Фоліо

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.

Три десятки червоних російських терористів виявили бажання вирушити в Берлін, щоб убити гетьмана Павла Скоропадського під час його офіційного візиту до Німеччини. Завдяки жеребкуванню було визначено двох виконавців. Українська розвідка доручила капітану Жеграю запобігти замаху. Це надскладне завдання, адже колишньому поліціянту відомі тільки прізвища злочинців. Як їх знайти в чужій столиці? Довелося звернутися по допомогу не лише до берлінської поліції, а й примусити до «співпраці» місцевий криміналітет.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.

До збірки ввійшли його повість «Отаман Хмара» (яку сам автор уважав не так літературно-художнім, як фактологічно-мемуарним твором), а також спогади та есеї.

Головний герой повісті «Володар бліх» пан Перегрінус Тис мимоволі виявляється втягнутим у дивовижні пригоди, які розвиваються так стрімко, що він не встигає зрозуміти, що відбувається насправді, а що — лише гра його уяви, і де врешті пролягає межа між реальністю та його фантазією.

Дія роману «Кінь Перуна» відбувається в 1241 році, під час нападу монголів Батия-хана на Русь і зокрема  – на Галич. Але це не переказ відомих подій: автор не обмежується історичними особами, а виводить на сцену фантастичних персонажів — вовкулаків, домовика, відьму, Давніх Богів. Нежить і нечисть з давніх-давен живуть поруч з людьми і допомагають або шкодять їм. Ну а боги, як їм і належить, змагаються за володіння світом і людськими душами. Не цураючись нічого.

«Хороші погані книжки» — зібрання опублікованих у 40-х роках ХХ ст. есеїв, що відображають погляди письменника на широкий спектр тем із галузей політики, літератури та культури. Вони вирізняються чіткістю висловлювань і гострою критикою політичних та соціальних систем. Свого часу ці твори спричинили скандал і бурхливе обговорення в британській пресі та суспільстві. У них виражено відданість автора ідеї соціальної справедливості та його пристрасну віру в можливості мови й літератури формувати наше розуміння світу. Джордж Орвелл критично й непримиренно ставиться до авторитаризму й тоталітаризму та у своїх есеях часто розглядає способи використання словесності для маніпулювання людьми й контролю над ними.