Історичні романи

Князь Любарт Ґедеміновіч і хотів би жити в мирі, та сусіди хижо позирають на його спадок. Союз Польщі й Угорщини обіцяє русинам затяжну війну. Ясновельможний володар має захистити те, що йому належить, - не тільки заради себе, а задля коханої Ольги й дитини, яку вона носить під серцем.

Двоє молодих українців зустрічаються у Варшаві 1929 року.

Максим Коломієць, колишній радянський міліціонер, потім — в’язень ГУЛАГу та диверсант, волею долі потрапляє у волинські ліси та приєднується до українських повстанців. У цьому романі Коломієць — уже командир відділу УПА на псевдо Східняк. А східнякам в УПА не дуже довіряють. Проте ніхто, крім Коломійця, не може очолити бойову групу, яка вирушає в небезпечний рейд з Волині на Київщину. Тут, у радянському тилу, повстанці мають вести агітацію й готувати диверсії. Не всі дійдуть до місця живими. Не всі виживуть у сутичці з загонами НКВС. А ті, хто вижив, помстяться за смерть побратимів.

Що може допомогти у скрутній ситуації? Тільки любов. Вона надає сили для боротьби та рятує від зневіри. А іноді навіть творить чудеса.

Роман «Жанна батальйонерка» розкриває не надто висвітлену в українській літературі тему Першої світової війни та участі в ній українців. У ньому відображено історичну ситуацію: у 1917 році російський уряд вирішив використати жінок на фронті, сформувавши так звані жіночі «батальйони смерті». Герой роману Шкурупія — київський студент Стефан Бойко, який не піддається пропагандистській імперській істерії, і його кохана Жанна — ідеальна мішень для пропаганди. Роман насичений антиколоніальними темами та мріями про історичний підйом України, передчуттями, що наближається поява УНР.

1349 рік. Великий князь Любарт Ґедимінович, володар Галичини та Волині, повдовів, тому їде до Новогрудка брати шлюб з ростовською князівною Ольгою Костянтинівною. Князеві потрібен спадкоємець і вигідні звʼязки, тоді як для юної Ольги цей шлюб — сповнений трепету життєвий крок. Чи зможе вона здобути кохання чи бодай прихильність старшого і такого владного чоловіка?

«Поза межами болю» — автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. Шістдесят тисяч австрійських полонених опинилися в руках сербів, і ті, відступаючи на захід, гнали їх етапом через гори в Албанію.  Зрештою сорок п’ять тисяч бранців загинуло від холоду та хвороб.