Фантастика

Заголовний герой цього циклу науково-фантастичних оповідань С. Лема хоч і є космічним пілотом, але, здається, міг би бути одним із нас.

«Із зоряних щоденників Ійона Тихого» — один із беззаперечних шедеврів С. Лема, визнаного майстра наукової фантастики.

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

«Фіаско» — чи не найпохмуріший твір видатного польського фантаста С. Лема.

«Діти Капища» — друга частина гостросюжетної тетралогії «Нічия Земля» Яна Валєтова.

Марина Гримич у своєму новому романі «Вугледар – 2099» зазирає в наше майбутнє.

Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко, зусібіч оточене болотами й овіяне недоб­рими плітками. Раніше Інсмут був процвітаючим морським портом, але з часом, через епідемію 1846 року, яка забрала життя більшості його населення, занепав. Цього містечка та його незвичайних мешканців цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не чекав на те, що там побачив. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти... Моторошна атмосфера таємничого міста, дивні люди, вигадки п’яного стариганя, уривки слів, погоня — і читач нер­вово завмирає в очікуванні жахів...

«Едем» — науково-фантастичний роман Станіслава Лема.

«1984»  —  антиутопія  Джорджа Орвелла, написана  1948  року і опублікована 1949-го, актуальна, як ніколи. Головний герой роману Вінстон Сміт  — цензор у Міністерстві правди. За ним та всіма співробітниками стежить Старший Брат, який все бачить, кожен шпигує за іншим, навіть вдома за громадянами підглядають через спеціальні екрани.

 «Повернення з зірок» — науково-фантастичний роман Станіслава Лема.

«1984»  —  антиутопія  Джорджа Орвелла, написана  1948  року і опублікована 1949-го, актуальна, як ніколи. Сьогодні, в епоху інтернету, соціальні медіа стежать за кожним нашим жестом, покупкою, дією та коментарем онлайн. Вони постійно присутні у нашому житті і передбачають наше кожне бажання, вибір ретельно відстежується. Політичні організації так само грають на почуттях користувачів мережі. Старший Брат більше не вигадка письменника, а основа сучасного світу.

«Футурологічний конгрес», оповідачем і головним героєм якого є вже знаний шанувальникам творчості С. Лема Ійон Тихий, занурює читача у «галюциногенне» майбутнє.

Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був ра­ніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

Розмова Голема, суперкомп’ютера чотирнадцятого покоління, зі світочами земної науки, що лягла в основу фантастичного трактату Станіслава Лема, — це, по суті, розмова батька з дітьми (чи радше — з немовлятами) про походження, сутність і майбутнє людства.

Рівно тридцять років тому читач вперше дізнався про останню велику пригоду знаменитого зоряного мандрівника Ійона Тихого.

У пошуках себе і абсолюту модель, яка об’їздила безліч країн, намагається врятуватись від внутрішньої порожнечі й перетнути межі реальності.

Гамбург, наші дні. Науковця Александера Бунге знаходять мертвим у власному кабінеті. Він був одним з учасників експериментів з виявлення гравітаційної аномалії в кристалах. Агент спецслужби Маркус Бруннер починає розслідування.