Фоліо

«Таємниця святого Флоріана» — друга книга з циклу «Інеса Путс. Панянка-детектив з Проскурова».

«Жовтий князь» — страшна хроніка голодомору, організованого проти селянства України керівництвом Радянського Союзу в 1932—1933 роках.

«Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі.

Доля жінки, її право на освіту, працю, громадське життя — це проблематика повісті «Царівна», якою письменниця наче продовжує тематичну лінію своєї повісті «Людина». Розповідь у повісті ведеться у вигляді щоденника Наталки Верковичівни, яка мріє про кар'єру письменниці. Але вона має вийти заміж за нелюба, щоб не бути тягарем для родини.

Микола Леонтович мав би стати священником, як усі його предки, але обрав шлях простого вчителя музики й диригента хору. Йому випало жити й творити в темні часи революцій, громадянської війни, невизначеності, а він протиставив їм світло українських народних пісень, обробки яких у його виконанні є неперевершеними. Просту мелодію «Щедрика» талант композитора обернув на шедевр. Його донині виконують усі українські хори, а ще «Дударика», «Козака несуть», «Легенду». Загалом понад 150 українських пісень, безліч самобутніх хорових композиції, духовні пісні українською — такий доробок короткого життя Миколи Леонтовича, підступно вбитого чекістом. Його  ховали 25 січня 1921 року. Мела така завірюха, що світло померкло. Здавалося, темрява взяла гору. Але в ті дні в паризькому Театрі на Єлисейських полях вкотре звучав «Щедрик». Переповнена зала вибухала оваціями. Український композитор їх заслужив.

Міямото Мусасі (1584–1645) — знаменитий японський самурай, який за життя став легендою завдяки непересічному володінню мечем.

У збірку включені блискучі публіцистичні твори Вайлда «Душа людини за соціалізму», «Читати чи не читати», «Аристотель за пообіднім чаєм» та інші. Особливу увагу привертає «De Profundis»  —  роздуми письменника під час його тюремного ув’язнення, викладені у формі листа.