Художня література

1921 рік. Проскурівський лікар Яків Ровнєр за примхою долі перебирається до невеликого села Сутківці. Утім таємниці й загадки знаходять його навіть тут, адже незабаром до села прибуває столичний комісар, якого дуже цікавлять руїни місцевого замку. Подейкують, що під ними існує таємний підземний хід. Комісар влаштовує масштабні розкопки. І все недарма: під руїнами справді щось є. Але звідки про це було відомо комісарові? Яків не може повірити у звичайний збіг. Усе це якось стосується колишнього власника села Тадеуша Грабянки, про якого кажуть, начебто він володів скарбом. Яків Ровнєр починає власне розслідування. І що глибше він копатиме в древню історію роду Грабянок, то небезпечнішою виявиться правда. Адже там, посеред кісток та таємниць, оповитих павутинням, заховано не просто скарб, а могутню силу, здатну змінити хід світової історії…

Новий роман Любка Дереша «Спустошення» — про межу, з-за якої не повертаються.

Тарас Адамович Галушко вирушає в Чернівці, щоб встигнути розкрити давню справу «збирачів гіацинтів» — викрадачів людей. У Києві тим часом відбувається зухвале пограбування Купецького банку, тож Яків Менчиць починає полювання на вправного ведмежатника. У Чернівцях старий слідчий поринає в розслідування вбивства біля ратуші та пошук давніх сувоїв у стінах Резиденції митрополитів Буковини та Далмації. Однак, можливо, слідчий зробив помилку, поїхавши з рідного міста, адже «збирачі гіацинтів», використовують для полювання на своїх жертв Контрактовий ярмарок. До того ж можуть загрожувати його секретарці — Мірі Томашевич, яка лишилася в Києві.

«1984»  —  антиутопія  Джорджа Орвелла. Головний герой роману Вінстон Сміт  — цензор у Міністерстві правди. За ним та всіма співробітниками стежить Старший Брат, який все бачить, кожен шпигує за іншим, навіть вдома за громадянами підглядають через спеціальні екрани. Сьогодні, в епоху інтернету, соціальні медіа стежать за кожним нашим жестом, покупкою, дією та коментарем онлайн. Вони постійно присутні у нашому житті і передбачають наше кожне бажання, вибір ретельно відстежується.

До видання ввійшли повісті «Тіні забутих предків» і «Fata Morgana» класика української літератури.

У цю книгу ввійшло три тексти: «Тисяча дев’ятсот вісімдесят перший» (п’єса вперше поставлена у 2013 р.), «Сім куховарок, чотири солдати і три софії» (2015; премія ім. Славка Ґрума за найкращий драматичний твір) та «Ми, європейські трупи» (2016).

У неї відібрали ідентичність, а тепер прийшли по її дитину...

Справді народними стали п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які відзначаютьсяправдивим відтворенням життя і побуту простих людей, чудовим знанням краю.

Ньют — яскрава представниця урбаністичної молоді.

Одне з найдавніших сказань людства, передане по-новому та відтворене в сучасних образах. 

«Поза межами болю» — автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. Шістдесят тисяч австрійських полонених опинилися в руках сербів, і ті, відступаючи на захід, гнали їх етапом через гори в Албанію.  Зрештою сорок п’ять тисяч бранців загинуло від холоду та хвороб.

П’єси Д. Димітріадиса називають «театром катастрофи», оскільки, занурюючись у глибини несвідомого, опрацьовуючи механізми травми і втрати, автор препарує ідею нормальності.

Борис Антоненко-Давидович — письменник, перекладач і мовознавець. Засуджений спершу до страти, а потім — до довічного заслання.

У завершальній частині роману Анатолія Дімарова «Біль і гнів» німці продовжують хазяйнувати на українській землі. Дії партизанів призводять до каральної експедиції нацистів на Тарасівку, яка гине у вогні. Лише небагатьом вдається вціліти, на прикладі Ганни Приходько автор показує, що війну перемагає саме народне життя.

Уся мудрість даосизму зосереджена в притчах. Вони допомагають людині наблизитися до розуміння Природи й самої себе.

Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді — залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..

«Історія ока» (1928) Жоржа Батая розповідає про еротичні пригоди двох молодих людей, оповідача та Симони, юнки, яка «так відчайдушно прагне всього, що засмучує, що найменш помітний заклик почуттів несподівано надає її обличчю рис, що прямо вказують на все, пов’язане з глибинною сексуальністю — до прикладу, кров, задуху, раптовий жах, злочин, усе, що назавжди руйнує людське блаженство та чесність».

У романі «Місто» Валер’ян Підмогильний зобразив неординарну, талановиту і цілеспрямовану людину, не позбавлену вміння іронічно і скептично сприймати себе та навколишній світ, особистість, в якій постійно борються добро і зло.

Оповідання цієї збірки – моторошні, але чи вигадані сюжети?

Рання осінь 1901 року. Безслідно зникає юна донька депутата Думи. Та поліція не може оголосити дівчину в розшук офіційно. Адже в такому разі розкриється неприємний факт — розбещена юнка задля розваги й грошей приймала клієнтів у таємному салоні розпусти. Обставини справи змушують поліцейське керівництво звернутися по допомогу до блискучої сищиці Анни Вольської. Пані детектив дізнається приголомшливе: зникла донька можновладця ще й вербувала дівчат для подібної «роботи». Здається, Анна от-от наблизиться до розкриття справи. Аж раптом зниклу дівчину знаходять мертвою, з обличчям, загримованим під ляльку. І це вже не перша жертва вбивці, прозваного Лялькарем. Сліди ведуть до Одеси — але тепер уже Лялькар полює на Анну. Не ясно, чи правильний слід узяла Анна...

У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи.

...Маньяками не народжуються, ними стають, і часто через (без)діяльність найближчих людей.