Художня література

«Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі.

Чаклун Ігор Варяжич, одержимий жагою повернути сестру з Потойбічного світу, шукає засіб втілити свою мету в життя. Він роздобуває книгу, в якій описано шлях до Потойбіччя, проте ціна за знання буде високою.

Вперто долаючи перешкоди за допомогою Чорнобожої сили, Ігор іде до мети й не підозрює, що за ним уже прискіпливо слідкують. А в цей час зі сходу суне орда песиголовців, керована невідомою силою.

Метафізичний роман письменника «Прощання з осінню» (1927) не можна назвати книгою для всіх — це провісник літератури абсурду, позаяк замість людей героями тут виступають ідеї. Оболонкою роману слугує доля «зайвої людини» Атаназія Базакбаля — його життя летить під укіс: сексуальні надмірності, наркотики, дуелі та інші саморуйнації. З одного боку, він хапається за життя, з іншого ж — усіма силами прагне смерті. І смерть таки спіткала його...

Сюжет роману «П’ятнадцятирічний капітан» насичений неймовірними подіями.

Майбутнє Корнелії батьки розпланували наперед. Після закінчення медінституту прилаштували б доньку на хорошу роботу, щоб жила щасливо й горя не знала. Але один необачний крок перекреслив усе.

У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу.

«Андрій Лаговський» — це автобіографічний роман, що став одним із ключових текстів українського модернізму та порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. У центрі сюжету інтелектуал, книжник, професор, що постійно рефлексує над своїми станами, бажаннями, почуттями та намагається вижити у традиційному суспільстві. Важливим елементом сюжету стає гомосексуальна орієнтація героя. Це історія про роздвоєність і самотність. Він шукає любові, але не серед жінок, а серед чоловіків, шукає сімейного щастя, вірить у високі ідеали, які руйнуються, прирікає себе на кабінетне схимництво й аскетизм, але не витримує спокус. Зрештою Лаговський залишається надто залежним від тягаря традицій чи попросту нездатним до рішучого бунту, але виборює собі можливість зоставатися «таким, як він є».

Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш...

Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…