Есе та публіцистика

Книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» вийшла друком в травні 2019 року у видавництві Vivat, та отримала ряд премій: Book Forum Lviv — персональна відзнака директорки ГО «Форуму видавців», Черкаського книжкового фестивалю в номінації «Науково-популярна книга для дорослих», а члени Українського ПЕН-клубу включили «Справу Василя Стуса» до переліку найкращих книжок 2019-го, які з'явилися друком у вітчизняних видавництвах.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

«Дикий Захід Східної Європи» — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми». З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. «Дикий Захід Східної Європи» — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися.

Росія програла нинішню «велику» війну – у цьому немає сумнівів. Бойові дії ще триватимуть, але своїх стратегічних цілей в Україні Кремль вже ніколи не досягне. То чому ж ця війна взагалі стала можливою і чому Москва вірила у свій блискавичний успіх на полі бою? Яке значення має Україна для Путіна особисто та Росії в цілому? Звідки взялися міфи про «ісконно русскій» Крим та «один народ»? Чим закінчиться війна і яке майбутнє чекає на Росію та Україну?

«Вільні голоси Криму» — збірка портретів шістнадцяти політвʼязнів-журналістів, які борються за права людини та свободу слова на окупованому півострові. Росія позбавила їх волі на терміни від семи до дев’ятнадцяти років. Більшість героїв цієї книжки — кримські татари, тому в багатьох портретах читач знайде пояснення історичного контексту, зрозуміє причини безупинного опору корінного народу Криму радянській, а тепер російській системі. До книжки увійшли вибрані листи, уривки з щоденників. До книжки увійшли вибрані листи, уривки з щоденників та виступи в судах журналістів-політвʼязнів.

«За відродження людини» — збірка есеїв, присвячених формуванню українського національного характеру й, одночасно, проблемам літератури, мистецтва, політології, етнопсихології.

До збірки ввійшли його повість «Отаман Хмара» (яку сам автор уважав не так літературно-художнім, як фактологічно-мемуарним твором), а також спогади та есеї.

Олександр Красовицький продовжує бесіди-інтерв’ю з відомими українцями, синхронізуючи історію країни з біографіями героїв.

Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім століттю» — одна з найвизначніших історичних праць ученого, яка є вершиною української консервативної думки та державницької школи історіографії.

«Записки в узголів’ї» — один з кращих творів доби Хейан (794 – 1185), написаний у жанрі дзуйхіцу — філософського ліричного есе, сповіді.

«Другий рік інтелектуального спротиву. Нотатки видавця» — черговий розділ щоденника О. Красовицького, у якому занотовано події, що відбувалися протягом 2023 року в Україні та світі.

Юрій Іванович Яновський (1902–1954) — український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист, літературний доробок якого представлено творами різних жанрів. До збірки ввійшли оповідання, есеї та сценарій, які в неоромантичній манері висвітлюють події громадянської та Другої світової війн в Україні, а також міжвоєнного й повоєнного періодів.

«Проти культурної амнезії» — нова книжка літературознавиці Віри Агеєвої, у якій вона досліджує роль пам’яті у формуванні національної ідентичності.

Берклі, Каліфорнія, осінь 1980 року. На піку своєї письменницької кар’єри і після багатьох відмов Хуліо Кортасар врешті погоджується прочитати двомісячний курс лекцій у Сполучених Штатах. Як і варто було сподіватися, ці лекції виявилися аж ніяк не дидактичними, то були радше розмови про літературу, про його власний досвід письменника. Тематика цих лекцій дуже багатогранна: аспекти фантастичного оповідання, музичність, гумор, еротизм та ігрове в літературі, фантазія і реалізм, соціальна література і мовні пастки.  Кортасар, уже в тому віці, коли підводять підсумки, розповідає про свій шлях письменника й аналізує власну творчість: як з’явилися хронопи й такі неперевершені оповідання, як «Ніч горілиць» чи «Продовженість парків»; у чому суть роману «Гра в класи» та як він писався тощо. Той, хто прочитає скрупульозну і точну розшифровку тринадцяти годин магнітофонних записів, побачить, що Кортасар неписаний недалеко втік від Кортасара писаного: така сама майстерність, фантазія,  начитаність та інтелектуальна чесніть.

Збірка есеїв, в яких досліджуються культурні процеси України доби Незалежності, їх суголосність поступу цивілізованого світу.

У збірку включені блискучі публіцистичні твори Вайлда «Душа людини за соціалізму», «Читати чи не читати», «Аристотель за пообіднім чаєм» та інші. Особливу увагу привертає «De Profundis»  —  роздуми письменника під час його тюремного ув’язнення, викладені у формі листа.

