Художня література

Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був ра­ніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.

Десь там, у дитинстві, ми набуваємо своїх найпотаємніших страхів. Знаємо, що зараз налякаємося, але гра тіней манить нас.

Коли диявол спокушає смертних, він прибирає людської подоби. Чи може людина свідомо обирати між Добром і Злом? Чи є у нашому реальному світі місце для духовності? Чи буває жінка геніально обдарованою, чи, може, «іскра Божа» — привілей чоловіків?..

«Тіні забутих предків» — це історія кохання двох нащадків ворожих родин, таких собі українських Ромео і Джульєтти — Івана й Марічки, що розгортається посеред карпатських гір. Власне самі Карпати у цьому тексті виступають неначе окремим персонажем, переповненим  легендами та духами.

«Подія у місті Ґоґа» – незвичайна п’єса, де мозаїку з мрій, страхів, сподівань та ілюзій має скласти саме читач і глядач.

За свій короткий життєвий шлях український поет-шістдесятник Василь Андрійович Симоненко (1935–1963) написав небагато, але його творчі здобутки є довершеними, його поезія — глибинною, багатогранною, яка потребує переосмислення та нового поетичного обґрунтування й вивчення. Сьогодні деякі твори поета особливо вражають своєю актуальністю, і саме вони стали камертоном цієї збірки вибраних поезій. Голос Василя Симоненка звучить у наші дні так само сильно, переконливо, яскраво, як і за життя: «Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Гримотить над світом люта битва. За твоє життя, твої права...».

Тепер Ґеральт знає, що таке кохання, знає, що він здатен на людські почуття і на найбільшу самопожертву... У його житті з’являється маленька зеленоока Цірі. На королівства, які століттями воювали лише за перенесення межових знаків, нападає страшний ворог із-за південних гір. І відьмаку все одно: чия ллється кров — людей, дріад чи ельфів...

У п’єсі «Ковзанка» всупереч тому, що герої можуть жити просто й легко, вони дошукуються вимріяного, ілюзорного щастя.

Київ, 1938 рік. Над світом зависло передчуття великої війни, а в Радянському Союзі настали часи жорстоких репресій.

Ця книга, одна з найкращих в усій українській літературі, розповідає про кохання гуцульських Ромео та Джульєтти і приголомшує драматизмом подій та доль.

Самотня вдова Сара щодня бачила по телевізору, як життя людей раптово змінювалось на краще. Вони зривали джекпот. Одружувалися. Сини поверталися додому. Усі раділи. Тому вона, навіть ризикуючи на тиждень залишитися без обіду, поспішала викупити телевізор із ломбарду, куди його знову заніс її син Гаррі. Сара не могла жити без телевізора. А Гаррі не міг жити без дози…

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

У розпалі літо. Поблизу Києва відбуваються таємничі вбивства жінок, слід від яких тягнеться у давню легенду про вовкулаку.

«Із зоряних щоденників Ійона Тихого» — один із беззаперечних шедеврів С. Лема, визнаного майстра наукової фантастики.

Розмова Голема, суперкомп’ютера чотирнадцятого покоління, зі світочами земної науки, що лягла в основу фантастичного трактату Станіслава Лема, — це, по суті, розмова батька з дітьми (чи радше — з немовлятами) про походження, сутність і майбутнє людства.

Прокинувшись вранці у власній квартирі біля мертвого тіла, колишній поліцейський Олег Кобзар опиняється поза законом.

Роман шведського письменника Торґні Ліндґрена — це старозаповітна історія про дружину царя Давида й матір царя Соломона Вірсавію — звабливу жінку, пристрасну коханку, а часом — підступну й винахідливу царицю інтриг.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. XX ст.