Книги

Дія другої частини роману Олександра Красовицького «Післязавтра» відбувається у недалекому майбутньому після похорону російського президента путіна.

Українське місто Маріуполь має важливе стратегічне значення і було одною з ключових цілей агресора в російсько-українській війні з 2014 року.

В останньому томі зібрання творів Романа Іваничука найповніше представлені інтерв’ю письменника майже за все його творче життя — з 1968-го до 2016 року, що дає змогу простежити, як протягом пів століття розвивався світогляд Майстра слова, змінювалося його ставлення до різних культурних і політичних подій у країні, утверджувалася активна громадянська позиція людини, в якої, проте, завжди незмінною залишалася непохитна віра у світле майбуття рідної України.

A brutal war and military invasion totally broke down the former peaceful and comfortable life of Energodar, a satellite town of the Europe’s largest nuclear power plant. 

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

«За відродження людини» — збірка есеїв, присвячених формуванню українського національного характеру й, одночасно, проблемам літератури, мистецтва, політології, етнопсихології.

Роман розпочинається як мемуари про війну, але дуже скоро виявляється, що автор працює в жанрі міської фантастики.

Безкомпромісне протистояння українців реваншистській агресії російського неоімперства посилює запит на розуміння минулого, позбавлене надмірного детермінізму в поясненні історичних явищ.

«Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років.

«Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років, космічна симфонія, де долі людей представлені у вселенському масштабі.

«Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років, космічна симфонія, де долі людей представлені у вселенському масштабі.

«Сповідь» — автобіографічний твір, у якому Авґустин у формі молитви розповідає про своє життя, що відрізнялося занепокоєнням, постійним пошуком і багатьма помилками, про свій досвід грішника, котрий відкрив шлях до Бога, саме у Ньому віднайшов усе, чого шукав.

Готична проза в Україні виникла на основі народної міфології й давньої української літератури.

Майже 150 майстерно написаних оповідань має у своєму творчому доробку американський письменник Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940).

У центрі роману — київський князь Святослав Хоробрий, відважний полководець, воїн, далекоглядний політик, який воював протягом усього свого правління і розширив територію Київської Русі.

Нова книжка Р. Москаля вперше знайомить українського читача з таким оригінальним феноменом Китаю, як його традиційна історична наука та історіографія.

Опублікований у 1914 році роман Нацуме Сосекі «Серце» (в оригіналі: «Кокоро», у перекладі з японської — «Серце, душа, сутність») — це зворушлива історія товаришування двох чоловіків, юного студента і загадкового інтелектуала, якого юнак називає «сенсей».

Головний герой роману Нацуме Сосекі «Потім» (1909) переконаний, що не варто займатися тим, до чого не лежить душа, головне — досягти гармонії із собою.

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1930—1939» — друга книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спеціальних служб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції.

У незакінченому романі «Америка» 16-річний хлопець на ім’я Карл шукає дім, роботу, та й взагалі своє місце під сонцем.

Героєм повісті «Перетворення» є Ґреґор Замза. Одного дня він прокидається перевтілений на велику комаху.

Легендарний шумерський цар Гільгамеш — герой міфопоетичного епосу, одного з найдавніших літературних творів, на тисячу років старішого від «Іліади» та «Одіссеї» Гомера.

На межі XV—XVI століть розпочалася нова ера в історії філософії — доба оновлення, у якій сформувалася віра в те, що світовий порядок не є незмінним і що людина має змінити його.

Роман «Червнева злива» складається із семи новел, написаних від імені різних осіб. Розповідаючи про близьких людей, вони також розповідають і власні біографії.

За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.

Марсель Пруст (1871—1922) — відомий французький письменник, есеїст, критик, який здобув світове визнання як автор семитомного роману-епопеї «У пошуках втраченого часу», одного з найвизначніших творів світової літератури ХХ століття.

Твори видатного німецького філософа Фрідріха Ніцше (1844–1900) мали вибуховий ефект і чи не найбільше цитувалися у ХХ столітті.

У філософському романі «Так мовив Заратустра» німецького мислителя Фрідріха Ніцше (1844-1900) тема надлюдини є центральною.

«Досконалість керівника» (2022) К. Дьюар, С. Келлера та В. Малготри — міжнародний бестселер, що розкриває характеристики найуспішніших світових СЕО.

До видання ввійшли поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») і після смерті поета: «Земне тяжіння», «Ти знаєш, що ти — людина», а також ранні вірші.

Книга допомагає краще сприймати людей з різними типами поведінки й ефективно з ними спілкуватись.

У методичному посібнику зібрано матеріали з питань охорони психічного здоров’я військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України, висвітлено досвід організації і проведення заходів психологічного забезпечення в умовах російсько-української війни.

У методичному посібнику зібрано матеріали з питань охорони психічного здоров’я  військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України, висвітлено досвід організації і проведення заходів психологічного забезпечення в умовах російсько-української війни.

Діалог «Держава» («Політея»), написаний у 360–370-ті роки до н. е., справедливо вважають центральною працею Платона.