Роман «Іменем Грузії» — це водночас автобіографія і нарис історії країни 1980–1990-х років. Оповідач, який є уособленням й автора, і Грузії кінця комуністичної доби, розповідає про важливі явища, які мали переломне значення для країни та для нього особисто. Роки дитинства героя збіглися з часом гучної справи про викрадення літака й неоднорідної реакції на це грузинської «інтелігенції». Чого злякалася та частина суспільства, яка підписала вимогу помилування засуджених до страти; що відбувалося в кабінеті секретаря ЦК КП Грузії 1989 року, перед 9 квітня; через що зненавиділи президента, обраного більшістю голосів, — паралельно зі спогадами дитини ці бурхливі, трагічні, резонансні або зам’яті явища ми бачимо також з перспективи інших персонажів. Синхронно з історією дитинства та юнацтва автора розвивається й біографія ще молодої, охопленої хаосом, розгубленої Грузії, з якої навіть втеча важча, ніж здається на перший погляд.
