Ще одну сторінку
«Діва, матір і третя» — легке гумористичне фентезі про дружбу, жіночий досвід і дослідження власної (а)сексуальності.
Краса врятувала її від Голокосту, від нацистів та їхньої партії, яка саме набирала сил у гітлерівській Німеччині та Європі, що спонукало її до шлюбу з австрійським торговцем зброєю. Бувши поруч зі своїм чоловіком, вона випадково почула про плани Третього Рейху і зрозуміла всю трагедію, яку несе політика Гітлера. Вона вигадала, як втекти із сімейного замку, і завдяки вихору подій опинилася в Голлівуді. Вона стала Геді Ламар — зіркою кіноекранів. Але ця вродлива жінка приховувала таємницю, більш разючішу, ніж її походження чи шлюб,— вона була винахідницею. І мала ідею, яка могла допомогти Америці боротися з нацистами... «Єдина жінка в кімнаті» — напрочуд сильний роман, заснований на неймовірній правдивій історії ікони стилю, чий новаторський винахід назавжди змінив те, як виглядає комунікація сьогодні.
Казка, переплетена з реальністю, повір’я, загублене в історії, магія, захована в оповіданні.
Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. Головна героїня, покоївка Селестіна викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.
Романтична весна, що трапляється в бутті місис Стоун, удови й колишньої театральної актриси, розбурхує в ній другу молодість і чуття, яких жінка за понад 50 літ життя ще не мала. Невдача на сцені, тривалий платонічний шлюб, незреалізованість плоті підштовхують завжди стриману і тактовну місис Стоун полишити Нью-Йорк і податися до Рима, а зустріч із на 30 років молодшим Паоло віщує буяння почуттів і втамування спраги кохання. От тільки розповідь парубка про фінансові негаразди друга і прохання позики видаються підозрілими. Та ще й приятелька графиня розводиться про непевність і нещирість цього красеня, натякаючи, що він знаний джиґун.
Перед нами повоєнна Німеччина очима двох одинадцятирічних хлопців — Генріха Брілаха й Мартіна Баха. Вони з різних сімей за достатком і суспільним становищем, але з однаковим тягарем — у кожного війна забрала батька. Пожовклі фотокартки замість господарів осель, злидні й розквіт чорного ринку, молоді, але вже беззубі вдови, діти з гострим відчуттям «неморального», пристосуванці, які нашвидкуруч скидають нацистську форму, — автор препарує страшну тогочасність не для співчуття, а щоб показати ціну відплати суспільства, з активної чи мовчазної згоди якого жага до руйнації світу обернулася внутрішньою руїною кожного.
Ця історія про двох молодих чоловіків, колишніх однокласників — випускників елітної школи. Джеймс — успішний бізнесмен і політик, з яким стався нещасний випадок, травма мозку, що позбавила його можливості жити нормальним самостійним життям і зруйнувала мрії. Денні, студенту Кембриджу, пророкували успіх і карколомну карʼєру, однак раптова загибель сестри підкосила його: він почав зазирати в пляшку і втратив усе, чому присвятив молоді роки. У школі вони ніколи не були друзями, проте життя випадково звело їх через багато років. Двоє чоловіків, дві поламані долі, два різні шляхи — вони поєдналися через біду, але разом створили дещо прекрасне: чудову міцну дружбу. Це зворушлива, смілива та сповнена гумору історія про те, як життя дає нам другий шанс і спонукає повірити в ліпше.
Головний герой роману «Червона кімната» — молодий чиновник Арвід Фальк, який раптом збагнув, що його покликання — це література, тож намагається знайти своє місце серед «красного» письменства. Проте доволі швидко розчаровується. Життя відкриває перед ним той факт, що здобути почесті та визнання суспільства можуть самі посередності. Замість ідеалів і справжньої літератури — лише розмови літературно-мистецької братії в ресторанній залі, прозваній «Червоною кімнатою».
Олівія Ленґ 2020 року переїхала до старого будинку, визначною рисою якого був сад Королівського садівничого товариства, який заклав видатний садівник Марк Румарі. Він створив сотні садів, але тільки цей єдиний виплекав для себе. У книзі Ленґ розповідає про свою боротьбу за відновлення цього давно занедбаного саду, про любов до садівництва та природи. Проте «Сад супроти часу» — це не посібник з догляду рослин і більше, ніж книга про садівництво. Мандруючи реальними та уявними садами — від «Утраченого раю» Мілтона до елегій Джона Клера, від притулку воєнного часу в Італії до гротескного парку розваг, що фінансується за рахунок рабства, від неймовірної квір-утопії, вигаданої Дереком Джарменом, до спільного Едему, пропагованого Вільямом Моррісом, — Ленґ досліджує сад як історичне явище та його давні асоціації з раєм, піддає сумніву часом шокуючу ціну створення такого раю на землі й розповідає про численні задоволення і можливості садів: не як схованки від світу, а як місця зустрічей і відкриттів, сповненого краси й аромату.
