Пошук

У книзі зібрані воєнні історії військовослужбовців прикордонних загонів, спецпризначенців окремого мобільного прикордонного загону, Морської охорони, медично-евакуаційних груп, медиків мобільних госпіталів, тих, хто ризикує своїми життями задля здобуття Перемоги України на полі бою.

Міямото Мусасі (1584–1645) — знаменитий японський самурай, який за життя став легендою завдяки непересічному володінню мечем.

Ці тексти – довге й болісне відлуння останнього десятиріччя життя нашої країни та дзвін, в який б’є в набат сьогоднішня Велика війна.

У «Бомбардувальній мафії» Малкольм Ґладвелл об’єднує історії про голландського генія та його саморобний комп’ютер, братів з центральної Алабами, британського громила і групу хіміків-піроманів з підземних лабораторій Гарвардського університету, щоб розглянути один із найбільших моральних викликів у сучасній історії Америки. Більшість військових мислителів у роки, що передували Другій світовій війні, вважали розвиток авіації другорядною справою. Але невелика група стратегів-ідеалістів, «Бомбардувальна мафія», задалася питанням: «Що, якби точне бомбардування могло знешкодити ворога і зробити війну набагато менш смертоносною?». На противагу цьому, бомбардування Токіо в найсмертоноснішу ніч війни було дітищем генерала Кертіса Лемея, чий жорстокий прагматизм і тактика випаленої землі в Японії коштували тисячам цивільних життя, але, можливо, врятували ще більше, запобігши запланованому вторгненню США. У «Бомбардувальній мафії» Ґладвелл запитує: «Чи було воно того варте?». Справи могли піти інакше, якби попередник Лемея, генерал Гейвуд Ганзелл, залишився на посаді. Ганзелл вірив у високоточні бомбометання, але коли він і Кертіс Лемей боролися за владу в джунглях Гуаму, Лемей вийшов переможцем, що призвело до найтемнішої ночі Другої світової війни. «Бомбардувальна мафія» — це захоплююча історія про пристрасть, інновації та незмірну ціну війни.

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати україн­ською» намагається розібратися з усіма цими питаннями й доводить, що воювати мовою так само важливо, як і безпосередньо на полі бою.

Книга «Миті неоголошених війн» — це художньо-публіцистична збірка творів, пронизаних болем війни, величчю людського духу та незламною любов’ю до України. Автор — Юрій Сидорук — через силу художнього слова відтворює трагічні й водночас героїчні сторінки сучасної української історії, де поруч із пеклом війни народжуються справжні лицарі світла.

Через призму «Одіссеї» – історії повернення солдата додому – автор поглиблює наше розуміння як досвіду ветерана бойових дій, так і одного з найвидатніших класиків світу. Він висвітлює підводні камені, з якими стикається багато ветеранів на шляху до цивільного життя.

Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.

У цій книжці військовий експерт Максим Паламарчук описує еволюцію основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат взаємодії численних різноспрямованих впливів: політики, технологій, державних бюджетів, поглядів адміралів на тактику застосування флоту і, не в останню чергу, закономірностей та випадковостей війни.

Як військові командири ухвалюють рішення під час війни? Чи можуть вони ігнорувати політику? Як стратегічне керівництво впливає на результат бойових дій? Лоуренс Фрідман проливає світло на секрети успішного командування.

Ця війна вже тоді, взимку 2016-2017 рр., багатьох втомила і видавалася надто довгою. Саме тоді, у грудні 2016-го, письменник Олександр Вільчинський записався добровольцем і поїхав на фронт бійцем 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС, яка пізніше стала відомою як «Вовки Да Вінчі». Адже її командиром був ще зовсім юний Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі». Згодом він став Героєм України, а повномасштабне вторгнення зустрів уже командиром батальйону. «Да Вінчі» віддав своє життя за нашу свободу і незалежність, як і «Козак», «Старий», «Хитрий», «Ганс», «Щегол», які стали прототипами героїв із повісті Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою». А дехто з тих, із ким письменникові довелося тоді пліч-о-пліч воювати в 1-й окремій штурмовій, і досі захищають Україну зі зброєю в руках. Найбільша цінність цієї історії ще й у тому, що в її основу лягли особисті враження автора, а також те, що вона написана по свіжому й живому. Олександр Вільчинський показує життя на війні в усій його складності й непередбачуваності, не спрощуючи й не завуальовуючи.

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

Нова книжка поезій Світлани Поваляєвої – складна комбінація етюдів із життя в тилу і на фронті. Війна, кохання, постійне чекання, надія, втрати. Степи й окопи, оманливий затишок дому та свист ракет над головою, захисники і вороги. Свої та чужі. Макабрична історія, яку ми проживаємо щодня. Час, який не обирали. Земля, за яку готові триматися до скону. Втрати, від яких зводить щелепу. «Війна — не звитяга, а просто життя, як є».

