Біографії та мемуари

АНГЕЛА МЕРКЕЛЬ, канцлерка Федеративної Республіки Німеччина з 2005 до 2021 року, була першою жінка, яка зайняла найвпливовіший у країні пост. Народилася в Гамбурзі 1954 року, виросла в НДР, де вивчала фізику й здобула ступінь доктора природничих наук, була обрана до німецького Бундестагу в 1990 році. З 1991 до 1994 року була федеральною міністеркою у справах жінок та молоді, з 1994 до 1998 року — федеральною міністеркою довкілля, охорони природи та ядерної безпеки, з 2000 до 2018 року — головою Християнсько-демократичного союзу Німеччини. У 2021 році завершила активну політичну діяльність.

Роман «Донос» Олександра Гавроша присвячений драматичним подіям 1846–1847 років, коли в Україні було створено Кирило-Мефодіївське братство — першу таємну політичну організацію, яка об’єднала провідних українських інтелектуалів, що ставили собі за мету пробудження і визволення України. Героями роману є кілька десятків історичних осіб, серед яких Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, київський військовий губернатор Дмитро Бібіков, цар Микола І, шеф жандармів граф Олексій Орлов...

Від дитинства в селі, де дівчинка малювала квіти на стінах хат, до Лаврських майстерень у Києві, від перших звірів до трагедій війни, особистої втрати, Чорнобиля та виставок у Парижі, Нью-Йорку й Венеції. Такий шлях художниці змальовує у своїй книжці історикиня мистецтва Оксана Семенік. Занурившись в архіви, авторка оповідає справжню історію Марії Примаченко та розвінчує міфи, якими оповитий її образ.

Роман «Мілева Айнштайн: теорія туги» Славенка Дракуліч присвятила генію-фізику Альберту Айнштайну та його першій дружині. Мілева Айнштайн, у дівоцтві Марич, яка походила з багатої сербської родини, постає перед читачем людиною, сповненою життя й кохання, та водночас депресії і меланхолії.

У романі реконструйовано життя Дори Маар протягом періоду, коли вона була важливою частиною паризького сюрреалістичного мистецького кола. Поль Елюар, Жак Лакан, Жорж Батай та багато інших художників, поетів і філософів, з якими приятелювала жінка, — частина цієї захопливої оповіді, що розкриває близькість і залежність Дори від Пабло Пікассо: чоловіка, котрий у всьому, починаючи від знайдених у смітті дротиків та закінчуючи дружинами й коханками, бачив лише матеріал для творчості.

Книжка року за версією The New York Times - грандіозний нищівний портрет трьох поколінь відомої своєю філантропією родини Саклерів, небачені статки якої були побудовані на препараті "Валіум", а репутація зруйнована "Оксиконтином".

Про Ньютона чувала кожна сучасна людина. Здебільшого на уроках фізики в школі при вивченні відкритих Ньютоном законів механіки. Але, мабуть, далеко не кожен, «пройшовши» ці закони, розумів, чим викликана така пошана їхньому автору, адже по суті в них ідеться про такі прості й навіть доволі нудні істини! Дещо цікавіше сприймалася розповідь учителя про оптичні дослідження Ньютона. Але це чомусь швидко забувалося. На уроках з математики згадувалося про «біном Ньютона», який у масовій свідомості залишився символом абсолютно недоступної «премудрості», а також про відкриття Ньютоном (одночасно з Лейбніцем) основ диференціального та інтегрального числення. Але оскільки це числення саме по собі було для школяра таїною «за сімома печатями», то про розуміння ролі Ньютона в його відкритті й говорити нічого. Отож, номінований і загальновизнаний як найгеніальніший учений-природодослідник, Ньютон по суті залишається для нас майже невідомим своїми реальними відкриттями. Що ж до уявлення про нього як особистість та реальну людину, то довідатись про це вже зовсім не було часу. Книжечка, яку читач тримає в руках, дає таку можливість. Незважаючи на невеличкий формат, вона втішить кожного, хто захоче предметно довідатись про реальну історію життя одного з найлегендарніших учених світу. Це — перша біографічна книга про Ньютона українською мовою.

