Класична українська проза

У повісті «Доля чи воля» двадцятирічна авторка порушує актуальні для свого часу проблеми жіночої емансипації, зокрема показує успішну спробу своєї героїні Ядвіги Клейн вийти поза рамки усталених у міщанському середовищі пріоритетів — діти, кухня, церква. Ядвіга не лише самостійно здобуває медичну освіту в університеті, а й реалізує себе в суспільстві як повноцінна особистість і жінка — ставши авторитетною лікаркою, бере на виховання дівчинку-сироту. 

В останньому своєму великому феміністичному творі Ольга Кобилянська (1863–1942), українська модерністська письменниця, малює поетичний образ молодої піаністки, для якої мистецтво є захистом у життєвій боротьбі.

Оповідання Олени Пчілки — це прекрасні замальовки з життя українських заможних родин, столичної й провінційної еліти, життєвого ладу, усталеного в маєтках і садибах наприкінці ХІХ століття. 

Символічною є назва роману, бо хмари — то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури.

В оповіданні «Аристократка» українська модерністська письменниця Ольга Кобилянська (1863–1942) продовжила розповідати про життя інтелігенції.

Роман «Жанна батальйонерка» розкриває не надто висвітлену в українській літературі тему Першої світової війни та участі в ній українців. У ньому відображено історичну ситуацію: у 1917 році російський уряд вирішив використати жінок на фронті, сформувавши так звані жіночі «батальйони смерті». Герой роману Шкурупія — київський студент Стефан Бойко, який не піддається пропагандистській імперській істерії, і його кохана Жанна — ідеальна мішень для пропаганди. Роман насичений антиколоніальними темами та мріями про історичний підйом України, передчуттями, що наближається поява УНР.

У творах, створених упродовж 1900–1912 рр., авторка зачіпає проблеми, повʼязані з «жіночим питанням», вихованням молодого покоління українців.