Пошук

Ґолда Меїр була першою жінкою-прем'єр-міністеркою Ізраїлю, успішною політикинею, справжньою «залізною леді». Її відданість створенню й захисту єврейської батьківщини від лютих ворогів та підступних союзників сформувала політику Близького Сходу наступних десятиліть. Вона стала «аномальним явищем» для тодішньої патріархальної влади, зокрема через свою залізну рішучість у поєднанні з шармом, доброзичливістю, безкомпромісністю та цілковитою відданістю своїй країні.

Іван Лисяк-Рудницький (1919—1984) — професор Альбертського університету в Канаді, один з найвидатніших українських істориків та мислителів ХХ століття. Він намагався переосмислити минуле України, щоб допомогти їй розірвати коло національних трагедій і встановитися як незалежна держава. До першого тому «Історичних есе» Івана Лисяка-Рудницького увійшли праці зі загальної історії України та української історії часів козаччини, Гетьманщини і XIX століття. Він також аналізував українсько-польські та українсько-єврейські відносини і пропонував шляхи до вирішення пов’язаних з ними проблем. Окремі праці Лисяк-Рудницький присвятив аналізу політичної думки Михайла Драгоманова, Івана Франка та інших постатей української історії ХІХ ст. Есе Івана Лисяка-Рудницького допоможуть сучасному українському читачеві у пошуках відповідей на питання про історичну роль України та її місце у світі.

Перший том фундаментальної праці Петра Кралюка присвячено розвитку філософської думки на українських землях від Античності до кінця XVIII ст. Автор охоплює широкий спектр культурних ідей — від античного філософствування в колоніях Північного Причорномор’я та ромейських (візантійських) впливів у Київській Русі, поширення ісихазму в період «темних віків» до ренесансних ідей в українській культурі, утвердження в ній західноєвропейської неосхоластики, що, зокрема, знайшло відображення у філософії Києво-Могилянської академії. Особливістю дослідження є відхід від канонічної схеми Дмитра Чижевського: науковець наголошує на багатоголоссі традицій, постійних запозиченнях і перетинах культурних впливів. Він показує філософію як важливий чинник формування української ідентичності, що перебувала у взаємодії з європейськими, східними та південними інтелектуальними традиціями.

«Жінки Свободи» — це розповіді про жінок у лавах ОУН та УПА. Жінок, які усвідомлено обрали боротьбу та підпілля. Юні, сповнені жаги життя, мрій і запалу. Люди, які творили історію. Які доводили до сказу окупантів і платили надвисоку ціну. Імена, про які ми знаємо дуже мало або не знаємо нічого. Або ж знаємо лиш те, що нав’язала радянська влада.

«Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України» — це стисла розповідь про десять століть української історії (IX—XVIII ст.), яка представлена як тривалий процес цивілізаційних зустрічей (Заходу і Сходу, православ'я та ісламу, католицтва й православ'я), як результат взаємодії та конфліктів різних держав, етнічних і соціальних груп. Особливу увагу надано людині — колу її прав та обов’язків, звичній поведінці та в моменти зламу усталених цінностей. Не оминає Наталя Яковенко й дискусійних питань. Як належить сприймати культурну спадщину Київської Русі?  Чим була Хмельниччина — становою козацькою революцією, громадянською війною чи війною за національне визволення? Як пояснити суперечливість постаті Івана Мазепи? Строгість наукового викладу та витонченість стилю роблять цю книжку водночас і серйозною, і захопливою для читання.

За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

Книга досвідченого американського фінансового журналіста Вільяма Д. Коена, яка є одним із бестселерів 2022 р., висвітлює дивовижну історію неабиякого злету й неймовірного падіння найвідомішої корпорації США — General Electric. Саме їй ми завдячуємо появою та втіленням багатьох винаходів, які сьогодні сприймаємо як належне, — від електричної лампочки до реактивного двигуна. На основі документальних відомостей про майже 130-річну діяльність компанії та ексклюзивних інтерв’ю з ключовими постатями її золотої ери в книзі досліджено глибини легендарної культури управління GE. Це приголомшлива розповідь про амбіції, зарозумілість, егоїзм та ворожнечу, які зруйнували колись видатну компанію. Автор стверджує, що спадщина GE є водночас зразком і застереженням, за допомогою яких можна зрозуміти Америку ХХ століття.

У праці «IN HOC SIGNO VINCES. Історія підрозділів Сухопутних військ ЗСУ в знаках і символах» представлена актуальна символіка підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. У кожному з цих знаків нерозривно переплетені історія та сьогодення, що створює неповторну особливість сучасної мілітарної символіки України.

Ця книжка — спроба осмислити історію не як набір фактів і дат, а як спосіб мислення та пізнання світу. У зрозумілій і водночас дотепній формі авторка розповідає, що таке історія як гуманітарна наука, якими є її джерела, методи, можливості й обмеження. Н. Яковенко аналізує, як формується історична пам’ять, чому минуле постає в різних версіях і як історичне знання впливає на сучасну людину й суспільство. Видання знайомить із ключовими підходами до історичного мислення і дає читачеві інструменти критичного аналізу історичних наративів. Окрему увагу приділено українській історії як об’єкту наукового осмислення, з її складною спадщиною, суперечностями та багатошаровістю. «Вступ до історії» — і філософська рефлексія про людське прагнення зрозуміти себе через минуле, і навчальний посібник, який використовують у багатьох вишах, а позаяк нині перше видання книжки 2007 року вже стало бібліографічною рідкістю, це зумовило потребу в її доповненому перевиданні.

