П'єси та поеми

Ці діти сім’ї Танґе — дивні сироти. Їхній батько загинув на війні, мати кинула їх заради уявної Іспанії.

Незвична і неформатна п’єса примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя.

Пригадуючи епізоди свого життя, герої А.Георгіу постійно потрапляють в ситуацію визначення меж нормального та ненормального...

Драматичний текст про Анжа Солея, або Янгола Сонця — це пронизлива, зворушлива, місцями вкрай еротична мелопея про кохання і війну.

До видання ввійшли поеми П. Куліша «Магомет і Хадиза», «Маруся Богуславка» й «Куліш у пеклі», які базуються на історичних джерелах, традиційних фольклорних і літературних сюжетах, однак вирізняються оригінальністю задуму та творчого втілення.

У комедії «Лісістрата» йдеться про тривалу війну між Афінами і Спартою, в якій ніхто не погоджувався скласти зброю. Тоді жінки Еллади, очолювані афінянкою Лісістратою, дали клятву: до припинення війни відмовляти чоловікам у близькості. Їхні зусилля увінчались успіхом: мир був укладений. Комедія сповнена фривольного гумору, жартів, колоритних сцен. Але ніхто з глядачів не сміявся, коли Лісістрата казала: «Ми у муках синів породили, а ще тяжче у військо нам їх виряджать!».

«Жінка-бомба»  – найвідоміша драма сучасної хорватської письменниці Івани Сайко.

"Pan Tadeusz", чи повністю - «Пан Тадеуш, або останній наїзд в Литві. Шляхетська історія 1811-1812 років в дванадцяти книгах, писана віршами » - найзначніший твір Адама Міцкевича, епічна поема, написана у 1832-1834 роках у Парижі, де поет жив в еміграції, і видана там же в 1834 році.

Унікальна добірка найвідоміших творів відомої української поетеси та письменниці: «Contra spem spero», «Сон», «Слово, чому ти не твердая криця», «Кассандра», «Лісова пісня», «Бояриня», «Камінний господар», «Біда навчить», «Лелія», «Метелик» та багато інших.

Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь та затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»).

Роман «Недуга» показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х рр., їхній розрив між ідеалом і дійсністю.

П’єса «Цар Едіп», яку визнають еталоном трагедії, півтора тисячоліття була відома у численних рукописних джерелах, аж поки її нарешті надрукували 1502 року у Венеції. Едіпу ще до народження було передбачено оракулом вбити отця й одружитися з матір'ю. Як тільки він дізнався про свою страшну долю, то покинув прийомних батьків, яких вважав рідними, і, тікаючи від похмурого пророцтва, ненавмисно здійснив його. Не знаходячи цьому виправдання, Едіп виколов собі очі та став вигнанцем. Фройд назвав цей твір Софокла трагедією на всі часи, бо тема сліпого року, неминучої долі супроводжує і супроводжуватиме людство завжди.

П’єса «Три зими» відомої хорватської драматургині Тени Штивичич  розповідає про чотири покоління загребської родини та будинок, в якому вони живуть.

У цю книгу ввійшло три тексти: «Тисяча дев’ятсот вісімдесят перший» (п’єса вперше поставлена у 2013 р.), «Сім куховарок, чотири солдати і три софії» (2015; премія ім. Славка Ґрума за найкращий драматичний твір) та «Ми, європейські трупи» (2016).

Михайла Старицького називали батьком українського театру, одним з корифеїв вітчизняної театральної сцени. Його знамениті рядки «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!» стали народним надбанням. Йому належать переклади поезій Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича та багатьох інших світових митців. Більшість свого часу Старицький присвятив українському театру, вклавши всі сили та неабиякі кошти у його розвиток.

Справді народними стали п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які відзначаютьсяправдивим відтворенням життя і побуту простих людей, чудовим знанням краю.

П’єси Д. Димітріадиса називають «театром катастрофи», оскільки, занурюючись у глибини несвідомого, опрацьовуючи механізми травми і втрати, автор препарує ідею нормальності.

Ці драматичні твори визнаних класиків української літератури не потребують рекомендацій: «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’я­нен­ка, «За двома зайцями» М. Старицького, «Куди вітер віє» С. Васильченка, «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого.

Драма-парабола «Крах “Атласа”» — крах ілюзії про те, що можна безкарно втрутитися в певний порядок, святкувати тріумф, не сплативши ціну за перемогу.