Історія

Здається самоочевидним, що розташування України на перехресті Заходу, Півдня і Сходу (комплексів культур, релігій, соціально-економічних моделей і політичних режимів) впливає на її минуле, сьогодення і майбутнє.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

Перший том «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницького присвячено зображенню внутрішнього побуту запорізької громади.

За масштабом та науковою цінністю «Брама Європи» стоїть поряд із творами Грушевського

Лоуренс Девід Фрідман (нар. 1948 р.) — почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона, один з провідних фахівців та всесвітніх авторитетів у галузі стратегії з багаторічним науковим і практичним досвідом.

За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.

Проект «Історія європейської цивілізації» охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність (3 томи — Близький Схід, Греція, Рим), Середньовіччя (4 томи — Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття) і Сучасність (5 томів — XVI— XХ століття).

Автор розповідає про Київ початку ХХ століття, пишучи про інтелектуалів, науковців, громадських і політичних діячів та інституції, які заклали основи незалежного національного життя. 

Більш видатної і обговорюваної постаті, ніж Хуан Домінго Перон, мабуть немає у Латинській Америці.

У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р.

Гумористична книга британського журналіста Тома Філліпса проведе вас століттями людських дурощів, що визначили і змінили (як можна здогадатися, на гірше) хід нашої історії. Це надзвичайно жвава подорож найкреативнішими та найкатастрофічнішими прой**ами людської історії.

Коли я хочу знати, що відбувається в Україні, я передусім звертаюся до репортажів Кріса Міллера.

«Історія європейської цивілізації. Рим» — сучасний підручник історії Європи, в якому представлена повна картина політичного, військового та культурного світу Стародавнього Риму.

1920-ті роки. Хвиля таємничих убивств та зникнень прокочується племенем осейджів

Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців.

Відомий військовий історик розповідає про сплетіння доль трьох найвпливовіших генералів періоду Другої світової війни, про те, які труднощі та перешкоди довелося долати видатним полководцям на шляху до своєї слави, досліджує непорозуміння і суперечки, які супроводжували Паттона Монтгомері та Роммеля впродовж військової кар'єри, нерідко загрожуючи покласти їй край, і, зрештою, де й коли перетинулися шляхи цих трьох неординарних особистостей.

Усі, хто бодай побіжно цікавилися історією Києво-Руської держави, неодмінно звертали увагу на численні княжі знаки, найвідоміший із яких – тризуб Володимира Великого, що сьогодні є державним гербом України. Знаки руських князів, відомі з кінця IX ст., мали догеральдичне походження. У пізньому Середньовіччі (друга половина XIV — XV ст.) вони становитимуть основу руської геральдики. Коли ж відбулася інтеграція цих знаків у гербову систему Руси? Відколи княжі знаки почали зображувати в щитах і надавати їм сталого забарвлення, як і решті середньовічних гербів? Наскільки подібною є знакова система Руси Х—XIII ст. на знакові системи латинського Заходу й візантійського Сходу? І найголовніше — з якого часу в Руській землі можна простежити уживання найдавніших особових і родових гербів?

Американський соціолог Клод С. Фішер, спираючись на значну кількість історичних праць, а у випадку ХХ століття – також на численні соціологічні опитування, досліджує культуру й характер американців від колоніальної доби до початку ХХІ століття.

Жахлива та правдива історія того, як США і СРСР опинилися на межі ядерного апокаліпсиса

Степан Бандера (1909–1959) — непересічна історична постать. Його життя й діяльність донині викликають небуденний розголос серед масової авдиторії та заповзяті політичні й наукові дискусії в багатьох країнах. Його іменем означують справді українське. Бандерівцями шовіністи називають українських патріотів, а українську мову — бандерівською. Виправдовуючи військове вторгнення в Україну 2014-го, а потім і повномасштабну навалу 2022-го, російський диктатор зробив Степана Бандеру ледь не головним доказом загрози національній безпеці РФ. Адже той не тільки фанатично вірив у повноцінне державне відродження поневоленої рідної нації, а й став символом руху опору будь-яким зайдам і насамперед московським.

«Історія американських традицій» складається з чотирьох частин, у яких автор розповідає нам про політичні традиції і національні свята США, про притаманні американцям традиції повсякденності, а також про історію вигаданих персонажів, які стали для світу уособленням Америки.

На межі XV—XVI століть розпочалася нова ера в історії філософії — доба оновлення, у якій сформувалася віра в те, що світовий порядок не є незмінним і що людина має змінити його.

У своїй новій книжці етнологиня Ірина Ігнатенко розповідає історію інтимних стосунків в українських традиціях. Яких чоловіків і жінок українці вважали красивими та бажаними, як знайомилися й до яких засобів «зваблення» вдавалися? У що одягалися наші прапрабабусі та як календар релігійних свят впливав на розклад гігієнічних процедур і секс? Які обмеження на інтимні стосунки були навіть у шлюбі? Чому замовчували зради та як по розбитих горщиках визначали майбутню кількість дітей? 

У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва.

Історик Юрій Митрофаненко у своїй книжці розповідає, як зародилася повстанська організація, що стала взірцевою для багатьох наступних поколінь — від членів ОУН до учасників сучасної російсько-української війни.