Сучасна українська проза

Архітекторка Віра живе в Парижі спокійним життям із чоловіком-французом і дочкою-підліткою, аж поки її не будить дзвінок: «Ти що, спиш?! Там Київ і Харків бомблять!». АТОвець Атрей залишає мирний Амстердам, щоб знову захищати Україну. А школярка Матільда з Бургундії зустрічає дивного чоловіка, що винаймає будинок над озером у її родичів. Щирість і таємниці, радість і біль, дружба, кохання і втрати — намагання знайти й зберегти себе у вирі подій. А може, таки зустрітися на вітряному пляжі.

Складно пояснити, чому в нашій країні ніхто не намагається порушувати питання про заборону сурогатного материнства. Натомість широко рекламується обґрунтування деяких діячів української науки, що це не що інше, як розвиток передових технологій та зростання свідомості сучасного суспільства. Шкода, що мало тих, хто пояснює аморальність багатьох людей, яка може обернутися для українців національною катастрофою. Хтось же має почати пояснювати людям, що, народжуючи та продаючи дітей, ми формуємо негативний образ нашої держави, яка стала «Меккою сурогатного материнства».

Роман «Петрикор — запах землі після дощу» проговорює й реалізує у слові травми, які залишає в нас полум’я війни.

Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років минулого століття після розпаду Радянського Союзу.

«Падіння Орла» — незабутня зустріч з новими світами, сповненими пригодами, інтригами та таємницями.

…Власнику кафе «Артист» відомо про його відмінність від решти людей. Проте він навіть не здогадується, чому потрапляє у вир зіткнення інтересів чужоземних спецслужб. Змушений грати роль загадкового емісара у далекій країні, колишній актор тепер вже по-справжньому балансує краєм прірви. Та як висловився сам автор — це книжка про Мрію. Адже навіть за крок до загибелі його герой намагається вперто просуватися до здійснення мрії усього свого життя…

Київський «авторитет» наймає двох професійних убивць — Антона й Віту — виконати замовлення на ліквідацію непоступливого бізнесмена у Сполучених Штатах. Пара майстерно «розв’язує» проблему, однак лише імітує загибель товстосума. Коли замовники-мафіозі дізнаються про це, професійні «мисливці» самі опиняються в ролі дичини, на яку полюють. Застосовуючи всю свою винахідливість, кмітливість і зухвалість, головні герої розправляються із переслідувачами, але й самі зазнають утрат...
Для шанувальників детективного жанру.

Чотирнадцять років тому через інтриги і жадібність сільського магната Івана Залусківського згоріла Шанівка, постраждали селяни, та найбільше — Катерина, яка втратила всіх, кого любила. Чотирнадцять років Залусківський і Катерина не бачилися. Поки він багатів та міцнів, дівчина поступово втрачала свій особливий дар передбачення. І так би їхні дороги розійшлися назавжди. Якби одного дня на занедбаному шанівському обійсті школярка Стаська не знайшла... труп чоловіка.

Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці... Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш... Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тоді люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці... І кілька тендітних живих паростків...

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів.

Віксена на прізвисько Лисиця — дівчина, яка працює запечатувальницею могил.

Історичний роман-хроніка “Que vadis, Вадісе?” є другою книгою трилогії “«Вирівнювання» Збруча”. У ньому йдеться про масові репресії радянських органів НКВС-НКДБ у Західній Україні в 1939-1941 роках. З іронічних, а подекуди із саркастичних позицій, витворена колекція історичних подій, явищ і постатей, розкриті деякі таємниці того часу, хитросплетіння політики та війни.

Розкішний пансіон у Карпатах, повністю відрізаний від світу через негоду. Мертвий чоловік. І гості, які не можуть покинути будинок, де сталася трагедія.

