Проза

Що важливіше для історії? Могутність влади, воля народу чи дії окремих людей? Чи може одна людина змінити світ і так вплинути на майбутнє, що без неї життя якогось краю або й цілої країни було б геть іншим? І як діяти, коли живеш в імперії, яка намагається контролювати кожен твій крок?

…Робота за фахом вимагає від головного героя книги – Андрія постійно балансуваи між обережністю та ризиком. І він робить це майстерно. Та коли доля підкидає незаплановані повороти, професійні стереотипи нерідко спрацьовують у житті. І тоді перед ним постає дилема – кинутися сторч головою за примарним коханням, яке готове зникнути, наче поїзд у далині, чи звернутися до розуму… Друге – надійніше. Але тоді з’являється інша небезпека – ніколи не потрапити на станцію із назвою «Щастя»…

Сповнений віри, любові й сподівань, цей роман створений за сценарієм до україно-італійської кінострічки, що отримала відзнаку «Найкращий український повнометражний фільм» на Одеському кінофестивалі влітку 2016 року. Історії тисяч заробітчанок — у долі сорокарічної Дарини, яка повертається з Італії до рідного села на Буковині…

Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима... У цій війні за людську гідність і право на спокійну старість…

У романі тернопільської авторки Ніни Фіалко «Дві обручки» йдеться про схрещення поглядів двох поколінь на події, які відбувалися на теренах західних областей України у сорокових роках; про високий патріотизм усіх верств населення, особливо молоді, яка за ідею важила життям тоді, і про патріотизм теперішній — на майданах під різними гаслами. У романі змальовано образ простої галичанки Ксені, яка, гідно пройшовши всі випробування, залишилася вірною вибраній дорозі. Тут ви прочитаєте і про любов, і про зраду, і про велике терпіння жінки, яка прагнула вижити у нелюдських умовах.

В романі розкрито непросту долю кількох поколінь однієї родини, зокрема акцентовано на спробі доньки вирватись із рутинного, сімейного кола, щоб не повторити долю матері... Тож письменниця пропонує читачам зануритися в життя без прикрас, можливо, через призму чужих помилок зрозуміти власні проблеми. Авторка особливо рекомендує цей твір молодим, які через психологічне насилля, через непорозуміння з батьками квапляться покинути домівку. Часто за помилку в юності їм доводиться розплачуватись усе життя… Роман спонукає до глибоких роздумів. Розрахований на широке коло читачів. Розчарованих не буде.

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

Космічний корабель зазнає аварії, і пілот опиняється на планетоїді, який у давнину був ареною нещадної війни, що знищила цілу цивілізацію, збереглися тільки безтілесні розуми ватажків ворогуючих сторін.

Любов затьмарює розум. У цьому переконується Анна Вольська, дізнавшись про закоханість Христі, своєї відданої помічниці. Анна підозрює, що на недосвідчену дівчину полює задля забави цинічний світський спокусник. Однак незабаром викритий залицяльник сам стає жертвою київських вампірів - так охрестив таємну спільноту друг Анни, репортер Гліб Коваленко. Анна починає розслідування - і вже перший крок ставить її разом із командою поза законом. Чому київська поліція гальмує слідство? Як слуги закону пов’язані з ритуалами тих, кого називають вампірами? І невже ці ритуали не злочин, а прогресивні для початку ХХ століття медичні практики? Це лише частина запитань, на які шукають відповідей сищики-аматори. До того ж небезпечне слідство ще більше зближує молоду вдову Анну і Гліба, який давно не приховує своїх почуттів до неї...

Настуся та Степан готувалися до весілля, але доля розпорядилася інакше. Набіг татарів — і Настуся опинилася в гаремі султана Сулеймана.

Рівно тридцять років тому читач вперше дізнався про останню велику пригоду знаменитого зоряного мандрівника Ійона Тихого.

«Це безумство» — твір з трьох нарисів («Аґлая», «Елізабет», «Сидонія»), який було опубліковано в шести випусках журналу Hearst's International-Cosmopolitan з лютого до липня 1929 року. Перший випуск мав підзаголовок «Чесний роман про кохання від людини, яка написала "Американську трагедію"». Т. Драйзер вважав цей твір найбільш значущим та особистим у його доробку. У ньому письменник розповідає три дуже дивні історії кохання, що трапилися з ним після розлучення з першою дружиною. Як зізнавався сам автор, у його житті романтичні стосунки завжди відігравали першорядну роль. Вони тонізували його, розбурхували думку та зміцнювали дух. З одного боку, це пристрасні любовні історії, сповнені ліризму та захоплення жіночою красою. З іншого — відверта сповідь людини, яка не змогла втриматися від спокус і зруйнувала багато своїх стосунків.

Олесі було лише вісім, коли вона втратила маму. Перед смертю та залишила дочці теку з листами. Дівчинка має відкривати їх по одному щороку на день народження. Ці листи стають її єдиною опорою в численних життєвих випробуваннях, кожне з яких могло б зламати долю… Подорослішавши, дівчина знаходить справжнє кохання. Та настає тривожний 2014 рік, тож Олеся не зі своєї вини змушена відступитися від мрії. Лист мами спонукає її виправити все. Та чи зможе материнська любов уберегти від пекла війни?