Нехудожня література

Том «Епоха Відродження. Література і театр. Образотворче мистецтво. Музика» охоплює період так званого Чинквеченто, тобто висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XVІ століття.

Петро Михайлович Кралюк — український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія». Автор численних праць з історії культури України, зокрема її філософської думки. Створив власну концепцію історії філософії України, яка різниться від загальноприйнятої. Відомий також своєю історичною публіцистикою на шпальтах газет «День», «Дзеркало тижня» та сайті радіо «Свобода». Його перу також належить низка романів і повістей, де він подає дещо незвичний погляд на роль елітарних верств та козацтва в історії України.

Упродовж життя (1883—1924) видатний австрійський письменник Франц Кафка мав тісне, але постійне коло друзів. Зібрання вміщує листи митця до Оскара Баума, Курта Вольфа, Фелікса Вельча, Гедвіґи Вайлер, Оскара Поллака, Роберта Клопштока. З-поміж поодиноких листів більшість адресована батькам письменника та адміністративному комітету «Страхування працівників від нещасних випадків» королівства Богемія у Празі. Варто виокремити й серію листів Юлії Кафки до Феліції Бауер, нареченої митця, з якою він був двічі заручений, проте подружжям вони так і не стали, а також до її матері — Анни Бауер. До видання ввійшли листи Франца Кафки та його найближчого оточення, які допоможуть читачеві краще зрозуміти непросту вдачу письменника та осягнути його життєвий і творчий шлях.

Юрій Іванович Яновський (1902–1954) — український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист, літературний доробок якого представлено творами різних жанрів. До збірки ввійшли оповідання, есеї та сценарій, які в неоромантичній манері висвітлюють події громадянської та Другої світової війн в Україні, а також міжвоєнного й повоєнного періодів.

«Оповідки київські» Олексія Мустафіна — це спроба ще раз поглянути на минуле нашої країни... з київських пагорбів. Адже усі події вітчизняної історії немов у дзеркалі відбиваються у долі нашої столиці — «стольного граду» Русі, духовного центру Гетьманщини, серця модерної України, яке імперія марно сподівалася зробити «своїм»...

Японський письменник, просвітник і дипломат Нітобе Інадзо (1862—1933) написав свій знаменитий трактат «Бусідо. Душа Японії» (1899) англійською мовою. Книга одразу стала бестселером. У ній автор виклав основні принципи традиційної японської моралі та етики. Крім Бусідо (кодексу честі самурая), він розглянув також інші вчення — конфуціанство, буддизм, синтоїзм — і моральні принципи, що передавалися протягом століть японськими самураями та мудрецями. У творі Нітобе порівняв самурайський етос із духом середньовічного лицарства й моральним ідеалом Стародавньої Греції.

Другий том «Історія цивілізації. Україна» присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. — 1256). Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час. 

«Історія русів» в ієрархії текстів культури українського народу стоїть поруч із «Повістю минулих літ» і «Словом про похід Ігорів». Ця книжка невідомого автора розповідає про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ сторіччя. Тривалий час її вважали крамольною, оскільки незаперечно стверджувався самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своїми традиціями, історією, мовою. «Історія русів» була опублікована російською в 1846 році в Москві, українською її видали вперше в 1956 році у Нью-Йорку. Лише в 1991-му в Києві книжка побачила світ в українському перекладі Івана Драча. Він прагнув наблизити текст до сучасного читача, прибравши надмір діалектизмів і деякі неточності. У передмові перекладач зазначає: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись. Вона приходить до українців завжди у вирішальні часи. Зайве твердити, що зараз саме така пора».

«Сповідь» — автобіографічний твір, у якому Авґустин у формі молитви розповідає про своє життя, що відрізнялося занепокоєнням, постійним пошуком і багатьма помилками, про свій досвід грішника, котрий відкрив шлях до Бога, саме у Ньому віднайшов усе, чого шукав.

Авторка побувала в таборі для російських військовополонених, щоб поспілкуватися з ними, зрозуміти причини, мотивацію воювати на чужій землі. Разом з фахівцями вивчала психологічні портрети окремих персонажів, розпитувала їх про життя до полону. Попри їхню постійну брехню і штамповані відповіді авторці вдалося дійти певних висновків про те, що вони —продукт багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України.  «Промивання мізків», створення викривленої картини світу, залякування створило підхожий ґрунт для вирощування ненависті до всього українського, страху перед Заходом і бажання перекласти свої проблеми на «старшого брата».

В основі сюжету твору «Югуртинська війна» — збройний конфлікт між Римом і нумідійським царем Югуртою, що тривав зі 112 до 105 р. і безпосередньо вплинув на занепад Римської республіки та перетворення її в імперію. Cпровокована жадібністю й амбіціями Югурти війна висвітлила корупцію, слабкість і роздробленість Риму.

Автор книги на основі реальних подій, свідчень і документів розкриває основні віхи життя Андрія Мельника передусім як голови Проводу українських націоналістів і Організації українських націоналістів. Автор не оминає складних сторінок біографії А. Мельника, намагається відтворити драматичну атмосферу тих часів, коли народжувалася і вмирала надія на свободу для нації. Вперше публікуються маловідомі документи, які проливають світло на діяльність ОУН і Андрія Мельника в післявоєнний період.

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше. Таке поєднання шедеврів японської класичної поезії з кращими зразками національного виду живопису, яким є жанр укійо-е (дослівно: «картини тлінного світу»), має в культурі Японії давнє коріння. Однак в українській культурній традиції трапляється зрідка, що робить це зібрання унікальним явищем сучасного вітчизняного книговидання.

У методичному посібнику зібрано матеріали з питань охорони психічного здоров’я військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України, висвітлено досвід організації і проведення заходів психологічного забезпечення в умовах російсько-української війни.

У виданні презентований величезний пласт українського галицького мудрослів’я (прислів’я, приказки, порівняння, прикмети, примовки, «мудрування» тощо — більше 30 тис. зразків) з коментарями і поясненнями самого Івана Франка.

Книги ХХХVI–ХL охоплюють період 191–179 рр. до н. е. та містять опис розбрату між синами Филипа V, через який молодшого, Деметрія, було вбито, а старший, Персей, вступив на здобуте злочином царювання, самогубства видатного карфаґенського полководця Ганібала, загибелі в полоні восьмиразового стратеґа військ Ахейського союзу Філопемена, прижиттєвих і посмертних обвинувачень Публія Сципіона Африканського. Також — традиційні розповіді про блискучі перемоги та не дуже вдалі бої римського війська.

Після перших двох років ірано-іракської війни (1980—1988 рр.) регулярні іранські збройні сили були виснажені до такої міри, що втратили домінування на полі бою. Чим довше тривала війна, тим більше Ірак ставав залежним від дедалі складніших систем озброєння.

До цього тому подано близько 200 листів І. Багряного і деяких його адресантів. Листування було частиною творчості митця та політика, його переживань, турбот, його життя.

Цей візуалізований довідник — про українську на щодень.

Нова політика Президента США Дональда Трампа виводить з ізоляції путіна та росію як агресора. На тлі намагань США запустити переговорний процес для завершення війни російська армія атакує Сумщину. Агресор наполягає, що Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області та Крим належать росії повністю, оскільки ці регіони включені до російської Конституції. Україна не може на це погодитися.