Есе та публіцистика

У дослідженні зроблено спробу поглянути на творчість Миколи Вінграновського під новим кутом зору, який раніше комплексно не залучали для інтерпретації цього корпусу текстів, а саме в площині міфопоетики.

Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.

Ця книжка занурить читача в роздуми про відчайдушне протистояння добра і зла, надії і зневіри, життя і смерті під час війни.

«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.

У збірці есеїв представлено кожну із 17 авторок жіночого альманаху «Перший вінок», який 1887 року започаткував традицію жіночого письма в Україні. Видання представить цікаві залаштунки, настрої, обставини видавничої історії альманаху, який в умовах бездержавної України й суворого лінгвоциду зумів під однією обкладинкою об’єднати письменниць з Галичини і Наддніпрянщини. «Перший вінок» назавжди став цінним документом із життя української жінки.

Ця збірка містить новели та оповідання Василя Шкляра, написані переважно у 1970-х роках. Цікаві колоритні характери, захопливі події та спостереження за людськими вчинками занурюють нас у самобутній світ раннього Шкляра. До книжки також увійшли неординарні, напрочуд відверті спогади автора про видатних письменників, з якими він був у дружніх взаєминах. Розлоге інтерв’ю зі Шклярем, яке взяв у нього В’ячеслав Кириленко, — це своєрідна автобіографічна повість автора «Чорного Ворона», яка проливає світло на його життя, творчість, у тому числі й на літературний доробок, представлений у цій книжці.

Історії про собак і людей. Бійцівські пси, надресировані мерзотниками,  одноокий і сповнений гідності мексиканський кундель, бразильський мастиф, який не був убивцею, Джеммі та Боксер,  які разом з бригадою легкої кавалерії  перетнули долину смерті в ході Балаклавської битви, худий пес-покруч у битві при Рокруа і такса Шерлок, флегматик зі щетинистою шерстю, – це лише деякі протагоністи есеїв, написаних Артуро Пересом-Реверте  між 1993 і 2014 роками, що увійшли до цієї антології.

«Високий Замок» Станіслава Лема — це високоякісний сплав белетристики, мемуаристики й есеїстики, своєрідна «філософія згадування», дослідження підмурівків людської свідомости, отих «найцінніших — бо ж найперших» зв'язків із матеріальним світом, «утаємничення дитини в конкретну форму культури».

У цій збірці переплелися античні образи та християнські, реальність і фантазія, ангели та роботи, сьогодення й минуле, теперішнє й майбутнє, голоси живих і мертвих, біль і надія. Автор відверто ділиться своїм болем і як українець, і як син, і як батько.

Михайлина Коцюбинська — хто вона? Що знають про неї, окрім походження —  племінниця автора «Тіней забутих предків», названа на честь дядька? Проте саме ця жінка стала опорою тим, хто сформував собою шістдесятницький, а згодом і дисидентський рух.

«Непохитні. Історія українського правозахисту в інтерв’ю» Тамари Марценюк — друга книжка в серії «Своє. Український фемінізм», покликаній підсвітити історію й розвиток феміністичних та жіночих рухів в Україні. У книжці зібрано 31 інтерв’ю — про те, як в Україні виборюють права людей під час війни.

«Як роман» — це книжка колишнього вчителя французької літератури, який декілька років викладав свій предмет у коледжах різних міст Франції, згодом — у ліцеї ім. Поля Клоделя в Парижі, а з 1995 р. вирішив присвятити себе винятково письменству. Саме педагогічна діяльність спонукала Даніеля Пеннака до написання твору, у якому він ділиться своїми думками й спостереженнями про роль читання та місце книги в нашому житті.

Перед вами — маловідомі твори геніального англійського гумориста Джерома Клапки Джерома. До цієї збірки увійшли 9 вибраних есе із двох книг — «Ліниві думки одного нероби» (1886) і «Щоденник одного паломництва та шість есеїв» (1891). Усі вони вирізняються тонкою іронією та гуманізмом, деякі — дещо саркастичні, деякі — пророчі, але всі — неймовірно талановиті й вишукані, адже вийшли з-під пера автора неперевершеного роману «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)». Для широкого кола читачів.

Добірка різноманітних передмов, написаних Хорхе Луїсом Борхесом з 1924 по 1974 рік. У книжці зібрано десятки розсіяних по різних виданнях текстів, які належать до цього особливого жанру, в якому Борхес також показав свій майстер-клас.

До книги відомого літературознавця і критика ввійшли дослідження про різні аспекти життя і творчості класиків української літератури ХІХ–ХХ століть, портрети, сильвети представників літературного процесу 1920-х років, роздуми про сучасне літературне життя та його представників. У центрі уваги автора — ідея перепрочитання як постійного перевідкриття і плюралістичного розуміння.

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври.

Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури.

В цьому виданні зібрано краще з прозової спадщини класика грузинської літератури Акакія Церетелі (1840—1915) — біографічна повість «Пережите» та історична «Баші-ачукі», вибрані статті про літературу, театр та інше.

Фокус цього видання специфічний: відібрати й дати того Шевельова, який потрібен нам саме тут і конкретно зараз.

Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою.

Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу.

 «Слово свого роду» – це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології.

The Free Voices of Crimea profiles sixteen political prisoners — professional and citizen journalists fighting for human rights in Crimea, Ukraine’s territory occupied by Russia since 2014. Many of these people, sentenced to long prison terms on false charges, are Crimean Tatars, so the essays offer a wider historical context that explains why Crimea’s indigenous people have remained resilient against the Soviet, and now Russian, system. The book also includes letters, diary excerpts, and courtroom statements.

У війні проти Росії Україна захищає не тільки свій суверенітет, але й світовий ліберальний порядок, який постав перед загрозою авторитаризму путінської Росії.

Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.  

Приводом для кожного есе в цьому циклі став якийсь конкретний і часто-густо банальний випадок — підслухана розмова, прочитана книжка, вчасно почута пісня, несмачний салат і смачна цукерка, генеральне прибирання, складання резюме і планів на рік, любовна зрада, вдала стрижка, нова зморшка.

Юрій Лавріненко — інтелектуал, критик і літературознавець. Товариш Юрія Шевельова, учень Олександра Білецького. Автор розвідок про Павла Тичину, Василя Еллана-Блакитного, політичну історію України. Саме його зусиллями в 1959 році світ побачила легендарна антологія «Розстріляне відродження».