Фоліо

Коли Юлі було ще 17 років, українські лікарі винесли їй вирок: до свого вісімнадцятого дня народження вона має померти. На щастя, у Німеччині дівчину змогли врятувати. Книжка «Руденька» — своєрідний щоденник-сповідь, у якому зображено реальні події з життя авторки. Це не просто історія боротьби життя зі смертю, а й історія кохання. До чоловіка, до життя, до себе. А ви колись замислювались, що зробили б, якби це був останній день вашого життя?

Японський письменник, просвітник і дипломат Нітобе Інадзо (1862—1933) написав свій знаменитий трактат «Бусідо. Душа Японії» (1899) англійською мовою. Книга одразу стала бестселером. У ній автор виклав основні принципи традиційної японської моралі та етики. Крім Бусідо (кодексу честі самурая), він розглянув також інші вчення — конфуціанство, буддизм, синтоїзм — і моральні принципи, що передавалися протягом століть японськими самураями та мудрецями. У творі Нітобе порівняв самурайський етос із духом середньовічного лицарства й моральним ідеалом Стародавньої Греції.

Готична проза в Україні виникла на основі народної міфології й давньої української літератури.

Гнат Хоткевич (псевдонім — Гнат Галайда; 1877–1938) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець. Жертва сталінського терору. Його цикл оповідань «Життєві аналогії» має розділи, кожен із яких складається зі «зооморфної» й «антропоморфної» частин. «Зооморфна» задає тональність, загальні образи та проблематику і за своєю манерою нагадує притчу на основі життя тварин. «Антропоморфна» є віддзеркаленням першої ситуації, але перенесеною у площину людських проблем і характерів, суті існування людини. Так письменник провадить читача до своїх основних модерних світоглядних позицій.

«Вільєтт» (1853) є третім і останнім романом Шарлотти Бронте, опублікованим за її життя, та найбільш автобіографічним з її творів.

Другий том «Історія цивілізації. Україна» присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. — 1256). Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час. 

До видання ввійшли поеми П. Куліша «Магомет і Хадиза», «Маруся Богуславка» й «Куліш у пеклі», які базуються на історичних джерелах, традиційних фольклорних і літературних сюжетах, однак вирізняються оригінальністю задуму та творчого втілення.

У комедії «Лісістрата» йдеться про тривалу війну між Афінами і Спартою, в якій ніхто не погоджувався скласти зброю. Тоді жінки Еллади, очолювані афінянкою Лісістратою, дали клятву: до припинення війни відмовляти чоловікам у близькості. Їхні зусилля увінчались успіхом: мир був укладений. Комедія сповнена фривольного гумору, жартів, колоритних сцен. Але ніхто з глядачів не сміявся, коли Лісістрата казала: «Ми у муках синів породили, а ще тяжче у військо нам їх виряджать!».

Саме перебування в Італії надихнуло Стендаля на створення сюжету роману «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм. Фабріціо дель Донго — людина з вільною душею, багатою уявою та палкими почуттями. Але, на жаль, він не знаходить свого місця в Італії першої третини ХІХ століття.

«Історія русів» в ієрархії текстів культури українського народу стоїть поруч із «Повістю минулих літ» і «Словом про похід Ігорів». Ця книжка невідомого автора розповідає про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ сторіччя. Тривалий час її вважали крамольною, оскільки незаперечно стверджувався самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своїми традиціями, історією, мовою. «Історія русів» була опублікована російською в 1846 році в Москві, українською її видали вперше в 1956 році у Нью-Йорку. Лише в 1991-му в Києві книжка побачила світ в українському перекладі Івана Драча. Він прагнув наблизити текст до сучасного читача, прибравши надмір діалектизмів і деякі неточності. У передмові перекладач зазначає: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись. Вона приходить до українців завжди у вирішальні часи. Зайве твердити, що зараз саме така пора».

Марсель Пруст (1871—1922) — відомий французький письменник, есеїст, критик, який здобув світове визнання як автор семитомного роману-епопеї «У пошуках втраченого часу», одного з найвизначніших творів світової літератури ХХ століття.

Його новели — фантастичні й реалістичні, історичні та сучасні — вирізняються вишуканим переплетенням вимислу і реальності, глибоким психологізмом, парадоксальністю суджень і тонкою іронією.

У книжці зібрані розповіді очевидців, інтерв’ю з керівниками місцевих органів, газетні статті, дописи з соцмереж, оголошення — документальні свідчення щоденної боротьби за життя в окупованому місті.

Закон будди Аміди перетворив Країну Вранішнього Сонця на Чисту Землю. Відтепер убивця жертвує своє тіло вбитому, а сам спускається до пекла. Торюмон Рейден — самурай з Акаями, дізнавач служби Коропа-і-Дракона — розслідує випадки насильницьких смертей та чудових воскресінь, уже відомих читачеві за романом «Короп і дракон».

