Новели, оповідання

Події особистого життя письменника знайшли своє літературне втілення в романі «Процес», де заручини автора перетворюються на арешт героя. Йозеф К., успішний банківський службовець, раптово стає об'єктом судового переслідування, підстави якого йому невідомі. Головний герой почувається самотнім і беззахисним у світі, який здається йому абсурдним.

Юрій Іванович Яновський (1902–1954) — український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист, літературний доробок якого представлено творами різних жанрів. До збірки ввійшли оповідання, есеї та сценарій, які в неоромантичній манері висвітлюють події громадянської та Другої світової війн в Україні, а також міжвоєнного й повоєнного періодів.

Готична проза в Україні виникла на основі народної міфології й давньої української літератури.

Гнат Хоткевич (псевдонім — Гнат Галайда; 1877–1938) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець. Жертва сталінського терору. Його цикл оповідань «Життєві аналогії» має розділи, кожен із яких складається зі «зооморфної» й «антропоморфної» частин. «Зооморфна» задає тональність, загальні образи та проблематику і за своєю манерою нагадує притчу на основі життя тварин. «Антропоморфна» є віддзеркаленням першої ситуації, але перенесеною у площину людських проблем і характерів, суті існування людини. Так письменник провадить читача до своїх основних модерних світоглядних позицій.

Його новели — фантастичні й реалістичні, історичні та сучасні — вирізняються вишуканим переплетенням вимислу і реальності, глибоким психологізмом, парадоксальністю суджень і тонкою іронією.

До видання ввійшов нарис життя та творчості письменника («“Чарівна Україна” Юрія Косача у європейському вимірі»), а також його довоєнна проза — збірки «Чорна пані», «Чарівна Україна», «Чад», «Клубок Аріядни», «Тринадцята чота», оповідання «Глухівська пані», у яких відтворено історію «чарівної України» ХІІ–ХХ століть у драматичних перебігах життєвих доль її окремих персонажів.

Події історичної повісті «Предок» (1937) відбуваються на початку XVI століття.

Творчість великого американського письменника, майстра короткого оповідання О. Генрі (1862—1910) вже понад сто років приваблює читача добрим гумором, оптимізмом, юнацьким запалом.

У збірці: «Аліна й Костомаров» — романізована історія кохання М. Костомарова і А. Крагельської, яким на шляху до щастя довелося витримати непрості повороти долі;

У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни.

Більшість творів другого тому — це різноманітні оповіді про життя українців, роздуми автора над вічними цінностями, сутністю життя, силою любові, людською пам’яттю. У невеликому за обсягом оповіданні «Мертвий птах» Юрій Мушкетик пише гірку правду про жорстокість сталінського режиму; не обминає він і болючі теми русифікації, нищення українського народу та його культури («Націоналіст», «Курис», «Вовчі брати»). У творах на воєнну тематику показано понівечені людські долі, біль і смерть, а водночас — вияви любові й мужності («Їм тоді було двадцять», «Ціловані кулями»). Неординарне трактування постатей минулого, зокрема Григорія Сковороди («Диявол не спить»), а також героїв оповідань «Смерть Сократа», «Правда про Прометея» та інших, заохочує читача до роздумів на тему істини й морального вибору. Письменник щиро вірив, що слово здатне стати світлом надії у темні часи історії. Ця думка цілковито стосується і його власної творчості.

Українська письменниця, громадська діячка Наталія Кобринська (1855–1920) походила із роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Освіту здобула самотужки. У 1880–1890-х роках стала однією з ініціаторок феміністичного руху в Галичині, організувала у Станіславі «Товариство руських женщин», видавала два жіночих альманахи: «Перший вінок» (разом з Оленою Пчілкою) та «Наша доля». У своїй літературній творчості, як і в громадській діяльності, головну увагу Н. Кобринська приділяла висвітленню трагічної долі жінки.

Книжка художніх репортажів про важливість і цінність жіночого досвіду проживання війни — в окупації, в евакуації, у статусі біженки, у статусі ВПО, у тилових містах, у прифронтових містах, жінок молодих, жінок старших, з дітьми, з дітьми з інвалідністю, без дітей, з тваринами, із старенькими рідними — і подолання знецінення внеску жінок, які не були на передовій чи у війську, в перемогу.

«Блудний метеор» — один із небагатьох декадентських взірців у творчості Наталії Кобринської, письменниці, громадської діячки, послідовної борчині за права жіноцтва й зачинательки жіночого руху в Україні, сучасною мовою — фемінізму. Глибиною своїх поглядів і розмахом світогляду Кобринська так сильно випереджала свій час, що була незрозумілою для багатьох її сучасників, та й досі ще почасти непрочитана й незбагненна.

