятка років, в добу розвиненого Інтернету й соціальних мереж, сину письменника повертають зошит із цуценятком на обкладинці. І саме в цьому зошиті старий хворий письменник написав свій останній роман «Останнє бажання».

Збірка короткої прози «Празька химера» — це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс.

Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш...

Події роману починаються у новорічну ніч, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Кожна жінка мріє вирватися з набридлого кола побутових проблем і почати інше життя — цікаве, насичене, незвичайне.

Цього року Влад, Митько, Анжела і Христина втекли з табору відпочинку, щоб на самоті зустріти світанок на березі моря. Дорослі, звісно, кинулися їх шукати, але пощастило новенькому вожатому. Валентин залишається з дітьми до ранку і розповідає їм чарівну казку, яка насправді не є вигадкою.

Віталія й Родіон хотіли бути свободними від усього. Але забули, що свобода — це ще й відповідальність. Болючим було повернення до звичного світу. Вони вирішують на час розійтися, щоб осмислити те, що було, є і буде між ними. Родіон іде добровольцем до АТО. А Віталія вчиться просто жити. Може, матуся пригорне її до серця й дасть сили будувати долю? Але матір-прокурорша відмовляється від неї. Ба більше — з її подачі доньці не знайти роботи в рідному місті. Спасінням для Віталії стає праця в реабілітаційному центрі, де відновлюють поранених побратимів коханого. Вона нарешті розуміє: справжня свобода — це те, що в тебе неможливо забрати. Як і неможливо загасити кохання, що живе в її серці...

На Вітряних Горах викинувся з вікна актор Київської оперети Ілля Голомідов. Цей момент побачили дві працівниці музею старовини — Анна Пліссе (майбутня дружина слідчого) і її подруга. Вони в один голос стверджували, що чоловіка виштовхнули жіночі руки.

Із метою дискредитації нашої держави воєнізоване угруповання викрадає молодого прес-аташе посольства Великої Британії в Україні Марча.

В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.

«Софія» (2008) — останній із циклу романів про злочинниць. Письменницький світ Ульяненка обертається навколо гарних та розбещених жінок з активною життєвою позицією, жінок-діячів. Ці жінки прагнуть досягти успіху за будь-яку ціну, але в їхні розрахунки зовсім не входить Бог, жорна якого мелють помалу, зате певно... Героїня роману Софія — ще фактично дитина. Вона вбиває, аби самоствердитися...