Події роману відбуваються в сучасній Ірландії, а втім, таке може статися в будь-якій країні. Темного дощового вечора в Дубліні до оселі науковиці й матері чотирьох дітей Айліш Стек навідується поліція. Співробітники новоствореної таємної інституції прийшли по її чоловіка Ларрі, лідера профспілки вчителів. Ірландія скочується до тиранії, в країні наростають протести, чоловік Айліш і старший син Марк долучаються до протестувальників, а сама жінка стає свідком того, як влада країни — нічим не обмежена й аморальна — чинить свавілля й наругу, придушує будь-які вияви свободи, вдається до репресій і розпочинає війну проти свого народу. Айліш у відчаї бачить, як зникає світ, який вона знала, як руйнується її життя, яке плекала. Чи вдасться їй порятувати свою сім’ю? І чого їй це вартуватиме? «Пісня пророка» — історія-засторога, що спонукає замислитися про нашу вразливість. Це щемлива проза й водночас безжальний портрет суспільства, яке навіть попри стабільність може опинитися на краю прірви.
Століттями твори мистецтва викрадали незліченними способами, але ніхто не досяг у цьому такого успіху, як майстерний злодій Стефан Брайтвізер. За більш ніж 200 пограбувань протягом майже десяти років — у музеях і церквах по всій Європі — Брайтвізер зі своєю дівчиною вкрав понад 300 об’єктів мистецтва, аж поки його спіймали. Майкл Фінкель переносить нас у дивний і сповнений краси світ мистецького злодія. На відміну від решти, він ніколи не крав заради грошей, а зберігав усі скарби вдома, де міг милуватися ними досхочу. Завдяки безмежній любові до мистецтва і здатності оцінювати практично будь-яку систему безпеки, Брайтвізер зумів здійснити неймовірну кількість зухвалих крадіжок. Проте ці дивні таланти породили дедалі більше нехтування безпекою і нестримну жагу поповнювати колекцію безкінечно, аж поки за власним его крадій не побачив пастки. Це реальна історія про мистецтво, злочини та невгамовне бажання володіти красою за всяку ціну.
Одна з дванадцяти дітей, вона народилася в родині кочівників у Сомалі. Життя в пустелі з верблюдами й козами не назвеш легким, та Варіс його любила, попри жорстокі традиції щодо жінок. Варіс стала жертвою такої традиції — обрізання — геть дитиною: їй було всього п’ять років. А коли батько спробував видати її заміж за 60-річного незнайомця в обмін на п’ять верблюдів, дванадцятирічна Варіс утекла. Її шлях розтягнувся у просторі й часі, а ще виявився нерівним й небезпечним, як земля, на якій вона виросла.
Книжка художніх репортажів про важливість і цінність жіночого досвіду проживання війни — в окупації, в евакуації, у статусі біженки, у статусі ВПО, у тилових містах, у прифронтових містах, жінок молодих, жінок старших, з дітьми, з дітьми з інвалідністю, без дітей, з тваринами, із старенькими рідними — і подолання знецінення внеску жінок, які не були на передовій чи у війську, в перемогу.
Магічний реалізм, характерний здебільшого для Латинської Америки, можна знайти і в наших реаліях. Він має галицький колорит із присмаком історії. Представниця українських готики та магічного реалізму, лауреатка Шевченківської премії, Галина Пагутяк проводить читача текстами, де серед туману постають зниклі міста, леви і райські пташки, а над головою світить два сонця - і не вгадаєш, котре справжнє. До книжки увійшли повісті «Кривенька качечка» та «Лебедин». Кожна відгукнеться і залишиться невагомою м’якою пір’їною в серці.
Вам важко давати раду домашнім справам, ви постійно забуваєте зателефонувати рідним, хоч досконало пам’ятаєте всі імена улюблених персонажів фільму? Не можете довго зосередитися ні на чому або раптово фокусуєтесь так, що забуваєте й поїсти? А ще вам страшенно соромно, що звичні для інших речі вам коштують шалених зусиль? Людей із розладом дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) досі називають неорганізованими холериками чи лінивими геніями. Автори цієї книжки, тікток-інфлюенсери Річ і Рокс, розповідають про щоденні виклики людей із РДУГ і їхніх близьких. На прикладі власного життя вони у легкій манері діляться порадами, як не втрапити у пастку самозасудження і жити на повну попри всі перешкоди буденності.
Ця книжка — про «золоту пору» юності письменника в добу Ваймарської республіки, що постала на руїнах програної Першої світової війни і стрімко котилася в економічну та політичну прірву, коли від наростання диктатури, терору й війни ще виходило ховатися за шкільними стінами, втікати на велосипеді, зариватись у книжки. І попри розуміння, що катастрофа чигає попереду, вже вистачало сили опиратися повсюдному тиску так, щоб лишитися одним із трьох на всю гімназію, хто псує статистику і не вступає до гітлер’юґенду.
