Гумор та сатира

Дитинство - жахлива пора. Й кому це знати краще, як не Ґреґу Гефлі! Середня школа, де вчорашня дрібнота опиняється серед рослявих і недобрих підлітків, які вже й бороду голять, це просто катастрофа якась. Але Ґреґ не втрачає оптимізму й ділиться з нами своїми пригодами й порадами.

«Історія Тома Джонса, знайди» Генрі Філдінґа вважається одним із найвидатніших світових романів і, за версією ряду англомовних видань, входить до першої сотні найкращих книг людства всіх часів і народів.

«Діва, матір і третя» — легке гумористичне фентезі про дружбу, жіночий досвід і дослідження власної (а)сексуальності.

Якщо ви бажаєте дістати заряд гарного настрою, то пропонуємо прочитати повість «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)». Ви зможете дізнатися, як не скинути з човна напарника та не облити водою пасажирок; як ставити вітрило; як, гойдаючись на хвилях, приготувати яєчню. Несподіваний комізм, що інколи доходить до абсурду, притаманний більшості оповідань цієї книжки.

Хоча Кузьма більш відомий як музикант, він також є автором чотирьох повістей, які ввійшли до цієї книжки разом з віршами.

Це справжній сучасний «крутійський роман», сповнений напруження і карколомних подій, що розгортаються у Вашингтоні в середовищі лобістів, які обстоюють у владних колах такі речі, як виробництво та розповсюдження тютюну, торгівлю алкоголем та зброєю.

До книги відомого українського письменника-реаліста Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) увійшли повісті й оповідання з народного життя («Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», «Баба Параска та баба Палажка»), в яких автор створив колоритні постаті з усіх верств населення, а також роман «Хмари», що присвячений темі української інтелігенції і зображує людей широких, прогре-сивних поглядів, які своєю гуманною просвітницькою діяльністю відкривали народу перспек­тиви нового, вільного і розумного буття.

Йозеф Швейк, зовні простодушно-наївний, але насправді людяний і чутливий, вже майже століття мандрує у читацькому світі, приваблюючи читачів своїм оптимістичним поглядом «маленької» людини на «великі» історичні події.

Іану подобається його робота: добрі гроші, цікаві завдання, багато вільного часу. Одна проблема - особисте життя: з його професією непросто знайти кохання. А він так хоче жіночого тепла і любові. Трудові будні дарують Іану зустрічі з багатьма дівчатами, але ті зазвичай гинуть. Найчастіше - від його руки. Бо він кілер. Однак це не заважає Іану шукати свою єдину. Головне - випадково не вбити її.

Грейс ніколи не знала батьківської любові, живучи лише з матір’ю. Одного разу вона дізнається, що її батько — мільйонер, який відкинув благання її вмираючої від раку матері про допомогу, тож дівчина присягається жорстоко помститися, вбивши один по одному всіх членів його родини. Але як спровадити на той світ кількох людей із кола супербагатіїв і не бути впійманою? Грейс довго й ретельно планує усі свої кроки, щоб кожну смерть можна було списати на нещасний випадок, але за іронією долі опиняється у в’язниці за вбивство, якого вона не скоювала.

«Історія Тома Джонса, знайди» Генрі Філдінґа вважається одним із найвидатніших світових романів і, за версією ряду англомовних видань, входить до першої сотні найкращих книг людства всіх часів і народів.

За словами Мольєра, комедія має таврувати людські вади, завдавати їм нищівного удару.

До третього тому «Лемового шестикнижжя» увійшли «літературні апокрифи» письменника, що являють собою передмови до ненаписаних книг і рецензії на неіснуючі романи, а також розмаїті науково-фантастичні оповідання, котрі не поміщені в циклах.

Стівен Лікок (1869–1944) — канадський письменник і науковець англійського походження, який належить до когорти найвидатніших гумористів світу. Його часто порівнюють із Марком Твеном і Джеромом Клапкою Джеромом.