Роман Славенки Дракуліч «Фріда, або Про біль» хоч і стосується деяких аспектів життя відомої мексиканської художниці Фріди Кало, та певною мірою зараз спирається на біографічні факти, проте за жодними критеріями не відповідає популярному типу літературної біографії. Мисткиня, яка за своє недовге життя досягла професійного успіху й мала стосунки з багатьма відомими чоловіками, змальована як жінка з непростою долею та болем, що постійно супроводжував її на життєвому шляху.

До п’ятого тому «Лемового шестикнижжя» увійшли наукова монографія «Діалоги» та вибрані статті за темами «Наука», «Література» і «Про себе». Філософські «Діалоги» – це, по суті, роздуми автора про кібернетику, її роль і місце в сучасному світі. Використовуючи термінологію кібернетики, автор розглядає моральні, психологічні, соціальні, політичні проблеми людини й різноманітні моделі суспільства. Написана в середині ХХ століття, ця монографія і зараз зостається актуальною. Вибрані наукові та літературознавчі статті досліджують теми, які найбільше цікавили письменника-філософа і які він піддавав аналізу й представляв також у своїх художніх творах. Вибрані автобіографічні статті відтворюють внутрішній світ мислителя, перша чверть життя якого минула у Львові.

У цій книзі вперше наведені листи Роксолани в українському перекладі. Йдеться про вісім любовних послань, написаних османською до коханого чоловіка – султана Сулеймана, і три – дипломатичні, адресовані польському королеві Сиґізмунду ІІ Августу та перській принцесі Султан – сестрі шаха Тахмаспа. Разом з перекладом висвітлено й не знані досі в Україні факти з біографії Роксолани, що випливають не лише з її особистого листування, а й із нових відкриттів турецьких учених.

Автор цієї книги — кандидат мистецтвознавства, журналістка Олександра Шутко — чи не вперше звернулася до вивчення біографії Роксолани на підставі не лише українських, а й турецьких, польських, російських, західноєвропейських та навіть американських досліджень. Такий підхід дозволив відкрити нові, досі невідомі широкому загалу українців факти з життя цієї величної, недосяжної й водночас такої рідної нам жінки.
Кращому розумінню того, як вона потрапила до османського гарему та стала султаною, сприяло вивчення автором мови, традицій турків, певних історичних та геополітичних процесів, які відбувалися того часу в Європі та Азії.

Муаммар Каддафі був людиною тисячі облич: державний діяч, агітатор, письменник, політик… У дитинстві талановитий учень, згодом хитрий стратег, який майстерно взяв владу в свої руки, поборник об’єднаного арабського, а потім африканського світу, жорстокий тиран, заклятий друг Італії… Він жив у наметах, коли приїжджав із візитом до інших країн. Натомість його діти вчилися в кращих університетах Європи та не гребували п’ятизірковими готелями. Наприкінці свого правління він налаштував проти себе навіть найвідданіших соратників. Його життя стало прикладом того, як важко вибороти необмежену владу, довіру, ба навіть обожнення власного народу і як легко все це воднораз утратити. Його смерть стала нічним жахіттям для всіх диктаторів земної кулі – труну з його трупом уночі зберігали в холодильнику м’ясної крамниці, а вдень виставляли на всенародний огляд. Сумний шлях від мрій про кращій світоустрій до повного краху – рік за роком, крок за кроком, подія за подією – досліджує італійський письменник і філософ Джанлука Барбера.