«Блудний метеор» — один із небагатьох декадентських взірців у творчості Наталії Кобринської, письменниці, громадської діячки, послідовної борчині за права жіноцтва й зачинательки жіночого руху в Україні, сучасною мовою — фемінізму. Глибиною своїх поглядів і розмахом світогляду Кобринська так сильно випереджала свій час, що була незрозумілою для багатьох її сучасників, та й досі ще почасти непрочитана й незбагненна.
У мальовничій місцевості графства Шропшир знову знаходять тіло. Специфічне положення, дивна неприродна усмішка, очі спрямовані в небо. Інспекторка кримінальної поліції Імоджен Еванс одразу ж розуміє, що має справу із серійним убивцею. У цьому ж графстві, недалеко від місця подій, живе поглинутий щоденною рутиною Бен. Здається, удача йому нарешті всміхнулася: він знайшов роботу, виграв у лотерею, а його син таки змирився з переїздом і облаштувався на новому місці. Бен навіть не підозрює, що за його життям пильно спостерігають. Ця людина бажає йому справжнього щастя, а після його настання — такої самої щасливої смерті.
Перекладачка покидає Нью-Йорк і приїздить до Гааги, аби працювати в Міжнародному суді. Зі знанням мов і досвідом життя в різних країнах, вона шукає місце, яке нарешті можна назвати домом. В Гаазі відразу кілька особистих драм крутяться навколо. Її коханий, Адріан, порвав зі своєю дружиною, але досі заплутаний у шлюбі. Її подруга Яна стає свідком, здавалося б, випадкового акту насильства, злочину, яким перекладачка цікавиться дедалі більше. До того ж її попросили перекладати для колишнього президента, звинуваченого у військових злочинах і геноциді.
Андрій Халепа – перспективний поет, втомлений богемним петербурзьким життям, і зараз він тримає в руках револьвер. Ні, він хоче покінчити з життям не через зраду коханки чи напад того дивного старого зі звинуваченнями у ренегатстві. Чому ж Халепа ренегат, відступник?! І що то за пані була разом зі старим?.. Утім ця зустріч стане знаковою трохи згодом. А поки лунає постріл...
У маленькому військовому містечку, десь серед лісів американського Півдня 1930-х років вибудовується багатокутник взаємин між службовцями. Перед нами постає гарнізонне життя двох родин — капітана Пендертона і його дружини Леонори, кокетки і вправної наїздниці, та майора Ленґдона і його тендітної дружини Елісон — і як повсякденну рутину їхнього життя змінив своєю з’явою рядовик Вілліямс. Кожен із героїв відкриває в собі або для себе щось незнане — те, що досі було забороненим і стигматизованим, а тепер відкривається як тайна.
Одного ранку науковець Сем Андерсон дізнається, що його кохана жінка мертва. Та це лише початок. У вбивстві звинувачують самого Сема і його доньку. Докази неспростовні. Їх засудять. Заради порятунку доньки Сем зізнається в убивстві, якого не скоїв. Машиною Абсолом, яку винайшли Сем із друзями, найстрашніших злочинців світу замість смертної кари засилають у минуле — в епоху динозаврів, — де ті мають доживати віку у вигнанні. Сем приймає свою долю. Але його донька Аделіна — ні. Вона розпочинає боротьбу. За звільнення батька, за виявлення справжнього вбивці, за майбутнє. Утім, Аделіна знаходить більше запитань, ніж відповідей. Усі навколо мають таємниці. Та головна таємниця сягає в минуле, теперішнє і майбутнє. Чи зможе вона її розгадати і чи на усі запитання всесвіт дає відповідь?
Хоч про кого пише Авґуст Стріндберґ у своїх оповіданнях — затятого парубка, закохану пару, непримиренних ворогів, простих рибалок, непохитного у вірі пастора, афінських мудрагелів, — ніщо не лишає він притіненим, а ніби оголює натуру, показуючи її неприкритою, такою, як є. Руйнує усталені стереотипи, ставить незручні запитання, на які немає однозначної відповіді, піддає сумнівам догмати. Ніби хоче нам сказати: усе в цьому світі може бути непевним, оманливим, просто спокусливою ілюзією... Стріндберґів простір, уміщений навіть у невеличкий твір, такий глибокий і багатовимірний, що аж тонеш у ньому в пошуках відповіді.
Моллі Салліван звикла ділитися інтимними подробицями свого життя з мільйонами фоловерів. Самотня матуся, вона збудувала кар’єру на щирих постах про непросте материнство і невдалі побачення. Але якось виклала фотографію свого нареченого Скотта, і була ошелешена його негативною реакцією. Заради їхніх стосунків Моллі погоджується видалити допис і тримати Скотта та його десятирічну доньку якнайдалі від уваги соціальних мереж. Але вже занадто пізно, дехто його впізнав. Лів Барретт упевнена, що Скотт — убивця її сестри, якому багато років тому вдалося уникнути правосуддя і безслідно зникнути. Тепер вона має намір вивести його на чисту воду і нарешті притягнути до відповідальності. Зважаючи на публічність Моллі, вистежити його буде нескладно.