Ірано-іракська війна (1980—1988 рр.) — найдовша конвенційна війна двадцятого століття. Іран був оснащений кращими системами озброєння, які надали США та Велика Британія. Його збройні сили були побудовані, навчені та організовані на основі досвіду США у В’єтнамській війні та досвіду Ізраїлю в арабо-ізраїльських війнах. Ірак був переважно оснащений системами озброєння, імпортованими з СРСР. Тому спостерігачі сподівалися з досвіду цієї війни зробити корисні висновки про можливий результат протистояння між силами НАТО на чолі з США і силами Варшавського договору на чолі з Радянським Союзом.

У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р.

Визначна праця Сергія Єфремова  «Історія українського письменства» охоплює  український літературний процес від найдавніших часів до початку 1920-х рр.

«Історії в дев’яти книгах» – це історико-етнографічний твір, написаний у V столітті до нашої ери. У дев’яти книгах, кожна з яких названа на честь однієї з муз, автор викладає події греко-перських війн, піднесення Перської імперії, битви при Фермопілах, Саламіні та Платеях. Геродот також розповідає про культуру, звичаї та історію народів Стародавнього Сходу й Греції. Автор поєднує історичні факти, легенди й етнографічні описи, прагнучи дати повне уявлення про світ свого часу. Геродот ставить собі за мету зберегти в пам’яті діяння як еллінів, так і варварів, щоб ці події не були забуті з часом. Його праця стала основою європейської історіографії, заклавши принципи критичного аналізу та пошуку причин подій.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1919—1930» — ­перша книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спеціальних служб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки ­Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції.

Друга світова війна перемолола на своїх жорнах життя мільйонів українців; ті, хто не загинули від рук нацистів, стали жертвами репресій радянської влади. І лише деяким, як-от Стефану Терлецькому, пощастило вийти з карколомних випробувань переможцями. Стефан народився в галицькому селі в 1927 році, навчався в польській, а потім — ​у радянській школі, у чотирнадцять років вивезений на примусову працю до Австрії. Після перемоги над нацистами переховувався від совєтів у британському секторі й зрештою емігрував до Британії, де згодом став успішним політиком і першим з українців дійшов аж до Парламенту. Спираючись на власний досвід, Терлецький узяв собі за політичну місію розвінчання комуністичної облуди; він надзвичайно радів, коли в 1991 році СРСР розпався й Україна здобула незалежність. Життєпис Стефана Терлецького захоплює, наче гостросюжетне кіно, й не залишить байдужим нікого, хто, як і він, щиро любить Україну.

Перший том «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницького присвячено зображенню внутрішнього побуту запорізької громади.

Усі, хто бодай побіжно цікавилися історією Києво-Руської держави, неодмінно звертали увагу на численні княжі знаки, найвідоміший із яких – тризуб Володимира Великого, що сьогодні є державним гербом України. Знаки руських князів, відомі з кінця IX ст., мали догеральдичне походження. У пізньому Середньовіччі (друга половина XIV — XV ст.) вони становитимуть основу руської геральдики. Коли ж відбулася інтеграція цих знаків у гербову систему Руси? Відколи княжі знаки почали зображувати в щитах і надавати їм сталого забарвлення, як і решті середньовічних гербів? Наскільки подібною є знакова система Руси Х—XIII ст. на знакові системи латинського Заходу й візантійського Сходу? І найголовніше — з якого часу в Руській землі можна простежити уживання найдавніших особових і родових гербів?

Лоуренс Девід Фрідман (нар. 1948 р.) — почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона, один з провідних фахівців та всесвітніх авторитетів у галузі стратегії з багаторічним науковим і практичним досвідом.

Степан Бандера (1909–1959) — непересічна історична постать. Його життя й діяльність донині викликають небуденний розголос серед масової авдиторії та заповзяті політичні й наукові дискусії в багатьох країнах. Його іменем означують справді українське. Бандерівцями шовіністи називають українських патріотів, а українську мову — бандерівською. Виправдовуючи військове вторгнення в Україну 2014-го, а потім і повномасштабну навалу 2022-го, російський диктатор зробив Степана Бандеру ледь не головним доказом загрози національній безпеці РФ. Адже той не тільки фанатично вірив у повноцінне державне відродження поневоленої рідної нації, а й став символом руху опору будь-яким зайдам і насамперед московським.

На межі XV—XVI століть розпочалася нова ера в історії філософії — доба оновлення, у якій сформувалася віра в те, що світовий порядок не є незмінним і що людина має змінити його.

У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва.

