Історичні романи

У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу.

Настуся та Степан готувалися до весілля, але доля розпорядилася інакше. Набіг татарів — і Настуся опинилася в гаремі султана Сулеймана.

Не можна було випробовувати долю й без кінця кидати їй зухвалі виклики. Але ж Анна кохала Адама… Утікачка, утриманка, коханка. Щаслива наречена, дружина, удова. Як на гойдалках, перехоплювало від щастя подих на злеті, однак і донизу політ був таким самим невпинним. Єдине, заради чого живе тепер, без Адама, — його дитина там, під серцем, яке ще досі любов тримає в облозі. Під чорним вбранням, наче середньовічний лицар під латами, Анна до часу почувалася захищеною від світу. Мовчазна, піднесено шляхетна у своїй скорботі, вона знову мусить жити для дітей. І сонячного ранку в улюбленій альтанці за книжкою і кавою з кардамоном прислухатися до нової мелодії кохання, її гучних мажорних акордів і ледь чутної обіцянки чогось справжнього в майбутньому…

Засновано на реальних історичних подіях і розсекречених документах архіву Служби зовнішньої розвідки України.

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі розпочату в романі «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Савелій Хоменко — людина з важкою життєвою історією. Після лікування він повертається в рідне село, одружується, працює листоношею, але не встигає насолодитися мирним життям.

Самійло Кішка має вже багато років за плечима, але його розум досі такий же гострий, як і його шабля. Міцно тримає він у руках гетьманську булаву. Ніколи не відступає перед смертельною небезпекою й вчить того ж молодих козаків, на яких покладає особливі надії: Петра Сагайдачного, Михайла Дорошенка, Івана Сулиму. Адже земля українська та батьківська віра варті того, щоб їх відстоювати ціною життя! Гартуючи тіло й душу у полум’ї боротьби, юний Сагайдачний розпочне нову сторінку свого життя, зустріне вірних друзів і перше кохання.

Події у другому томі «Людоловів» починають розгортатися через рік після того, як татари викрали кохану гетьмана Петра Сагайдачного Настю Повчанську. Авторка змальовує екзотичний побут Каффи, життя українських невільників, козацькі морські походи та бої, інтриги польської шляхти, сутички й суперечки між старшиною і козаками.

Червень 1918 року. Капітана Клима Жеграя розшукує в київському ресторані «Континенталь» очільник гетьманської розвідки Дмитро Бусло. Він передає доручення Павла Скоропадського розслідувати в Білій Церкві загадкове вбивство паламаря Гната Березовця й викрити злочинців, які шукають дорогоцінності в палаці графині Марії Браницької. До того ж у Білій Церкві орудує таємничий «Трибунал апостолів», який також не гребує вбивствами. Слідчий виїжджає в місто, поблизу якого народився, й одразу потрапляє у вир подій. Його намагаються підкупити, залякати, заманюють у підземелля. Його судить «Трибунал апостолів».

Любов. Історія. Злочин. Ось три кити, на яких тримається література.

У Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Другої світової війни відбуваються драматичні події, народжуються родинні таємниці й перетинаються долі героїв цього роману. Ірена — юна наївна гімназистка із заможної родини. Доля дарує їй трагічне кохання, яке вривається в її спокійне життя вихором перших глибоких почуттів, сильних емоцій та чуттєвих насолод. Життя кидає Ірену в лихоліття війни, жорна сталінських репресій і на заслання в Казахстан. Яку ціну доведеться заплатити дівчині за своє щастя та любов? Чи зуміє вона вистояти, не зламатися і зберегти у собі світло добра й любові? Як та чому поєдналися історія кохання Ірени з долею та життям Анни з роману «Мелодії кави в тональності кардамону»?

Макар із дружиною Вірою звикли працювати не покладаючи рук. Цього ж учили доньок. Тому і жили в достатку, бо заробили на нього потом і кров’ю. А потім — колективізація. Усе стало колгоспним. Незгодних куркулів, що не хотіли віддавати своє, — на каторгу. Так сталося і з Макаром. А дружину Віру з дітьми та іншими земляками вивезли на Урал і кинули посеред лісу — з десятком сокир і кількома пачками сірників. Наглядачі згодом повернуться по тих, хто вижив. Повезуть чоловіків на лісоповал. Знову заберуть усе.

«Майстер корабля» — це реальна розповідь зі справжніми прототипами. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття.

Щасливе, сите та заможне життя скінчилося, коли до села прийшли комуністи. Омелян був тоді ще малий. Батько хлопчика відмовився вступати до колгоспу, і за це їх одразу охрестили ворогами. Комуністи почали хазяйнувати в селі: розграбували церкву, спалили Біблію та ікони. Сказали, що Бога більше немає, а отця Олександра вислали до Сибіру.

XVII століття — буремна пора для України. Між козацькою старшиною немає злагоди та єдності — і це в той час, як на Поділля неминуче насувається війна між Річчю Посполитою й Османською імперією.

Полтавщина, 1943 рік. Олександра кохала палко. Все ладна була віддати за теплий погляд Мишка, але він обрав іншу. Хоча навіть його весілля й народження діточок не загасило почуттів дівочих. На селі за її спиною перешіптуються — більше тридцяти років живе, а чоловіка досі не знайшла, дітей у школі вчить, а сама жіночого розуму не має! Була б розумна, давно на залицяння Тимка, місцевого старости, відповіла б і горя не знала б. Особливо зараз, коли в селі на постій німці зупинились.

Цей твір був створений на підставі документальних матеріалів про польсько-турецьку війну. Він відтворює найяскравіші епізоди Хотинської війни 1621-го, активну участь в якій узяло Військо Запорозьке.

Початок XVI століття. Бачить уві сні Роман місто, яке у вогні зникає. Мабуть, віщує це долю непросту, життя, сповнене пригод та боротьби… Матір, щоб відігнати зло, дарує сину срібний оберіг із дивним символом. Та що юнаку до віщувань? Роман зустрічає кохану дівчину та з вірним побратимом Іваном долучається до козацької ватаги, де вони отримують прізвиська — Мамай і Голота. Якось козаки беруть у полон посла кримського хана. Той бентежить Мамая звісткою: амулет, що у нього на грудях висить, — це родовий знак династії Ґераїв. Тут прихована якась таємниця? Збрехав посол чи ні — то час покаже. А зараз Мамай і Голота приєднуються до війська князя Острозького, щоб боронити рідну землю…

Події третьої частини роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922-2014) «І будуть люди» розгортаються в період колективізації.