«Троє в човні, якщо не рахувати собаки» англійського письменника Джерома Клапки Джерома (1859–1927) — своєрідний путівник по Темзі, написаний за спогадами про мандрівку, що відбулася в серпні 1889 року. Історичні описи набувають у ній особливої оригінальності та цікавості. Це кумедна історія про трьох друзів Джорджа, Гарріса, Джея і їхнього песика Монтморенсі, що супроводжується дотепними оповідками з життя героїв.

«Птахи, звірі та родичі» – це друга частина неймовірної трилогії Джеральда Даррела про його дитинство, проведене на грецькому острові Корфу (перша книга – «Моя сім’я та інші звірі», а третя – «Сад богів»).

Це відверта історія людини, що зробила важкий вибір і не завжди розуміє, як з ним жити.

«Мандри Гуллівера» (1726) складаються з чотирьох частин, що зображують подорож героя до Ліліпутії, країни велетнів Бробдінгнег, держави з летючим островом Лапути і до країни розумних коней-гуїгнгнмів, але за зовнішньою фантастичністю сюжету читачі впізнають їдку сатиру на політичне життя Англії першої третини ХVІІІ століття.

Цикл «Пустотливі оповіді» — іронічна стилізація під новели епохи Відродження, що створена Бальзаком у 1832–1837 роках.

Бозна-чому, але виявляється, що від сексу бувають діти. Це стало цілковитою несподіванкою для Артура, котрий використовував свої статеву енергію лише для мандрівок Всесвітом. Іноді навіть – першим класом. А потім раз – і ти вже батько. Що ж, таке інколи трапляється.

«Весела книга» Алі Сафі належить до найпопулярніших творів перської літератури. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповіді про різних людей») якнайповніше відображає її зміст – у ній письменник зібрав усе найкраще і найцікавіше із арабської та перської класичної літератури. «Веселу книгу» можна справедливо назвати антологією перського гумору – дотепного, лагідного і повчального.

Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання.

Роман "Життєва філософія кота Мура" складається з двох текстів, які розвиваються паралельно. Вони належать автору-біографу та автору-коту, який зміг навчитися читати й писати.

Сатиричний роман складається з п'яти частин, створений у дусі лицарських романів і народних казок. Автор пожвавлює оповідь за допомогою великої кількості анекдотів і жартів. На відміну від казкових велетнів, які часто бували людожерами, герої Рабле — Гаргантюа, його батько Грангузьє та син Пантагрюель — добрі велетні. Вони не тільки люблять попоїсти та випити, а й тягнуться до знань, до всього нового та цікавого, прагнуть захищати інтереси свого народу, хоча й не позбавлені вад. Держава Пантагрюеля — це ідеал суспільства, яким його уявляв Рабле.

Якщо ви бажаєте дістати заряд гарного настрою, то пропонуємо прочитати повість «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)».

Найкращі взірці самобутнього жанру, а також фейлетони Кам’янець-Подільського періоду творчості — у повному обсязі й без купюр! Твори Павла Михайловича Губенка (1889—1956), відомого під псевдонімом Остап Вишня, виходили мільйонними накладами, їх знали навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського автора було репресовано.

«Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі.

«Захоплюючі розповіді» Алі Сафі належать до найпопулярніших творів перської літератури. Вже понад чотириста років цю книгу читають у країнах, де поширена перська мова та близькі їй таджицька і фарсі-кабулі: в Ірані, Афганістані, Таджикистані, окремих районах Узбекистану, Пакистану та Індії. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповідки про людей різних верств») якнайповніше відображає її зміст — у ній письменник зібрав усе найцікавіше і найкраще із арабської та перської класичної літератури. «Захоплюючі розповіді» можна справедливо назвати першою антологією перського гумору — дотепного, лагідного і повчального.

Його захопливий фантастично-пародійний і сатирично-гумористичний роман «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» є одним з перших описів подорожей у часі в художній літературі.

Максим Рильський казав, що Остап Вишня, «світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники». Людина незміряного таланту, засновник жанру «усмішки», автор фейлетонів і гуморесок, які робили рекордний наклад газетам, де їх друкували. Ім’я Остапа Вишні стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шевченка.