У першому томі політик розповідає про початок Першої світової війни, про свою діяльність на посадах канцлера державної скарбниці, міністра військового спорядження, розмірковує про взаємодію із союзниками. Видання також містить листи діячів, з якими Ллойд Джордж співпрацював у цей період, та інші матеріали того часу.

Напевно, немає в українській історії особистості більш суперечливої, яка періодично викликає непримиренні дискусії. Свого часу приводом такого сплеску інтересу стала книга Т. Таїрової-Яковлєвої «Іван Мазепа», де Мазепа постає не зрадником імперії та царя, а неординарною особистістю неабиякого розуму, сили духу та патріотичної самосвідомості. Це друге, доопрацьоване видання. З моменту виходу української версії книги минуло вісім років. З того часу багато було зроблено в «мазепознавстві», сама авторка ввела в науковий обіг сотні документів і фактів. Уточнено низку подій, додано деталей. Повністю переписано сторінки про юність майбутнього гетьмана, завдяки чому читач відкриє для себе нового Мазепу.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1939—1945. Нейтральні держави Європи та СРСР» — четверта книга фундаментальної п’ятитомної праці українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни. Автор ретельно простежив еволюцію розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, докладно описавши їхню структуру, персоналії та операції. Видання містить раніше невідомі документи із архівів багатьох країн. Переважна більшість викладеного матеріалу оприлюднюється вперше.

«Агент з ведмедиком» — це книжка, що розкриває подвійну біографію Віктора Петрова (В. Домонтовича): археолога, автора інтелектуальних романів і водночас агента радянських спецслужб. На основі розсекречених архівних справ Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки автор простежує, як вибудовувалась співпраця агента «Іванова» із органами, якою була його діяльність під час Великого терору та Другої світової, у повоєнній еміграції та після повернення до СРСР.

Перед вами книга про Європу в розрізі часу, зібрана з фактів, споминів, щоденникових записів, уривків розмов автора з лідерами європейських країн і звичайними людьми. Книга, через яку видатний «історик сьогодення» веде із читачами важливий діалог про невизначене й тривожне майбутнє рідних земель. Чим є сучасна Європа? Чи легко сьогодні бути європейцем? Куди рухається континент і яке майбутнє на нього чекає? Чи можна стверджувати, що в Європі після закінчення Другої світової війни насправді запанував такий довгоочікуваний мир? До яких наслідків може призвести брутальна повномасштабна війна, розв’язана Путіним 2022 року проти України? До чого спричиняться Брекзит і відкат від демократії в Угорщині та Польщі? Чи не очікує нас зведення нової «залізної завіси» і нова конфронтація європейських народів? Відповіді на ці питання можуть видатися читачеві неоднозначними, але вони водночас змушують глибоко замислитися над сучасним і майбутнім Європи.

Книжка Боріса Джонсона — це історія про те, як ексцентричний геній Черчилля, прем’єр-міністра Великої Британії, одного з найвизначніших лідерів ХХ століття, формував світову політику. Аналізуючи досягнення й помилки, а також міфи, які супроводжували цю видатну постать, Джонсон зобразив Черчилля як незрівнянного стратега, людину надзвичайно сміливу, красномовну й глибоко гуманну. Безстрашний на полі бою, один із найкращих ораторів усіх часів, лауреат Нобелівської премії з літератури, Вінстон Черчилль спростував думку, що історія — це місце дії великих знеособлених сил. Життя цього чоловіка є доказом того, що одна людина — відважна, геніальна, визначна — може впливати на світовий лад.

Ви чули про українські вина? Ця книжка розкриває 29 століть виноробства, поєднуючи захопливі розповіді з історичними джерелами: археологічними нотатками, хроніками, податковими записами та подорожніми звітами. Як і Оноре де Бальзак, Марк Твен і Джон Стейнбек писали про українські вина, так і авторка показує еволюцію вина без вигадок і забобонів. Книжка здобула нагороду від Міжнародної організації виноградарства та виноробства (OIV Award — 2024).

Видатні українки XX століття часто лишаються непомітними. Про долю деяких героїнь цієї книжки хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, учительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, військовички, культурні діячки… Без них — сильних, активних, відданих — сторінки нашого роду були б зовсім інакшими.

Від часів падіння Римської імперії визначні європейські політики, як-от Карл Великий і Наполеон, намагалися відтворити її багатовікові надбання й досвід управління. Та жодній державі-спадкоємиці це не вдалося. Боріс Джонсон розкриває секрети успіху Римської імперії, намагаючись винести певну науку для сучасної політики, зокрема для Європейського Союзу.

До другої книги «Історичних есе» визначного українського історика та мислителя, професора Альбертського університету Івана Лисяка-Рудницького (1919—1984) увійшли есе, присвячені національному руху в Україні XX століття. Аналіз досвіду української національної революції автор виклав у есе «Українська революція з перспективи сорокліття», «Вклад Галичини в українські визвольні змагання», «Український визвольний рух під час Другої світової війни» та ін. Ідея формування української політичної нації — одна з домінантних у Лисяка-Рудницького. Окремі праці автор присвятив постатям Володимира Винниченка, Миколи Хвильового, Вячеслава Липинського.