Кожен із чотирьох романів цього видання – правдива розповідь Анні Ерно про певний період власного життя. «Жінка» і «Майдан» – це спогади письменниці про своїх батьків, їхню особистість, а також роздуми про відчуження між батьками й дітьми, неможливість знайти порозуміння з рідними, бо їх уже немає. Героїня «Замороженої жінки» надзвичайно щиро розповідає про підлітковий вік і розкриття власної сексуальності. У невдалому шлюбі вона змушена повністю відмовитися від будь-яких амбіцій і залишатися тільки матір’ю і дружиною. У романі «Просто пристрасть» зображено нібито жахливу залежність жінки від чоловіка, але насправді це пристрасть вільної жінки, господині свого тіла і власних почуттів.

Чергове видання творів Ю. М. Косача містить роман «Чортівська скеля» та повість «Дивимось в очі смерті», у яких автор звертається до подій, які мають подекуди автобіографічний характер і пов’язані з діяльністю українського підпільного спротиву польській політиці пацифікації та денацифікації західних українських земель у період між двома світовими війнами, що недостатньо висвітлено в українській історіографії.

«Сповідь» — автобіографічний твір, у якому Авґустин у формі молитви розповідає про своє життя, що відрізнялося занепокоєнням, постійним пошуком і багатьма помилками, про свій досвід грішника, котрий відкрив шлях до Бога, саме у Ньому віднайшов усе, чого шукав.

«Фальшивомонетники» (1925) — знаковий роман Андре Жіда, що вплинув на розвиток французької літератури першої половини ХХ століття. Центральною темою твору є фальш — як у буквальному, так і в переносному сенсі. Бернар тікає з батьківського дому в пошуках свободи та власного шляху. Юний Олів’є приховує свої почуття, що штовхає його на необдумані вчинки. Письменник Едуар прагне створити новаторський роман і водночас допомогти своїй подрузі вирватися з тенет брехні. Чи вдасться героям подолати життєві випробування й віднайти власний сенс існування? І чи готові вони прийняти правду про себе — попри всю її болючість?

Самі небеса благословили їхнє кохання – Ліда Кушнірук і Михайло Чигрин змалечку були разом: у рідному селі, в Луцькій українській гімназії, у мріях і навіть у тюрмі, до якої їх запроторювали за український патріотизм.

Ім’я сподвижника Івана Мазепи гетьмана Пилипа Орлика загальновідоме. Та не всі знають, що його син Григорій  докладав неабияких зусиль до втілення у життя справи батька — відновлення козацької держави.

Головний герой саги, Федір Стрепет, став власником таємничої родинної реліквії — стогривневої банкноти УНР, яка містить зашифровану інформацію про кимось залишений скарб. Кмітливий український студент здогадався, що номінал означає комірку в банку, а номер банкноти — ключ до неї. От тільки про саму фінансову установу та її місцерозташування жодних думок не виникає. Крім однієї: навряд чи скарби лежать в українському банку. Та не дали забути Феді про цю історію, мабуть, самі небеса, бо за програмою обміну студентами Стрепет опиняється у Великій Британії. Тепер йому для пошуків відкритий цілий світ. Ось і починається найцікавіше.

Александр Дюма-батько (1802—1870) — всесвітньо відомий французький прозаїк, драматург і журналіст, автор близько 1200 романів і драм. Він був блискучим оповідачем, людиною, яка прожила бурхливе життя, любила насолоди й працювала не покладаючи рук. Сюжет роману «Граф Монте-Крісто», виданого 1844 року, засновано на реальних подіях. Автор узяв його з архівів паризької поліції. Справжнє життя Франсуа Піко, який став жертвою змови, під пером віртуозного майстра історико-пригодницького жанру перетворилося на захопливу історію про облудно звинуваченого Едмона Дантеса, в’язня замку Іф. Здійснивши зухвалу втечу, він повертається до рідного міста, щоб помститися тим, хто зруйнував його життя. Це історія про кохання та зраду, дружбу й підступність, жорстокість і справедливість. Вона змушує замислитись про цінність часу, життя та людських стосунків. Твір вражає глибиною сюжету, різноманіттям персонажів і вмінням автора створювати неповторну атмосферу й несподівані повороти подій.

До видання ввійшов нарис життя та творчості письменника («“Чарівна Україна” Юрія Косача у європейському вимірі»), а також його довоєнна проза — збірки «Чорна пані», «Чарівна Україна», «Чад», «Клубок Аріядни», «Тринадцята чота», оповідання «Глухівська пані», у яких відтворено історію «чарівної України» ХІІ–ХХ століть у драматичних перебігах життєвих доль її окремих персонажів.

Опублікований у 1914 році роман Нацуме Сосекі «Серце» (в оригіналі: «Кокоро», у перекладі з японської — «Серце, душа, сутність») — це зворушлива історія товаришування двох чоловіків, юного студента і загадкового інтелектуала, якого юнак називає «сенсей».

Події історичної повісті «Предок» (1937) відбуваються на початку XVI століття.

Весна 1921 року. Жителі Проскурова й навколишніх сіл чекають, що знову «прийде Петлюра» та визволить їх від більшовицького гніту.

До збірки ввійшли твори «Салдацький патрет», «Мертвецький великдень», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» та інші.