Фоліо

«По той бік принципу задоволення» — збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії.

У творах, створених упродовж 1900–1912 рр., авторка зачіпає проблеми, повʼязані з «жіночим питанням», вихованням молодого покоління українців.

Дмитро Донцов (1883 – 1973) – видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені ми тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами. А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь,  і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

У книжці зібрані розповіді очевидців, інтерв’ю з керівниками місцевих органів, газетні статті, дописи з соцмереж, оголошення — документальні свідчення щоденної боротьби за життя в окупованому місті.

У цій книжці зібрані яскраві єврейські притчі, філософські й житейські, веселі й сумні.

Християнські притчі — це квінтесенція тисячолітнього досвіду людства. Їхні герої навчають нас мудрості й любові до ближнього.

До цієї збірки, виданої в розпал Першої світової війни, 1917 року, ввійшли вісім оповідань, написаних переважно в 1910-ті роки.

Авторка побувала в таборі для російських військовополонених, щоб поспілкуватися з ними, зрозуміти причини, мотивацію воювати на чужій землі. Разом з фахівцями вивчала психологічні портрети окремих персонажів, розпитувала їх про життя до полону. Попри їхню постійну брехню і штамповані відповіді авторці вдалося дійти певних висновків про те, що вони —продукт багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України.  «Промивання мізків», створення викривленої картини світу, залякування створило підхожий ґрунт для вирощування ненависті до всього українського, страху перед Заходом і бажання перекласти свої проблеми на «старшого брата».

Опублікований у 1914 році роман Нацуме Сосекі «Серце» (в оригіналі: «Кокоро», у перекладі з японської — «Серце, душа, сутність») — це зворушлива історія товаришування двох чоловіків, юного студента і загадкового інтелектуала, якого юнак називає «сенсей».