Збірка есеїв мистецького критика, куратора та публіциста Костянтина Дорошенка є переосмисленням його доробку з 1995 року.

«Хороші погані книжки» — зібрання опублікованих у 40-х роках ХХ ст. есеїв, що відображають погляди письменника на широкий спектр тем із галузей політики, літератури та культури. Вони вирізняються чіткістю висловлювань і гострою критикою політичних та соціальних систем. Свого часу ці твори спричинили скандал і бурхливе обговорення в британській пресі та суспільстві. У них виражено відданість автора ідеї соціальної справедливості та його пристрасну віру в можливості мови й літератури формувати наше розуміння світу. Джордж Орвелл критично й непримиренно ставиться до авторитаризму й тоталітаризму та у своїх есеях часто розглядає способи використання словесності для маніпулювання людьми й контролю над ними.

Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців.

У «Приватній книгозбірні» (1985) зібрано передмови, написані Хорхе Луїсом Борхесом до книжок, які увійшли до його колекції зі ста обов’язкових до прочитання творів.

Інтелектуальна автобіографія Нобелівського лауреата з літератури.

Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра.

Дмитро Донцов (1883 – 1973) – видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені ми тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами. А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь,  і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

Подорожі Джорджа Орвелла (1903—1950) шахтарськими містечками північної частини Англії описані у творі «Дорогою до Віґан-Пірсу» (1937).

«Напередодні» ― збірка поезії, прози й публіцистичних творів Олени Теліги.

В есеях Маркуса Ґассера читачі знайдуть відповідь на запитання: «Як кохали класики?», а також переживуть разом із ними ті миті пристрасті, коли світ перевертається догори дриґом — від душевного болю або щастя.

До п’ятого тому «Лемового шестикнижжя» увійшли наукова монографія «Діалоги» та вибрані статті за темами «Наука», «Література» і «Про себе». Філософські «Діалоги» – це, по суті, роздуми автора про кібернетику, її роль і місце в сучасному світі. Використовуючи термінологію кібернетики, автор розглядає моральні, психологічні, соціальні, політичні проблеми людини й різноманітні моделі суспільства. Написана в середині ХХ століття, ця монографія і зараз зостається актуальною. Вибрані наукові та літературознавчі статті досліджують теми, які найбільше цікавили письменника-філософа і які він піддавав аналізу й представляв також у своїх художніх творах. Вибрані автобіографічні статті відтворюють внутрішній світ мислителя, перша чверть життя якого минула у Львові.

До четвертого тому «Лемового шестикнижжя» увійшла філософсько-соціологічна праця «Сума технології», що побачила світ як книга в далекому 1964 році.

Книжка Аврори— це вишукане зібрання текстів аргентинської письменниці, перекладачки та інтелектуалки Аврори Бернардес. Книга об’єднує листи, щоденникові записи, есеї та переклади, які дають глибоке уявлення про її багатогранну особистість і глибоку ерудицію. Вона була не лише дружиною та літературною спадкоємицею Хуліо Кортасара, але й видатною постаттю літературного світу XX століття. Книжка відкриває перед читачем інтимний світ думок, переживань та інтелектуальних пошуків жінки, яка зазвичай залишалася в тіні, але мала потужний голос.

У дослідженні зроблено спробу поглянути на творчість Миколи Вінграновського під новим кутом зору, який раніше комплексно не залучали для інтерпретації цього корпусу текстів, а саме в площині міфопоетики.

Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.

Ця книжка занурить читача в роздуми про відчайдушне протистояння добра і зла, надії і зневіри, життя і смерті під час війни.

«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.

У збірці есеїв представлено кожну із 17 авторок жіночого альманаху «Перший вінок», який 1887 року започаткував традицію жіночого письма в Україні. Видання представить цікаві залаштунки, настрої, обставини видавничої історії альманаху, який в умовах бездержавної України й суворого лінгвоциду зумів під однією обкладинкою об’єднати письменниць з Галичини і Наддніпрянщини. «Перший вінок» назавжди став цінним документом із життя української жінки.

Ця збірка містить новели та оповідання Василя Шкляра, написані переважно у 1970-х роках. Цікаві колоритні характери, захопливі події та спостереження за людськими вчинками занурюють нас у самобутній світ раннього Шкляра. До книжки також увійшли неординарні, напрочуд відверті спогади автора про видатних письменників, з якими він був у дружніх взаєминах. Розлоге інтерв’ю зі Шклярем, яке взяв у нього В’ячеслав Кириленко, — це своєрідна автобіографічна повість автора «Чорного Ворона», яка проливає світло на його життя, творчість, у тому числі й на літературний доробок, представлений у цій книжці.