Живеш, плануєш, відкладаєш гроші на відпустку, а тоді… Невтішний діагноз ставить крапку в планах. Від свого лікаря Освальд дізнається, що жити йому лишається небагато. Буденні проблеми враз стають смішними й неважливими. Освальд вирішує: до дідька похмурий Чикаго! Попереду — Різдво. Останнє для Освальда. І зустріти його він планує в чарівному віддаленому містечку під назвою Лост-Ривер. Здається, що навіть час забув про це місце. Тут листоноші пересуваються човнами, а місцеві жінки — членкині таємничої спільноти, яка підпільно робить добрі справи. Люди неспішні й загадкові, і в повітрі витає аромат лимонного пирога. Одного дня Освальд зазирає до місцевої крамнички, у якій мешкає пташка. Маленька червона пташка на ім’я Джек. Та це лише одне з див, які чекають на Освальда в Лост-Ривері. Усе-таки він опинився тут зовсім не випадково…

Чи варто виходити за межі буденності?

Іспанія Барселона. Весна. Один із чергових на Французькому вокзалі впізнає у натовпі юнака, оголошеного у розшук. Цілий тиждень його шукали знайомі, друзі, викладачі школи-інтернату. Поліція збилася з ніг. Де він був весь цей час? Як провів ці дні?

Ейден Томас - зразковий сім’янин. Усі, хто знайомий з ним, цінують його доброту й готовність прийти на допомогу. Утім, чоловік має одну страшну таємницю… Він викрадач і серійний убивця жінок.

Старший інспектор Джеймс Ленгтон і детектив-новачок Анна Тревіс розслідують справу про вбивство сімох жінок, що стала першою для Анни. Усі вони були повіями, замордованими з невідомих причин. Усі... окрім сьомої. Адже сьомою жертвою стала не повія, а невинна дівчина з янгольським обличчям. Детективам здається, що вони натрапили на слід, вирахували вбивцю і от-от виведуть його на чисту воду. Але незабаром з’ясовуються нові обставини, що відкидають їх на початок розслідування, позбавляючи всіх доказів та припущень. Чи буде ця спроба вбивці заплутати слідство та розпочати нову гру вдалою? Щойно здається, що вбивцю буде от-от схоплено, як він знову опиняється поза підозрою. Адже весь час перебуває занадто далеко від місця злочину. І занадто близько до самої Анни...

У книжці «Мемуари корови» головна героїня — Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною.

Поєднання приватної драми подружжя із тлом довкілля, яке перебуває на грані катастрофи, перетворює книжку на крик про допомогу і водночас — на заклик до надії.

Юна Ірена разом із мамою та братом вимушена покинути рідний Париж і перебратися до провінційного містечка на узбережжі Нормандії. Її мати працюватиме економкою в маєтку видатного механіка та інженера Лазаруса. Цей будинок повен надзвичайних загадкових механізмів: роботів, що відчиняють двері, годинників із таємничими посмішками, ляльок-танцівниць, які у своїй пластичності не гірші за живих людей. Та однієї ночі до чарівного маєтку з похмурих закутків минулого вривається Тінь. Ірен дізнається, що прекрасна дружина винахідника вже двадцять років не покидає будинок. Двадцять років тому тут сталося дещо незворотне. Та що саме? Ляльки Лазаруса бережуть страшну таємницю їхнього творця. І їхні погляди вже не видаються таким привітними...

У своїх творах Сотиріу намагається осмислити трагічні події нещодавньої історії Кіпру – окупацію його північної частини Туреччиною, побачити різні «правди» громадянського конфлікту та те, що ховається за конструюванням таких правд, звернутися зі словами примирення до тіней з обох його сторін, щоб відкрити очі на обопільну кривду та несправедливість, які перетворили острів кохання на острів ненависті.

При всій сміливості, характерній для Ларрі Трамбле, автор дарує нам таки романтичну історію про деформоване дзеркало, розхитані забобони та нашу добровільну сліпоту, піднімаючи пекучі проблеми домінування статей у суспільстві.

Кайл і Кімберлі завжди були разом. До тієї ночі на випускному, коли Кімберлі вирішила жити власним життям. І для початку — вступити до омріяного університету, не озираючись на Кайла. Звичайна, здавалося б, сварка закінчилася фатально. Автомобільна аварія... Кімберлі загинула. А Кайл лишився сам на сам із почуттям провини, збайдужілий до життя, яке раптом стало таким порожнім. Повільно оговтуючись від травм, Кайл намагається змиритися з тим, що трапилося. Його турбують загадкові видіння, а життя невпинно продовжує розколюватися на «до» та «після». Та одного дня, коли Кайл вирішить, що життя зовсім втратило сенс, трапиться дещо особливе. Те, на що він уже й не сподівався весь цей час...