Століттями твори мистецтва викрадали незліченними способами, але ніхто не досяг у цьому такого успіху, як майстерний злодій Стефан Брайтвізер. За більш ніж 200 пограбувань протягом майже десяти років — у музеях і церквах по всій Європі — Брайтвізер зі своєю дівчиною вкрав понад 300 об’єктів мистецтва, аж поки його спіймали. Майкл Фінкель переносить нас у дивний і сповнений краси світ мистецького злодія. На відміну від решти, він ніколи не крав заради грошей, а зберігав усі скарби вдома, де міг милуватися ними досхочу. Завдяки безмежній любові до мистецтва і здатності оцінювати практично будь-яку систему безпеки, Брайтвізер зумів здійснити неймовірну кількість зухвалих крадіжок. Проте ці дивні таланти породили дедалі більше нехтування безпекою і нестримну жагу поповнювати колекцію безкінечно, аж поки за власним его крадій не побачив пастки. Це реальна історія про мистецтво, злочини та невгамовне бажання володіти красою за всяку ціну.

Краса врятувала її від Голокосту, від нацистів та їхньої партії, яка саме набирала сил у гітлерівській Німеччині та Європі, що спонукало її до шлюбу з австрійським торговцем зброєю. Бувши поруч зі своїм чоловіком, вона випадково почула про плани Третього Рейху і зрозуміла всю трагедію, яку несе політика Гітлера. Вона вигадала, як втекти із сімейного замку, і завдяки вихору подій опинилася в Голлівуді. Вона стала Геді Ламар — зіркою кіноекранів. Але ця вродлива жінка приховувала таємницю, більш разючішу, ніж її походження чи шлюб,— вона була винахідницею. І мала ідею, яка могла допомогти Америці боротися з нацистами... «Єдина жінка в кімнаті» — напрочуд сильний роман, заснований на неймовірній правдивій історії ікони стилю, чий новаторський винахід назавжди змінив те, як виглядає комунікація сьогодні.

Павла Загребельного ще за життя цілком заслужено називали класиком. Він є автором понад 30 романів, гостросюжетних повістей і кіносценаріїв. Життя П. А. Загребельного завжди було непросте, адже на його долю випали війна, полон, утиски з боку влади. Людина виняткової освіченості та енциклопедичних знань, він був і досі є одним з найпопулярніших українських письменників.

У романі «Алла Горська. 888 кілометр» відображені дві епохи, два часові пласти. Вони позначені знаковими смертями: 1970 рік (загибель Горської) та 2000-й (загибель Гонгадзе). Дві сюжетні лінії, які об’єднує головний герой — Нестор. Ще студентом Нестор включився у боротьбу за незалежність України. Саме він розповідає читачеві про Аллу Горську. Мріє написати книжку про неї, збирає матеріал, зустрічається з шістдесятниками-дисидентами. Однак фатальне вбивство під Києвом змінює плин історії та руйнує плани.

Миколі Лукашу першому серед українців вдалося блискуче перекласти всього надскладного «Фауста» Гете. А за нього бралися  знані літератори, проте далі першої частини не просунулися. Він вивчив двадцять п’ять мов, але так і не навчився підлещуватися до влади й брехати. Його називали Дон Кіхотом, бо він  вірив у добро й безстрашно захищав тих, хто потрапив у біду. Як то сталося з листом  на підтримку заарештованого Івана Дзюби. За цю марну, але сміливу битву «з вітряками» перекладач Микола Лукаш на багато років потрапив під тотальну заборону. Його не випускали на наукові форуми за кордон, виключили зі Спілки письменників, не друкували. Однак не зламали. Творча спадщина геніального українця налічує майже дві сотні перекладів творів світової літератури, які є взірцем перекладацької майстерності.

