Війна в Україні

Дія другої частини роману Олександра Красовицького «Післязавтра» відбувається у недалекому майбутньому після похорону російського президента путіна.

До уваги читачів - ґрунтовний аналіз бойових дій, що відбувалися в зоні проведення Антитерористичної операції в 2014-2015 роках. Ким, коли і за яких обставин ухвалювалися ключові для ходу гібридної війни рішення, як відновлювалася майже знищена за попередні роки українська армія, яку роль відігравали добровольчі формування, завдяки чому вдалося зупинити просування ворога вглиб країни - інформацію для висвітлення цих та низки інших важливих питань автор, офіцер оперативного резерву та військовий експерт Олександр Сурков, отримав безпосередньо від тих, хто від самого початку керував військами, планував бойові операції та брав на себе відповідальність за доленосні для країни події.

Очікування переможного контрнаступу ЗСУ було затьмарено жахливим воєнним злочином російських окупаційних військ.

Книжка художніх репортажів про важливість і цінність жіночого досвіду проживання війни — в окупації, в евакуації, у статусі біженки, у статусі ВПО, у тилових містах, у прифронтових містах, жінок молодих, жінок старших, з дітьми, з дітьми з інвалідністю, без дітей, з тваринами, із старенькими рідними — і подолання знецінення внеску жінок, які не були на передовій чи у війську, в перемогу.

Київський таксист Анатолій не вірив у можливість повномасштабного російського вторгнення. Та це сталося.

Цю книжку присвячено літаку-легенді, який уже понад 40 років перебуває на варті вільного світу. F-16 спроможний вести повітряний бій, завдавати ударів по наземних цілях, вести розвідку й проривати ворожу ППО.

Понад рік тому російський агресор розв’язав війну проти України. Це відверта війна тиранії проти свободи. Для протидії агресору наші союзники — західні держави — ухвалили сотні безпекових рішень, були сформовані коаліції оборонної підтримки, впроваджені санкції, здійснено захист ринків, зокрема енергетики та продовольчого ринку, фінансової стійкості України.

Це відверта історія людини, що зробила важкий вибір і не завжди розуміє, як з ним жити.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати україн­ською» намагається розібратися з усіма цими питаннями й доводить, що воювати мовою так само важливо, як і безпосередньо на полі бою.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

Роман розпочинається як мемуари про війну, але дуже скоро виявляється, що автор працює в жанрі міської фантастики.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область.

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України.

«Мобільні хвилі буття, або Verbum caro factum est» — драматургічний дебют українського письменника Володимира Рафєєнка.

Є пульс! — це збірка зворушливих і драматичних історій парамедиків Донеччини, які щодня рятують життя під час російськихобстрілів. З початком повномасштабної війни проти України вони здійснили понад дві тисячі виїздів та надали допомогу дев’яти сотням людей. Парамедики першими прибувають на місця влучань, витягають людей з-під завалів і надають невідкладну допомогу, отримуючи поранення та ризикуючи своїм життям. У книзі зібрано 21 свідчення парамедиків поліції, які розповідають про свої переживання, труднощі та перемоги. Ці історії відкривають читачам світ мужності, самовідданості й гуманності звичайних людей, які щодня перемагають смерть заради життя інших. Краматорськ, Покровськ, Костянтинівка, Лиман, Торецьк, Мирноград, Добропілля, Дружківка, Селидове... Ця книга нагадує, що навіть у найтемніші часи є люди, які готові ризикувати своїм життям заради інших.

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.

Ці тексти – довге й болісне відлуння останнього десятиріччя життя нашої країни та дзвін, в який б’є в набат сьогоднішня Велика війна.

Ця книга — мозаїка історій про оборону міста. Про тих, хто захищав, допомагав, рятував. Та про тих, чиє життя відібрали російські окупанти протягом кінця лютого-березня 2022 року.

У книжці «Південний пейзаж. Нотатки на полях війни» органічно поєднано тексти-роздуми про події воєнного часу й фронтові будні та живописні роботи-настрої, написані автором упродовж трьох років служби в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. Валерія називають митцем непомітних істин. Він говорить про важливі для сьогодення й майбутнього речі, не завважені іншими, бо пізнати їх може лише безпосередній учасник бойових дій. Така сама незвична мова його живопису. Спочатку фронтові картини завойовували поціновувачів на аукціонах для потреб ЗСУ. Згодом ними зацікавилися куратори українських галерей. Нині їх можна побачити в 16 країнах світу.

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

Українське місто Маріуполь має важливе стратегічне значення і було одною з ключових цілей агресора в російсько-українській війні з 2014 року.