До уваги читачів - ґрунтовний аналіз бойових дій, що відбувалися в зоні проведення Антитерористичної операції в 2014-2015 роках. Ким, коли і за яких обставин ухвалювалися ключові для ходу гібридної війни рішення, як відновлювалася майже знищена за попередні роки українська армія, яку роль відігравали добровольчі формування, завдяки чому вдалося зупинити просування ворога вглиб країни - інформацію для висвітлення цих та низки інших важливих питань автор, офіцер оперативного резерву та військовий експерт Олександр Сурков, отримав безпосередньо від тих, хто від самого початку керував військами, планував бойові операції та брав на себе відповідальність за доленосні для країни події.

У «77 днів лютого» увійшли репортажі, написані журналістками українського видання Reporters у період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. 

У цій зворушливій та вражаюче креативній книзі доктор Джонатан Шей досліджує психологічне спустошення війни, порівнюючи солдатів з «Іліади» Гомера з ветеранами В’єтнаму, які страждають від посттравматичного стресового розладу. Класика воєнної літератури, яка, на жаль, залишається актуальною і сьогодні, «Ахіллес у В’єтнамі» – це «трансцендентна літературна пригода» (The New York Times) та «безперечно одна з найоригінальніших та найважливіших наукових праць, що вийшли про війну у ​​В’єтнамі» (Тім О’Браєн, автор книги «Речі, які вони несли»). 

Володимир Павлів, брат Олесі, – воїн, який загинув на фронті в березні 2017-го, за кілька років до початку повномасштабного вторгнення. «Це європейська війна, яка просто почалася на сході України» – такими словами свій вибір повернутися на передову Олесі пояснював Володимир. Невдовзі він загинув.

У книжці відомого каталонського поета й культурного діяча (н. 1967 р.) перед нами проминають перші чотири місяці великої російсько-української війни, це поетичний щоденник зраненої душі поета, тяжко враженого новочасним дикунством, жорстокістю світу, пронизаного ідеями, у нашому випадку — примарної величі. Ця книжка — своєрідний монумент гуманізму, неподільності людських доль і країн.

Наші уявлення про події Другої світової війни часто залишаються неповними й зосередженими на окремих аспектах перемоги над нацизмом. Проте для глибшого розуміння шляхів досягнення миру в боротьбі з диктатурою важливо враховувати роль кожної країни, що брала участь у війні, зокрема Британії, Америки та держав Західної Європи.

У цьому романі психотерапевт Володимир Станчишин намагається розказати історії, де кожен має вирішити щось своє. Вони не завжди прості, не завжди зрозумілі й не завжди аж надто причесані. Але це історії про війну та про нас у цій війні. Про те, як ми пливемо кожен у своєму човні до омріяного берега перемоги, але подорож ця довга й виснажлива, і статись під час неї може так багато…

Нова книга Ніни Фіалко дає змогу читачам оцінити події 2013–2014 років поглядом «майданутої». Авторка твору змушує нас осмислити багато подій, які відбувалися на українській землі. Читачі дізнаються про деякі моменти з історії України, які не висвітлювали в підручниках і про які не дискутували в періодиці. Лише після Революції Гідності стало можливим говорити й писати про те, що нас хвилює, але досі не заведено обговорювати все відверто. Читайте, пізнавайте, розмірковуйте...

«Анатомія солдата» — дебютний роман, створений офіцером британської армії Гаррі Паркером, який воював в Афганістані та Іраку і втратив в ході бойових дій обидві ноги. Повна патріотизму, героїки, гуманізму і сильних почуттів, «Анатомія солдата» буквально перевертає свідомість читача. Автор творить мистецтво з болю і страждань, відкриваючи нам справжнє життя тих, хто бореться і жертвує собою. Це пронизлива правда про те, що насправді означає — «бути у стані війни». Солдати бачать предмети не так, як ми їх звикли бачити: чоботи, шолом, гроші, велосипед, зброю, медаль, пивну склянку, вибухівку і медичні знаряддя, які вони використовують повсякденно. Анатомія солдата - це сорок п'ять об'єктів, одна незабутня історія. Ця книга, що набула величезної популярності на батьківщині письменника, надає унікальну можливість зрозуміти тих, хто воює зовсім інакше, ніж у минулому, — в тому числі, і сьогодні на Сході України. Книга написана офіцером британської армії, тобто історія ведеться "з перших вуст".

Зараз немає життя, яке не змінилося би повністю з початком повномасштабної війни в Україні. Але змінилося не лише наше повсякдення, а й емоційні реакції. Усе — від страху, тривоги та злості до почуття провини й смутку — проявляється настільки насичено, що інколи складно уявити, як узагалі можна дати раду цим емоціям. Бо якщо раніше в нас були певні зразки того, як поводитися в кожній ситуації, як реагувати, то зараз усі ці зразки поламані, а в голові — суцільний хаос; щодня ми бачимо речі, яких не мало б існувати в цивілізованому світі.

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Там де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна – це коли ти їси землю. І що найважливіше, коли годуєш землю.

2018 рік. Після війни на сході Олег приїжджає до Києва, щоби видати книгу. Проте шлях письменника затьмарюється спробами адаптуватись у чужому місті. Кримінал, байдужість оточуючих, проросійські угруповання, а також наслідки контузій і ПТСР* — ось мала частина того, з чим доведеться зіштовхнутись ветерану.

Ця книжка не для дітей, а про дітей війни, і хоч вона й адресована передовсім дорослим читачам, проте зорієнтована і на сімейне прочитання.

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.