Микола Леонтович мав би стати священником, як усі його предки, але обрав шлях простого вчителя музики й диригента хору. Йому випало жити й творити в темні часи революцій, громадянської війни, невизначеності, а він протиставив їм світло українських народних пісень, обробки яких у його виконанні є неперевершеними. Просту мелодію «Щедрика» талант композитора обернув на шедевр. Його донині виконують усі українські хори, а ще «Дударика», «Козака несуть», «Легенду». Загалом понад 150 українських пісень, безліч самобутніх хорових композиції, духовні пісні українською — такий доробок короткого життя Миколи Леонтовича, підступно вбитого чекістом. Його  ховали 25 січня 1921 року. Мела така завірюха, що світло померкло. Здавалося, темрява взяла гору. Але в ті дні в паризькому Театрі на Єлисейських полях вкотре звучав «Щедрик». Переповнена зала вибухала оваціями. Український композитор їх заслужив.

Упродовж життя (1883—1924) видатний австрійський письменник Франц Кафка мав тісне, але постійне коло друзів. Зібрання вміщує листи митця до Оскара Баума, Курта Вольфа, Фелікса Вельча, Гедвіґи Вайлер, Оскара Поллака, Роберта Клопштока. З-поміж поодиноких листів більшість адресована батькам письменника та адміністративному комітету «Страхування працівників від нещасних випадків» королівства Богемія у Празі. Варто виокремити й серію листів Юлії Кафки до Феліції Бауер, нареченої митця, з якою він був двічі заручений, проте подружжям вони так і не стали, а також до її матері — Анни Бауер. До видання ввійшли листи Франца Кафки та його найближчого оточення, які допоможуть читачеві краще зрозуміти непросту вдачу письменника та осягнути його життєвий і творчий шлях.

Листування Франца Кафки з його нареченою Феліцією Бауер тривало понад п’ять років — з 1912-го по 1917-й. Двічі Кафка робив їй пропозицію шлюбу і двічі вона погодилася. Родичі з обох сторін вважали весілля неминучим, а Кафка в цей час описував у щоденнику свої муки: він прагнув самотності й сумнівався в тому, що взагалі коли-небудь буде в змозі вступити в шлюб. У своїх листах до Феліції він писав в основному про себе, про свої муки, страхи та бажання. Мабуть, реальна Феліція Кафку не цікавила, його захопив придуманий образ, тінь жінки.

У листах Кафки прозирає його самотність, невпевненість у собі, меланхолія. Його не хвилює, що Мілена заміжня. Здається навіть, що причина листування зовсім не кохання до жінки, з якою він бачився усього двічі в житті, а у повному нерозумінні з боку оточуючих, і ці листи — спроба розкрити душу, знайти співчуття й пізнати самого себе...        

Протягом життя у Франца Кафки (1883—1924) склалося неве_лике, але постійне коло друзів. У 20 років Кафка познайомився з Максом Бродом. Багаторічна дружба та підтримка Макса мали для нього велике значення. Вразливий, тривожний, депресивний Франц потребував стійкого, товариського, життєрадісного Макса. А той захоплювався глибиною та оригінальністю натури Кафки, називав його «одночасно мудрецем та дитиною». Йому Кафка довіряв свої сімейні та душевні драми, йому написав безліч листів.

Ця книжка — спроба осмислити українські реалії з погляду українки, народженої наприкінці 1980-х, просто перед розвалом Союзу. Народженої в російськомовному місті, але для якої українська мова стала рідною. Яка добряче відчула смак усіх страхів, комплексів та обмежень імперії під Росією, але яка вчилася у Західного світу, об’їздивши десятки курсів і програм у Європі та США.

Минуло понад пів століття, як Мерилін Монро пішла у засвіти, та негаснуче світло її зірки сяє й донині. Мільйони глядачів в усьому світі знов і знов переглядають її фільми й численні світлини, а сотні дослідників б’ються над загадкою надзвичайного успіху та всесвітньої популярності золотої дівчини Голлівуду.