У 2006 році, після виходу роману «Віаґра для мера» Олександра Вільчинського, у Тернопільській міській раді без перебільшення розпочався переполох. Резонанс у пресі, включно з погрозами автору, тільки підсилювали ажіотаж, коли кожен з депутатів та працівників мерії у героях та персонажах твору намагався впізнати якщо не себе, то бодай когось із колег. А що вже казати про міських голів як тодішнього, так і попередніх? Проте, як стверджує сам письменник, сюжетна лінія й описані в романі колізії є змодельованими з різних подій і не тільки із власного досвіду. Як засвідчили читацькі відгуки, схожі до описаних у романі ситуацій мали місце й в інших містах та інших міських радах, особливо під час виборчих кампаній. Тема не втратила актуальності й досі. Принаймні в Тернополі після «Віаґри для мера» підстаркуватих міських голів уже не обирають. За мотивами роману Олександр Вільчинський також написав комедію з елементами фарсу на дві дії «На всі гроші» (2016).

Подіям із життя юного Османа Другого у перші роки його правління присвячена друга книга роману. В ній ідеться про палацові інтриги та боротьбу сановників за вплив на недосвідченого султана, який мав серйозні політичні й військові амбіції. Яку роль у вирі цих подій відігравала кохана дружина Османа Другого – українка Мелексіма? Та як почувались у Старому палаці владні жінки Кьосем і Халіме, котрі занапастили валіде Махфіруз? Про все це оповідається у другій книзі роману. Перша книга має назву «Кохання шехзаде» (2025 р., видавництво Богдан).

Це історія усвідомлення власної тілесності. Історія про ілюзії та заборони, сором і невпевненість у собі, дружбу та перше кохання. Та насамперед це книжка про формування дівочої сексуальності, історія про неідеальне й болісне дорослішання.

Завуч середньої школи з колишнього СРСР — країни войовничого атеїзму — купує собор для православної церкви. Зрадника, котрий віз на страту українських патріотів, які ще донедавна вважали його другом, визнають героєм та науковцем і прислухаються до його розумувань про недавню історію. В Україні московські васали воюють з борцями за самостійність держави, а в церкваПівнічної та Південної Америки щонеділі лунає молитва за Україну.

Сюжет роману розгортається на тлі реальних історичних подій останніх десятиліть в умовах спотворення сприйняття дійсності пересічних росіян. Ці руйнівні процеси не оминули й етнічних українців, таких, як родина головної героїні. Ліліані довелося пройти через дитячі страхи, підживлені фантазією, підлітковий булінг, кохання і зраду, перш ніж в ній прокинулася генетична пам’ять. Завдяки їй Ліліана відкриває в собі особливі здібності, що отримала від предків. Переродження дівчини прискорили зловісні дзвінки і таємничі події довкола неї. За її перетвореннями з портрета спостерігали очі Таємничої Дами.

«Принцип втручання» — ​це детектив. І одночасно не детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. Це книга, на якій можна ворожити. Або різко закрити і кинути в обличчя ворогу, хай навіть твій ворог тимчасово дивиться на тебе із дзеркала.

Колись давно люди повстали проти богів і були покарані. Людський рід розділився: вокси словом могли завдати шкоди, тишени силою тиші придушували свідомість інших та керували стихіями, а решта людей не мала жодних надзвичайних здібностей.

Вірне кохання і цинічна зрада, славетні тріумфи та болючі поразки — історія України з давніх часів і донині вражає свідченнями про велич сильних духом непересічних особистостей та ганебну деградацію людців. Родова пам’ять зберігає унікальні коди-символи, в яких зашифровані «ключі» ментальності нашого народу — потужний потенціал для остаточної перемоги сил добра над підступним злом.

Майя – журналістка кримінальної телепрограми, невротична трудоголічка, впевнена в тому, що разом з колегами виконує важливу роботу: допомагає знайти зниклих і встановити справедливість. Та все змінюється, коли безвісти зникає її ексцентрична напарниця.

«Городські» дівчата, двоюрідні сестри Олена й Соля, приїжджають на кілька тижнів до села й швидко вливаються в компанію однолітків — ворожать на картах, ховаються вечорами в халабуді, викликають пікову даму й намагаються вкрасти фрукти у злого сусіда. Але звичайний похід на річку обертається трагедією — тоне одна з місцевих, із якими сестри потоваришували цього літа. Що насправді сталося між підлітками? Чия це провина? Кожен і кожна переживають власну маленьку трагедію, і всім доведеться швидко подорослішати у світі, де інші дорослими лише прикидаються.