Хоч про кого пише Авґуст Стріндберґ у своїх оповіданнях — затятого парубка, закохану пару, непримиренних ворогів, простих рибалок, непохитного у вірі пастора, афінських мудрагелів, — ніщо не лишає він притіненим, а ніби оголює натуру, показуючи її неприкритою, такою, як є. Руйнує усталені стереотипи, ставить незручні запитання, на які немає однозначної відповіді, піддає сумнівам догмати. Ніби хоче нам сказати: усе в цьому світі може бути непевним, оманливим, просто спокусливою ілюзією... Стріндберґів простір, уміщений навіть у невеличкий твір, такий глибокий і багатовимірний, що аж тонеш у ньому в пошуках відповіді.

Казки, що увійшли до книги Едіт Несбіт «Драконарій», написані авторкою наприкінці позаминулого століття. Та попри сто з гаком років, які відділяють нас від моменту створення, усі вони видаються свіжими і оригінальними, ніби написаними ось щойно для сучасних дітей. Дракон з’їдає футбольну команду, і це призводить до занепаду вітчизняного футболу, нечесного міського голову мешканці поза очі називають «мером», країну заполонили дракони, а преса мовчить… Але ні, казки з «Драконарію» — це не подобизна дійсності, не осучаснення старих казкових сюжетів. Це свіжа, нова і казкова дійсність, створена Едіт Несбіт.

Едгар Аллан По (1809–1849) — класик американської літератури, людина яскравого таланту і трагічної долі. Відомий насамперед як автор загадкових і «страшних» оповідань, вважається також засновником детективного жанру, а окремі його твори містять ознаки наукової фантастики, історій жахів та “фентезі”.

«Ілюстрований Чоловік» — збірка філософсько-фантастичних оповідань американського письменника Рея Бредбері, номінована на Міжнародну премію фантастики в 1952 році.

Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина.

Цикл фантастичних оповідань знаменитого поляка Станіслава Лема, дотепно названий «Кіберіадою», був написаний ще у далеких 60-х роках минулого століття, проте свого чару він не втратив і досі.

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

До видання ввійшли новели Марка Черемшини з його першої книжки «Карби», присвячені зображенню життя гуцульського селянства за Австро-Угорщини, пізніші твори письменника із циклу «Село за війни» — про руїну галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни, а також «Посвяти Василеві Стефанику».

Індійські притчі дають змогу доторкнутися до вселенської мудрості й наблизитися до розуміння Істини.

Ця збірка містить 11 оповідань про неперевершеного сищика Шерлока Голмса.

Роки минають, і Шерлок Голмс, звичайно, не молодіє.

Притча про мартина Джонатана Лівнгстона відноситься до тих історій, які вам розповідає літній пілот, сидячи одного теплого дня в тіні свого літкака. Разом із ним ви дивитеся в небо, спостерігаєте за птахами і слухаєте. Історія сміливого мартина, котрий прагнув досконалості. Історія людини, яка безкінечно закохана в політ.

«Жах у музеї» — це збірка історій в жанрі горору американського письменника Говарда Лавкрафта (1890—1937). Художник Стівен Джонс відвідує виставку Джорджа Роджерса. Там представлені картини кошмарних сновидінь, далеких планет та опудала якихось міфічних створінь. Роджерс запевняє, що все це — справжнє, що він проник в інші світи, де живуть незвідані істоти, але художник налаштований дуже скептично. Тоді Роджерс пропонує йому провести ніч у музеї, щоб самому в усьому переконатися.

Її перша збірка «Мертва земля» — це свідчення часу, коли слово стає єдиним безпечним притулком. У її творах — досвід болю та втрат, крихкі миті пам’яті й надії, діалог із землею, що зберігає і приховує людські історії. Авторка поєднує гостру емоційну чутливість із точністю образів, вплітаючи в тексти мотиви рідного краю, дитячих спогадів, жіночого голосу та присутності смерті, яка не знищує, а змушує берегти життя. Частину новел присвячено дуже цікавій і малознаній темі — життю ромської громади Закарпаття. Ця книжка — про тишу, яка промовляє, і про землю, що навіть мертва здатна прорости новим сенсом.

Скарби Ґвалура — це легендарні коштовності, що зберігаються в стародавньому місті Алкмінон, у країні Кешан. Конан, прагнучи здобути цескарб, вирушає в Кешан. Він пропонує свої послуги у вишколі місцевої армії. Тутмекрі, стигійський злодій із подібним наміром, також прибуває до країни з пропозицією військового союзу. Але для ухвалення договору, як стверджує верховний жрець Кешану, потрібна порада оракула Алкмінона. Конан і Тутмекрі здогадуються, що і скарби, і оракул перебувають в тому ж таємному покинутому місті. Шукачі скарбів незалежно один від одного їдуть туди напередодні експедиції верховного жерця...

Кожний може насолодитися мудрістю суфійских притч. А чи допоможуть вони людині знайти відповіді на запитання, залежить від неї самої.