«Геній» Джеймса Гліка — шедевр наукової біографії, справжнє джерело ­натхнення для всіх, хто прагне до самореалізації. Автору вдалося досягти практично ідеального балансу між приватним життям героя та його діяльністю у сфері теоретичної фізики, причому й те, й інше написано жваво, яскраво, часом іронічно, але завжди глибоко й точно. Перед читачем постає неймовірно привабливий портрет одного з найбільш незвичайних і талановитих науковців XX століття, чиє життя скидається на захоплюючу наукову пригоду, мета якої — пізнання таємниць матерії і парадоксів внутрішнього світу геніально обдарованої особистості. Ця книжка заслужено принесла автору почесне місце у фіналі Національної книжкової премії США і номінацію на престижну Пулітцерівську премію.

У своїй новій книзі відомий американський фізик-теоретик і популяризатор науки Леонард Млодінов згадує про спільну роботу з видатним британським ученим нашого часу Стівеном Гокінґом (1942-2018). Читач познайомиться з науковим і особистим життям Гокінґа, в тому числі тим, як видатний учений десятиліттями долав недугу, від якої міг померти ще в молодому віці, але попри це вижив і зробив неоціненний внесок у теоретичну фізику, запропонував революційні ідеї в сфері космології. Автор у популярній формі намагається пояснити деякі таємниці походження Всесвіту, особливості чорних дір і значення цих та інших ідей для наших уявлень про світ, в якому ми живемо. Викладення науково-популярних ідей сучасної теоретичної фізики та космології перемежовуються із зарисовками з діяльності Стівена Гокінґа, який попри важку форму інвалідності зумів прожити цікаве та яскраве життя, пізнав кохання, досяг тріумфу і зазнав розчарувань.

Цього ранку він прокинувся від того, що лягаві вдерлися в будинок і звинуватили у зґвалтуванні трьох жінок. Але він упевнений, що не робив цього! Принаймні не пам’ятає. Але чому? Можливо, якась із двадцяти трьох особистостей, що мешкали у його свідомості, замовчувала цей факт? Психіатри ще не стикалися з такою хворобою. Чи скоїв Мілліган усі ці злочини, чи він талановитий актор, який пошив усю Америку в дурні?

Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.

This book is the rough truth of the morals in today’s Russian Federation, the country turned into a GULAG, of being a prisoner of war, when the past is ruined, and the future is nowhere.

Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебу­вання­ в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено.

«Високий Замок» Станіслава Лема — це високоякісний сплав белетристики, мемуаристики й есеїстики, своєрідна «філософія згадування», дослідження підмурівків людської свідомости, отих «найцінніших — бо ж найперших» зв'язків із матеріальним світом, «утаємничення дитини в конкретну форму культури».

Книжка спогадів Тараса Федюка, чи не найсамобутнішого вітчизняного поета, охоплює понад пів століття українського літературного і довколалітературного життя.

Другий том мемуарів, який містить спогади політика та свідчення інших осіб, присвячений його участі в розв’язанні воєнних проблем 1916 року. В грудні Ллойд  Джордж став прем'єр-міністром Великої Британії й, очоливши коаліційний уряд, узяв на себе цілковиту відповідальність за управління країною. Пізніше преса назвала його організатором Перемоги та національним лідером.

У першому томі політик розповідає про початок Першої світової війни, про свою діяльність на посадах канцлера державної скарбниці, міністра військового спорядження, розмірковує про взаємодію із союзниками. Видання також містить листи діячів, з якими Ллойд Джордж співпрацював у цей період, та інші матеріали того часу.

Степан Бандера (1909–1959) — непересічна історична постать. Його життя й діяльність донині викликають небуденний розголос серед масової авдиторії та заповзяті політичні й наукові дискусії в багатьох країнах. Його іменем означують справді українське. Бандерівцями шовіністи називають українських патріотів, а українську мову — бандерівською. Виправдовуючи військове вторгнення в Україну 2014-го, а потім і повномасштабну навалу 2022-го, російський диктатор зробив Степана Бандеру ледь не головним доказом загрози національній безпеці РФ. Адже той не тільки фанатично вірив у повноцінне державне відродження поневоленої рідної нації, а й став символом руху опору будь-яким зайдам і насамперед московським.