Короткі миті потрібності, коли серед повторюваної рутини стається неочікуване і твої дії допомагають це виправити. Саме заради цього ти вчився, аби зараз вирішити правильно. Правильних рішень із часом більшає, а от відчуття потрібності — ні.

«Корона збирає на кордоні велике військо, король вимагає віддати йому Волинь і Поділля… Хоча Великий князь Свидригайло і сподівається з королем якось уладнати, і перемовини тут, у Луцьку, нібито заплановані, але я собі мислю, що війни не уникнути...»

Мирослав Дочинець у своїй новій книжці  змальовує строкату картину життя на Закарпатті. Непитущий колекціонер пляшок і сліпий музикант-віртуоз. Обмивальниця, яка бачить душі померлих, в’язні концтаборів та арештанти. Аптекар і виноградарка. Дідусь, що створює меблі зі старих газет, й перша жінка-екстрасенс.

Чужа родина — темний ліс.

«Доля — вибір із заплющеними очима, і жоден пророк чи бог не здатен сказати тобі, куди це зрештою приведе: на трон чи в стічну канаву».

«Порічкове вино» — ще одна збірка короткої прози Дзвінки Торохтушко. Як і попередні книги авторки «Фотограф» (2016) та «Нагірна вулиця» (2021), ця, зіткана із тонкої матерії людських почуттів на фоні криз минулого, гостроти сучасності та ілюзорного світу вищих сил, які так, чи інакше присутні в кожній новелі.

У другій половині XIX століття шляхетне товариство містечка Кременчук із захватом обговорює доньку полковника Наталю Василівну Приймаченко. Дівчина рано втратила матір, тож її виховувала тітка, котра зробила все, щоб племінниця мала шанс на щасливе життя й перспективний шлюб.

Дана Квітка й Гор Муха — двоє відчайдушних підлітків, які фанатіють від джазу і мріють потрапити на музичний фестиваль у містечку Малі Відьмаки. Тож коли з’ясовується, що саме в Малих Відьмаках археологічними розкопками в підземеллі старовинного замку керує подруга Даниної мами, друзі переконують батьків відпустити їх на пошуки скарбів. Хіба ж могли юні фани джазу уявити, що пані професорка виявиться відьмою-літавицею, котра бажає стати володаркою світу…

Чаклун Ігор Варяжич, одержимий жагою повернути сестру з Потойбічного світу, шукає засіб втілити свою мету в життя. Він роздобуває книгу, в якій описано шлях до Потойбіччя, проте ціна за знання буде високою.

Вперто долаючи перешкоди за допомогою Чорнобожої сили, Ігор іде до мети й не підозрює, що за ним уже прискіпливо слідкують. А в цей час зі сходу суне орда песиголовців, керована невідомою силою.

Цей роман, як і перші «Тенета», автор писав пропускаючи крізь себе весь біль тих, хто став жертвою торгівлі людьми (дітьми). Дуже хотілося б, щоб і читач цієї книги не залишився байдужим і зрозумів, як усе страшно... Віктор Янкевич, як і завжди, розкриває те, на що суспільству праглося заплющити очі... Його детективи жорсткі, але гранично правдиві. Автор щиро дякує за допомогу своїм друзям: Сергієві Синюку, за «паси під ногу», які змінюють та вдосконалюють; Людмилі Пуляєвій, яка «зиркнула», прочитала й загострила; Олі Романишин за професійну роботу над окремими епізодами та коханій дружині Ані за підтримку й розуміння.

Вони мають різні зовнішність, вдачу та професії. У кожної - свої негаразди: заборонене кохання, зрада чоловіка, нестача грошей, психологічні проблеми. Вони зустрічають новий 2022 рік, передчуваючи всі жахи, які той принесе.

На хуторі посеред лісу живе старий Йонас. Зрідка навідується до нього давній приятель. І постають перед очима друзів події буремних часів...