Пошук

Ця неофіційна хроніка заведе вас за лаштунки приголомшливого злету та несподівано непевного тріумфу найвпливовішого культурного феномену нашого часу — Кіновсесвіту Marvel.

Книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» вийшла друком в травні 2019 року у видавництві Vivat, та отримала ряд премій: Book Forum Lviv — персональна відзнака директорки ГО «Форуму видавців», Черкаського книжкового фестивалю в номінації «Науково-популярна книга для дорослих», а члени Українського ПЕН-клубу включили «Справу Василя Стуса» до переліку найкращих книжок 2019-го, які з'явилися друком у вітчизняних видавництвах.

Уявіть-но: ви пишете текст за текстом, один переконливіший від іншого. І кожна історія така пробивна, із несподіваними сюжетними ходами, огнеметними діалогами та достеменними персонажами... З посібником «Врятуйте кицьку!» навіть сама кицька може нашкрябати блокбастер про власний порятунок. Тут є все, що стане у пригоді авторам: вправи, завдання, техніки й фішки красного письменства, щасливі знахідки та кумедні факапи. І найголовніше — чіткі формули для написання історії на мільйон!

У цій книжці автор розмірковує про природу перекладу як інтелектуального виклику, мистецтва інтерпретації та філософського пошуку відповідності між мовами. Спираючись на власний досвід, він аналізує глибинні семантичні, культурні та стилістичні розбіжності, з якими доводиться стикатися перекладачам. У. Еко порівнює переклади художньої літератури, наукових текстів, релігійних трактатів і навіть коміксів та ставить провокативні запитання: чи можливий «ідеальний» переклад; чи можна передати гру слів або тонкий натяк іншою мовою без втрат? «Сказати майже те саме» — це подорож у світ мов, сенсів і культур, яка буде цікавою не лише перекладачам, а й усім, хто замислюється над точністю висловлення, межами розуміння та сутністю комунікації.

«Західний канон. Книги та вчення століть» (1994) — найвідоміша й, мабуть, найполемічніша книга Г. Блума, де він досліджує західну літературну традицію, зосереджуючись на творах двадцяти шести авторів (від Данте до Толстого, від Ґете до Бекета, від Дікінсон до Неруди), яких вважає найважливішими. Блум ставить у центр Західного канону Шекспіра, який став еталоном для письменників усіх часів — драматургів, поетів та прозаїків.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

Військові та хмари» — не просто альбом робіт. Це своєрідний візуально-терапевтичний щоденник художниці, яка з 2014 року розповідає, що її підтримує, дає сили творити, надихає вірити в те, що в нас усе вийде. Зображувана нею війна багато в чому — фіксація і її особистісних емоцій та переживань, і тих, кого вона малює, оскільки багато робіт засновані на реальних історіях, фотографіях і відео. Техніка художниці — комп’ютерна графіка.

Визначна праця Сергія Єфремова  «Історія українського письменства» охоплює  український літературний процес від найдавніших часів до початку 1920-х рр.

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше.

Усі, хто бодай побіжно цікавилися історією Києво-Руської держави, неодмінно звертали увагу на численні княжі знаки, найвідоміший із яких – тризуб Володимира Великого, що сьогодні є державним гербом України. Знаки руських князів, відомі з кінця IX ст., мали догеральдичне походження. У пізньому Середньовіччі (друга половина XIV — XV ст.) вони становитимуть основу руської геральдики. Коли ж відбулася інтеграція цих знаків у гербову систему Руси? Відколи княжі знаки почали зображувати в щитах і надавати їм сталого забарвлення, як і решті середньовічних гербів? Наскільки подібною є знакова система Руси Х—XIII ст. на знакові системи латинського Заходу й візантійського Сходу? І найголовніше — з якого часу в Руській землі можна простежити уживання найдавніших особових і родових гербів?

Незамінне, просотане гуманізмом видання, анотацію якого ви читаєте, обіймає світогляд японців, історію, політичний устрій, релігійні течії Японії, тисячолітні традиції й найсучасніші наукові досягнення, проблему підліткових самогубств у країні довгожителів, культуру, яку вдається так вдало експортувати за кордон… А ще ця книжка — спосіб подякувати японцям за шалену підтримку України з перших хвилин повномасштабного вторгнення Росії.

Ця книжка — подорож у дитинство п’ятьох хлопців і дівчат із різних регіонів України кінця ХІХ століття. Вона відкриває світ обрядів, слів і речей, які колись здавались звичними на Гуцульщині й Буковині, Поліссі, Поділлі й Наддніпрянщині.

«Слова і кулі» — це розмови з людьми, які роками творили український літературний процес і розвивали українську журналістику, а тепер перетворилися з оповідачів на суб’єктів історій – тих, хто оберігає наше теперішнє й робить можливим наше майбутнє.

22 есеї про українські романи від Куліша до Карпи.

