Художня література

«Лара» – триквел до роману Марини Гримич «Клавка».

Якщо ви бажаєте дістати заряд гарного настрою, то пропонуємо прочитати повість «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)».

Оголошення в щоденній газеті неабияк заінтригувало мешканців англійської провінції: їх запрошено на дивну виставу — вбивство. Охочі подивитися на це, а їх виявилося чимало, певно, забули, що весь світ — театр, а люди в ньому — актори, а не глядачі. Тож ролі жертв уже розподілено…

Чарльз Гейворд прилітає до Єгипту, де знайомиться із Софією, внучкою мільйонера Арістіда Леонідіса. За два роки Чарльз приїздить до Софії з наміром попросити її руки. Однак у сім’ї Софії сталася трагедія - вбили її дідуся. Із часом з’ясовуються обставини смерті: замість інсуліну йому вкололи смертельну дозу ліків для очей. Будь-хто із членів родини міг поміняти місцями пляшки. Чарльз, будучи сином комісара поліції, береться за розслідування цієї справи…

Моріс Леблан (1864 —1941) — французький письменник, автор 28 книг про Арсена Люпена — джентльмена-злодія, віртуозного грабіжника, якого спочатку полюбили французькі читачі, а потім і весь світ.

Кожний може насолодитися мудрістю суфійских притч. А чи допоможуть вони людині знайти відповіді на запитання, залежить від неї самої.

Детектив Еркюль Пуаро отримує листа від потенційної клієнтки. Заможна пані — міс Арунделл — пише, що підозрює своїх родичів у спробах її вбити: саме зараз вона оговтується після падіння зі сходів. Як стверджують племінники потерпілої, цей випадок — вина собаки, адже та начебто залишила на сходах свою іграшку, через яку міс Арунделл і перечепилася. Однак проста, здавалося б, справа миттєво ускладнюється, коли Пуаро дізнається, що отримав цього листа вже після смерті багатійки.

Глибоко особистий і філософський монолог, у формі листа жінки до своєї ненародженої дитини. Авторка, журналістка й майбутня мати, розглядається про вагітність і розвиток діалогу з малюком, розмірковуючи над сенсом життя, відповідальністю, вибором і страхом.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Оповідач цієї історії, заблукавши в сільській місцині, натрапляє на занедбаний будинок, єдиним мешканцем якого є якийсь стариган. На прохання незнайомця дозволити йому переночувати хазяїн не зразу, але погоджується і розповідає йому історію цього місця. Його син Денис поїхав до Сорбонни, де познайомився з художником Френком Маршем. Разом вони зацікавилися магічним культом. Закохавшись у главу культу Марселіну, красуню з розкішним волоссям, Денис одружився з нею і привіз сюди, до батька. Але на біду Френк пише портрет Марселіни...

Приморське містечко Мергем — утілення порядності, пристойності та сумирності. Усі його містяни — шановані громадяни, що провадять свої життя саме так, як належить у поважному суспільстві. Усі, крім мешканців вілли «Аркадія». Надто вже вони яскраві, надто пристрасні, надто нахабно відкидають традиції та умовності. Який скандальний приклад для мергемської молоді! Зокрема, для загальної улюблениці Селії, її названої сестри Лотті, їхнього вірного друга Джо. Вілла подарує їм любов і прокляття, страждання і щастя...

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Сповнений віри, любові й сподівань, цей роман створений за сценарієм до україно-італійської кінострічки, що отримала відзнаку «Найкращий український повнометражний фільм» на Одеському кінофестивалі влітку 2016 року. Історії тисяч заробітчанок — у долі сорокарічної Дарини, яка повертається з Італії до рідного села на Буковині…

Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися...

Подруга міс Марпл стає свідком того, як у купе чоловік душить жінку. Ані у вагоні, ані вздовж колії трупа не знайшли. Тож леді-детектив придивляється до найближчого до місця трагедії маєтку й добирає для його господарів служницю — наводити лад і шукати тіло. Це простіше, ніж виявити душителя серед завсідників Резерфорд-Холу. Але міс Марпл змусить убивцю зізнатися!

Лора Кочубей — домосідка. Вона не любить відряджень, тож не збиралася затримуватися у Чернігові. Розбереться із проблемною нерухомістю швидко, гадала вона. Але все пішло не так після раптової смерті конкурента. Тіло молодого адвоката знайшли перед розбитим дзеркалом. Старий будинок, за який велася суперечка, сто років тому став місцем страшного злочину. З тих часів побутує легенда: варто комусь зайти в будинок, як там пробуджуються демони. Порушник спокою бачить їх у дзеркалі, серце від побаченого зупиняється. Лора не вірить у страшну казку, аж поки кожен наступний день не приносить новий труп. Тіла знаходять у різних місцях, жертви — різні люди, їх об’єднує лише рік народження і розбите дзеркало біля кожного. Колишній слідчій треба розгадати загадку: це жертви моторошного прокляття чи хтось почав смертельне полювання...

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу.

Працівник полтавської філії банку з гарною репутацією виявився шахраєм і втік. Справа нудна, рутинна, і Лора Кочубей береться за неї лише через нагоду поміняти оточення. Але невдовзі знаходять труп, і тепер шахрая вже підозрюють у вбивстві спільника. Далі несподіваний поворот: убитий напередодні смерті отримав на смартфон загадкову погрозу - чорну піратську мітку з написом "Вирок". Відтак виявляється, що схожі мітки отримали ще кілька людей. Таксист, коханка бізнесмена, лідер молодіжної кримінальної групи… Єдине, що їх пов’язує, - вони скоїли злочин і уникнули кари. Та чому чорна мітка приходить і Лорі?

Не можна було випробовувати долю й без кінця кидати їй зухвалі виклики. Але ж Анна кохала Адама… Утікачка, утриманка, коханка. Щаслива наречена, дружина, удова. Як на гойдалках, перехоплювало від щастя подих на злеті, однак і донизу політ був таким самим невпинним. Єдине, заради чого живе тепер, без Адама, — його дитина там, під серцем, яке ще досі любов тримає в облозі. Під чорним вбранням, наче середньовічний лицар під латами, Анна до часу почувалася захищеною від світу. Мовчазна, піднесено шляхетна у своїй скорботі, вона знову мусить жити для дітей. І сонячного ранку в улюбленій альтанці за книжкою і кавою з кардамоном прислухатися до нової мелодії кохання, її гучних мажорних акордів і ледь чутної обіцянки чогось справжнього в майбутньому…

Елінор та Родді планували весілля. Вони були сповнені надій на щасливе подружнє життя. До того ж Елінор була єдиною спадкоємицею багатої тітки Лорі, яка тяжко хворіла. Та все перекреслив лист від аноніма, що підписався "Доброзичливцем". Він натякнув Елінор, що тітчина вихованка Мері Джеррард може зазіхнути на спадок. За кілька днів тітку Лорі знаходять мертвою. А незабаром смерть наздоганяє і молоду Мері. Докази вказують на єдину спадкоємницю, що залишилася живою, - Елінор. Ба більше - дівчина раптом сама зізнається у злочині. Але легендарний детектив Еркюль Пуаро підозрює, що все не так очевидно. Він уже знає: до цієї химерної історії причетний ще дехто…