Війна в Україні

«Наше ратне діло та роздуми про вічне» — це перша і єдина збірка Максима Ємця «Єнота», підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

У методичному посібнику зібрано матеріали з питань охорони психічного здоров’я  військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України, висвітлено досвід організації і проведення заходів психологічного забезпечення в умовах російсько-української війни.

За деякими джерелами, путін планував розпочати повномасштабне вторгнення в Україну ще у 2020 році, але через пандемію ковіду цього не сталося. Цей роман — версія того, як могли б розвиватися події в Україні й у світі, якби держава-терорист таки розпочала війну в лютому 2020 року. Якби не пандемія, якби до влади в Україні прийшов інший президент, якби у нього владу відібрали військові… В будь-якому разі, усе було б по-іншому. Але як?

Олену Грицюк, чернігівську архітекторку, війна застала вдома, у розпал звичних справ і спроб улаштувати особисте життя.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

Збірка творів відомої художниці Ірини Потапенко розпочалася з кількох малюнків і коротеньких текстів, що поступово перетворилися на справжній щоденник війни.

Військові та хмари» — не просто альбом робіт. Це своєрідний візуально-терапевтичний щоденник художниці, яка з 2014 року розповідає, що її підтримує, дає сили творити, надихає вірити в те, що в нас усе вийде. Зображувана нею війна багато в чому — фіксація і її особистісних емоцій та переживань, і тих, кого вона малює, оскільки багато робіт засновані на реальних історіях, фотографіях і відео. Техніка художниці — комп’ютерна графіка.

У праці «IN HOC SIGNO VINCES. Історія підрозділів Сухопутних військ ЗСУ в знаках і символах» представлена актуальна символіка підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. У кожному з цих знаків нерозривно переплетені історія та сьогодення, що створює неповторну особливість сучасної мілітарної символіки України.

Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина.

Коли я хочу знати, що відбувається в Україні, я передусім звертаюся до репортажів Кріса Міллера.

Чи здатна міжнародна система правосуддя зупинити зло та поновити справедливість, покласти край геноциду, який росіяни чинять проти українців упродовж століть?

86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. Завдяки пресслужбі полку «Азов» світ дізнавався про трагедію Маріуполя, про захисників міста та цивільних мешканців, які шукали прихисток на заводі «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців.

Українське містечко, в якому мешкає Андрій із бабусею Аллою, окупували російські загарбники. Вони вбивають мирних людей, нещадно мародерять і при цьому запевняють, що прийшли нас «освобождать». Від їхнього свавілля потерпають не лише люди, а й привидка Явдуся, з якою Андрій заприятелював і назвав її Привидусею. Вона допомагає хлопчикові знаходити дрова, щоб бабуся могла приготувати на вогнищі їжу. А відтак Андрій разом із Привидусею навіть умудряються передати ЗСУ таємну інформацію про розташування штабу ворога. Ось лише при цьому Андрій випадково розкриває таємницю того, хто така Явдуся насправді...

Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців.

Книга, яку ви тримаєте в руках,—це викладений на папері відеощоденник, який я вів, перебуваючи в зоні АТО з вересня 2014­го по липень 2015­го року. Коли все починалося, ні я, ні мої «колеги» не мали чіткого уявлення про те, що відбувається, а тим більше не знали чим усе закінчиться. Спочатку все виглядало, як така собі подорож за місто на важкій бойовій техніці зі зброєю в руках. Пікнік з пригодами. Це вже потім, коли потрапили у вирій подій, почало приходити усвідомлення того, що це — війна, тут все по ­дорослому.

До уваги читачів неймовірна історія виживання британського солдата у відставці, українського морського піхотинця Шона Піннера протягом шести місяців у російському полоні, де не діють жодні конвенції і правила добропорядного поводження із бранцями.

Цю книжку присвячено літаку-легенді, який уже понад 40 років перебуває на варті вільного світу. F-16 спроможний вести повітряний бій, завдавати ударів по наземних цілях, вести розвідку й проривати ворожу ППО.

Чому скоюються військові злочини проти жінок?

Підрозділ ЗСУ веде бій. Позиція на пагорбі. Бійці в окопах, ведуть шквальний прицільний вогонь. Орки падають від наших куль та снарядів, перелякано гуртуються в окопі. Над ними височить ДЕМОН, стискає в руці пістолет.
ГОЛОД та інші бійці під прикриттям вогню роблять марш-кидок до посадки... 

«Лють» Євгена Стеблівського — це справжня сага про кожного з нас у перші місяці великої та жахливої війни, захоплива панорама подій, що розгорталися під Києвом і на півдні України.

Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебу­вання­ в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область.

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.

Ці тексти – довге й болісне відлуння останнього десятиріччя життя нашої країни та дзвін, в який б’є в набат сьогоднішня Велика війна.

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати україн­ською» намагається розібратися з усіма цими питаннями й доводить, що воювати мовою так само важливо, як і безпосередньо на полі бою.

Mea Culpa з латини означає «моя провина», але ця книга — не про каяття. Вона про людей, які опинилися в епіцентрі війни, і про їхню здатність брати відповідальність за себе та інших, навіть якщо життя болюче та складне. Через тексти різних жанрів авторка розповідає, як війна змінює долі, випробовує почуття й робить явним найвідчутніше і найважливіше в нас. Збірка охоплює різні країни й епохи й прагне нагадати: всі війни, навіть найжорстокіші, рано чи пізно закінчуються.

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

зібрали 10 інтервʼю з відомими родинами сімейного бізнесу для того, щоб зафіксувати уроки війни й сторінки історії.

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

Ця книжка занурить читача в роздуми про відчайдушне протистояння добра і зла, надії і зневіри, життя і смерті під час війни.

Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.

Вірне кохання і цинічна зрада, славетні тріумфи та болючі поразки — історія України з давніх часів і донині вражає свідченнями про велич сильних духом непересічних особистостей та ганебну деградацію людців. Родова пам’ять зберігає унікальні коди-символи, в яких зашифровані «ключі» ментальності нашого народу — потужний потенціал для остаточної перемоги сил добра над підступним злом.