Чому корупція в Україні (хибно) вважається «непозбувною»? Яка причина того, що ми обираємо політиків певного типу й не довіряємо державі? Чому публічні дискусії у нас так часто перетворюються на «срачі»? Чи дійсно тут «пороблено» (насправді — ні) й системні зміни за західними шаблонами в Україні неможливі?

На культурній мапі модерної української мови є дві важливі точки: Бад-Емс, звідки указом намагались переконати світ, що української мови немає, не було і бути не може, і Страсбург — точка, де 21 березня 2022 року українська отримала статус майбутньої офіційної мови Європейського Союзу.

Її музика стирає кордони між поколіннями й культурами. Такої постаті, як Тейлор Свіфт, світ іще не знав. Нині вона на піку популярності, культурного й комерційного впливу, приголомшливої активності та творчості. А втім, Тейлор не полишає цього рівня впродовж останніх вісімнадцяти років.

«За відродження людини» — збірка есеїв, присвячених формуванню українського національного характеру й, одночасно, проблемам літератури, мистецтва, політології, етнопсихології.

Прокинувшись після довгого сну, середньовічна європейська наука відкрила для себе широкі обрії давньогрецької наукової думки і першим серед найвеличніших учених античності проголосила Арістотеля.

Автор книги пропонує по-новому глянути на розвиток геральдики у країнах християнського Сходу, шукає відповіді на питання: постали ці ранньогеральдичні пам’ятки під впливом Заходу чи розвинулися на місцевому ґрунті? Із якого часу можна простежи_ти їх існування? Чи становили вони певну систему, подібну до західної геральдики? Іншими словами — відколи зображення щитів на християнському Сході, й передусім у Візантії, набувають геральдичного характеру? У чому були подібні й чим різнилися знакові системи ромейського Сходу та латинського Заходу?

У давній Русі вважалося, що люди, які читають книги, а тим паче інтерпретують їх, є любителями мудрості, любомудрами, по-грецьки — філософами. У «Літературній мудрості Русі-України» йдеться про тексти та книги, які мали поширення на руських землях у давні часи, про їх філософський потенціал, а також про давньоруських книжників. Автор звертає увагу на загадки давньоруської літератури й попереджає про можливі літературні фальсифікації.

У геральдиці часів Руського королівства, поруч зі збереженням традицій ранньої руського герботворення, спостерігаємо динамічні перетворення, що були зумовлені складними обставинами політичного, соціального та культурного розвитку післямонгольського періоду. Якщо в державно-династичних гербах не помічаємо сутнісних змін, ні у змісті гербових фігур, ні у практиках їх уживання, то в разі з геральдикою нобілітету спостерігаємо поширення практики використання урядницьких гербів, що постали як система саме в цей час під візантійським впливом.

Пропонований том репрезентує систему поглядів Юрія Шевельова (1908—2002) — відомого мовознавця-славіста, історика українського письменства, публіциста, активного учасника наукового та культурного життя української еміґрації — на структуру та норми української літературної мови в галузі правопису, фонетики, граматики й лексики. Особливу увагу приділено наголосу та стилістичним питанням. Центральне місце посідає досі неперевершений «Нарис сучасної української літературної мови», а окремі аспекти теми висвітлено в «Головних правилах українського правопису» та низці інших праць (почасти з використанням машинописів із архіву дослідника). Ю. Шевельов спирається на ґрунтовно опрацьовані норми 1920-х років та мовну практику провідних українських письменників, книга рясніє авторськими уточненнями й індивідуальними спостереженнями за живою мовою та її розвоєвими тенденціями.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

У книжці «Пантелеймон Куліш. Життя і творчість» Віктор Домонтович аналізує знакові твори письменника, розповідає про перипетії життя і відносини з часописами.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше. Таке поєднання шедеврів японської класичної поезії з кращими зразками національного виду живопису, яким є жанр укійо-е (дослівно: «картини тлінного світу»), має в культурі Японії давнє коріння. Однак в українській культурній традиції трапляється зрідка, що робить це зібрання унікальним явищем сучасного вітчизняного книговидання.

Том «Епоха Відродження. Література і театр. Образотворче мистецтво. Музика» охоплює період так званого Чинквеченто, тобто висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XVІ століття.

Японський письменник, просвітник і дипломат Нітобе Інадзо (1862—1933) написав свій знаменитий трактат «Бусідо. Душа Японії» (1899) англійською мовою. Книга одразу стала бестселером. У ній автор виклав основні принципи традиційної японської моралі та етики. Крім Бусідо (кодексу честі самурая), він розглянув також інші вчення — конфуціанство, буддизм, синтоїзм — і моральні принципи, що передавалися протягом століть японськими самураями та мудрецями. У творі Нітобе порівняв самурайський етос із духом середньовічного лицарства й моральним ідеалом Стародавньої Греції.

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше. Таке поєднання шедеврів японської класичної поезії з кращими зразками національного виду живопису, яким є жанр укійо-е (дослівно: «картини тлінного світу»), має в культурі Японії давнє коріння. Однак в українській культурній традиції трапляється зрідка, що робить це зібрання унікальним явищем сучасного вітчизняного книговидання.