Адам Перший, лідер Божих Садівників, провістив Безводний Потоп, Божу кару, що має знищити людство. Разом зі своїми прибічниками він з останніх сил намагається врятувати цей приречений світ. Тут панує Корпорація, облаштовують свої ниці оборудки безпринципні КорпБеКошники та корумпована влада, розквітає буйним цвітом генна інженерія, а природа й навіть сама людина стає конструктором, у якому заввиграшки можна змінити будь-яку деталь. Цей світ надто самовпевнений...

Лора багато разів була підсудною. Її вважають небезпечною та неадекватною. А вона повсякчас бачить перед собою світло фар та обличчя материного коханця... Чому вона досі пам’ятає це?

У своєму філософському романі сучасний італійський класик Еррі де Лука заторкує тему вразливості, а ще любові у її найрізноманітніших іпостасях

Кажуть, у маленькому кафе «Funiculi Funicula» можна переміститися в часі, якщо забажати... І саме це бажання приводить до нього чотирьох різних людей. Закоханий чоловік із фатальним діагнозом вирішує помандрувати в майбутнє, щоб побачити, яким стане життя коханої без нього... чи все ж таки з ним? Старий детектив шукає змогу повернутися в минуле — для нього це єдиний шанс зробити щасливою свою дружину. А син, що не зміг попрощатися з матір’ю на її похороні, ладен віддати будь-що, аби потрапити в той день, коли вона була ще живою. Так само як і друг загиблого чоловіка, чию доньку він виховував як свою. І тепер у день весілля дівчини він прагне повернути час та подарувати їй можливість побачитися з батьком. Та мандрівки в часі можуть зруйнувати життя. Про це мовчки нагадує жінка, яка незмінно присутня в кафе, — колись вона не зуміла повернутися назад...

Згодом казали, що все це почалося того дня, коли відомий лікар, знаний учений, заявив про неприпустиме. Посилаючись на докази, він сказав: будь-яка смерть людини до досягнення нею 120 років передчасна. Тоді вся країна наче з’їхала з глузду і поринула в хаос. ЗМІ поширювали інформацію про смертельний вірус. Людьми почав правити страх. А влада країни вдалася до драконівських методів обмеження свобод громадян. У центрі дивовижних доленосних подій опинився молодий інженер Том. Світ, у якому він жив, поступово перетворювався на якусь антиутопію. Однак Томів друг, ексцентричний грек, переконаний: комусь вигідні паніка й страх, у які занурили людей. Адже у такий спосіб ними легше керувати. Том і його друг єдині, хто готовий докопатися до істини. Бо лише так вони зможуть повернути свободу. І не лише собі. А й усьому людству.

У романі Жаббура Дуейги вміло поєднується за­хоп­ливий сюжет з історичним тлом і вишуканою іронією, з якою він описує сучасне ліванське суспільство.

Молодий чоловік вирушає до батька, якого не бачив уже багато років, дорогою потрапляє в автомобільну аварію.

У неї відібрали ідентичність, а тепер прийшли по її дитину...

Головною героїнею роману «Листи з холодного краю» (2003) бельгійської авторки Каролін Ламарш є молода письменниця, яка, отримавши премію за поетичну збірку, намагається продовжити свій успіх — береться за написання сценарію кінофільму.

У своєму першому романі YA культурний журналіст і письменник Абдо Вазен пише про сліпого підлітка в Лівані, який знаходить силу і дружбу серед малоймовірної групи.

Позірно кримінальний сюжет, який розгортається в лаштунках університетського життя Оксфорда, завершується несподіваною розв’язкою.

Бурхлива оповідь, в якій п'ють багато чаю і дешевого рому.

«Пасажир» — роман неймовірного напруження від автора «Семи днів таліону».

Усама аль-Ейса – письменник, публіцист і дослідник, уся творча і професійна діяльність якого щільно сконцентрована довкола палестинської тематики – політики, історії, географії, культури – із центром у Вифлеємі, цьому прадавньому містечку, у якому він народився у таборі для біженців 1963 року.

Війна – це завжди війна, з усіма її жахіттями, і кому, як не українцям, знати про це. А жінки – то завжди жінки, створені для щастя, а не страждань. Але життя вносить свої корективи...