Есе та публіцистика

«Проти культурної амнезії» — нова книжка літературознавиці Віри Агеєвої, у якій вона досліджує роль пам’яті у формуванні національної ідентичності.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

Інтелектуальна автобіографія Нобелівського лауреата з літератури.

Збірка есеїв, в яких досліджуються культурні процеси України доби Незалежності, їх суголосність поступу цивілізованого світу.

Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури.

Збірка есеїв мистецького критика, куратора та публіциста Костянтина Дорошенка є переосмисленням його доробку з 1995 року.

Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців.

«Високий Замок» Станіслава Лема — це високоякісний сплав белетристики, мемуаристики й есеїстики, своєрідна «філософія згадування», дослідження підмурівків людської свідомости, отих «найцінніших — бо ж найперших» зв'язків із матеріальним світом, «утаємничення дитини в конкретну форму культури».

Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра.

Дмитро Донцов (1883 – 1973) – видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені ми тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами. А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь,  і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

«Напередодні» ― збірка поезії, прози й публіцистичних творів Олени Теліги.

В есеях Маркуса Ґассера читачі знайдуть відповідь на запитання: «Як кохали класики?», а також переживуть разом із ними ті миті пристрасті, коли світ перевертається догори дриґом — від душевного болю або щастя.

До п’ятого тому «Лемового шестикнижжя» увійшли наукова монографія «Діалоги» та вибрані статті за темами «Наука», «Література» і «Про себе». Філософські «Діалоги» – це, по суті, роздуми автора про кібернетику, її роль і місце в сучасному світі. Використовуючи термінологію кібернетики, автор розглядає моральні, психологічні, соціальні, політичні проблеми людини й різноманітні моделі суспільства. Написана в середині ХХ століття, ця монографія і зараз зостається актуальною. Вибрані наукові та літературознавчі статті досліджують теми, які найбільше цікавили письменника-філософа і які він піддавав аналізу й представляв також у своїх художніх творах. Вибрані автобіографічні статті відтворюють внутрішній світ мислителя, перша чверть життя якого минула у Львові.

Ця збірка містить новели та оповідання Василя Шкляра, написані переважно у 1970-х роках. Цікаві колоритні характери, захопливі події та спостереження за людськими вчинками занурюють нас у самобутній світ раннього Шкляра. До книжки також увійшли неординарні, напрочуд відверті спогади автора про видатних письменників, з якими він був у дружніх взаєминах. Розлоге інтерв’ю зі Шклярем, яке взяв у нього В’ячеслав Кириленко, — це своєрідна автобіографічна повість автора «Чорного Ворона», яка проливає світло на його життя, творчість, у тому числі й на літературний доробок, представлений у цій книжці.

У «Приватній книгозбірні» (1985) зібрано передмови, написані Хорхе Луїсом Борхесом до книжок, які увійшли до його колекції зі ста обов’язкових до прочитання творів.

«За відродження людини» — збірка есеїв, присвячених формуванню українського національного характеру й, одночасно, проблемам літератури, мистецтва, політології, етнопсихології.

До четвертого тому «Лемового шестикнижжя» увійшла філософсько-соціологічна праця «Сума технології», що побачила світ як книга в далекому 1964 році.

У дослідженні зроблено спробу поглянути на творчість Миколи Вінграновського під новим кутом зору, який раніше комплексно не залучали для інтерпретації цього корпусу текстів, а саме в площині міфопоетики.

Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.

Ця книжка занурить читача в роздуми про відчайдушне протистояння добра і зла, надії і зневіри, життя і смерті під час війни.

Олександр Красовицький продовжує бесіди-інтерв’ю з відомими українцями, синхронізуючи історію країни з біографіями героїв.

Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім століттю» — одна з найвизначніших історичних праць ученого, яка є вершиною української консервативної думки та державницької школи історіографії.

Приводом для кожного есе в цьому циклі став якийсь конкретний і часто-густо банальний випадок — підслухана розмова, прочитана книжка, вчасно почута пісня, несмачний салат і смачна цукерка, генеральне прибирання, складання резюме і планів на рік, любовна зрада, вдала стрижка, нова зморшка.

«Другий рік інтелектуального спротиву. Нотатки видавця» — черговий розділ щоденника О. Красовицького, у якому занотовано події, що відбувалися протягом 2023 року в Україні та світі.

Юрій Іванович Яновський (1902–1954) — український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист, літературний доробок якого представлено творами різних жанрів. До збірки ввійшли оповідання, есеї та сценарій, які в неоромантичній манері висвітлюють події громадянської та Другої світової війн в Україні, а також міжвоєнного й повоєнного періодів.

Перед вами — маловідомі твори геніального англійського гумориста Джерома Клапки Джерома. До цієї збірки увійшли 9 вибраних есе із двох книг — «Ліниві думки одного нероби» (1886) і «Щоденник одного паломництва та шість есеїв» (1891). Усі вони вирізняються тонкою іронією та гуманізмом, деякі — дещо саркастичні, деякі — пророчі, але всі — неймовірно талановиті й вишукані, адже вийшли з-під пера автора неперевершеного роману «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)». Для широкого кола читачів.

Добірка різноманітних передмов, написаних Хорхе Луїсом Борхесом з 1924 по 1974 рік. У книжці зібрано десятки розсіяних по різних виданнях текстів, які належать до цього особливого жанру, в якому Борхес також показав свій майстер-клас.

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври.

У збірку включені блискучі публіцистичні твори Вайлда «Душа людини за соціалізму», «Читати чи не читати», «Аристотель за пообіднім чаєм» та інші. Особливу увагу привертає «De Profundis»  —  роздуми письменника під час його тюремного ув’язнення, викладені у формі листа.

Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу.

До збірки ввійшли його повість «Отаман Хмара» (яку сам автор уважав не так літературно-художнім, як фактологічно-мемуарним твором), а також спогади та есеї.

«Хороші погані книжки» — зібрання опублікованих у 40-х роках ХХ ст. есеїв, що відображають погляди письменника на широкий спектр тем із галузей політики, літератури та культури. Вони вирізняються чіткістю висловлювань і гострою критикою політичних та соціальних систем. Свого часу ці твори спричинили скандал і бурхливе обговорення в британській пресі та суспільстві. У них виражено відданість автора ідеї соціальної справедливості та його пристрасну віру в можливості мови й літератури формувати наше розуміння світу. Джордж Орвелл критично й непримиренно ставиться до авторитаризму й тоталітаризму та у своїх есеях часто розглядає способи використання словесності для маніпулювання людьми й контролю над ними.

В цьому виданні зібрано краще з прозової спадщини класика грузинської літератури Акакія Церетелі (1840—1915) — біографічна повість «Пережите» та історична «Баші-ачукі», вибрані статті про літературу, театр та інше.

Фокус цього видання специфічний: відібрати й дати того Шевельова, який потрібен нам саме тут і конкретно зараз.

«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.