Проза

У романі «Робінзон Крузо» розповідається про пригоди моряка з Йорка, який 1659 року відплив із Бразилії до берегів Африки. Корабель потрапив у шторм, уся команда загинула, а Робінзон опинився сам-один на безлюдному острові. Важливою подією в житті головного героя стає порятунок дикуна П’ятниці, якого він вчить читати, писати, правильно готувати їжу, стріляти з рушниці. Більш детально дізнатися про щоденні відкриття та дивовижні пригоди, які трапилися з Робінзоном за 28 довгих років на острові, можна на сторінках цієї книжки.

 «Професор» — перший завершений роман Шарлотти Бронте, написаний ще до знаменитого твору «Джейн Ейр», але опублікований лише посмертно, у 1857 році. У ньому письменниця розпочала розробку тем, які згодом стали її візитівкою: прагнення до особистої незалежності, внутрішньої гідності та щирих почуттів. Роман написано від імені чоловіка — рідкісний для того часу прийом, особливо у творчості жінки-письменниці. Це дає змогу авторці глибше дослідити гендерні й соціальні ролі та показати складність духовного зростання людини, яка прагне чесності й гідного життя. «Професор» — історія про самоствердження, вірність собі та здобуття особистого щастя через подолання труднощів. Це твір із витонченим стилем і глибокою емоційною проникливістю.

«Сини змієногої богині» — роман-есе, що складається з власне роману й кількох повістей із однією головною героїнею — Скіфією, загадковою та таємничою країною вершників із луками. Тією Скіфією, яка в VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна й реальна, повна слави й звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство.

Роман «Смерть у Києві» (1973), удостоєний Шевченківської премії, належить до знаменитої тетралогії П. Загребельного про часи Київської Русі, у якій він постав цілковитим новатором цього напрямку, зокрема подаючи українську версію історії княжої доби. За словами автора, у центрі роману «Диво» — доля таланту, «Первоміст» — доля народної споруди, «Євпраксія» — доля людини, «Смерть у Києві» — доля державної ідеї. У цих творах письменник також подає власну художньо-філософську концепцію сприйняття давноминулих подій з погляду сьогодення.

Дії його роману «Юлія, або Запрошення до самовбивства» відбуваються в Ташкенті під час великої війни. Роман покохав Юлію, вона — його Джульєтта, жінка його долі. Вона начебто померла від тифу, або просто пропала, та він шукає її усе життя. А тепер і для Романа настав час виборювати у долі своє кохання. «Брухт» — один із останніх творів майстра. Молодий учений Совинський, розум якого бунтував проти прагматизму та технократії ХХ ст., з легкістю погоджується провернути аферу в Німеччині.

Головний герой роману «Розгін» академік Карналь — видатний учений, «бог кібернетики», людина, цілком віддана науці. Йому вже за п’ятдесят, і він майже змирився зі своєю самотністю після смерті дружини. Думав, що ніколи не звільниться від болю втрати, та ось у його житті з’явилася Анастасія — молода, вродлива, запальна, така схожа й водночас зовсім не схожа на його Айгюль. Вона збентежила його душу, викликала забуті почуття, подарувала надію на щастя. Карналь знову покохав і вже не міг розлучитися з любов’ю, бо «як же ти візьмеш той клятий розгін, коли відступати не можна?».

Метафізичний роман письменника «Прощання з осінню» (1927) не можна назвати книгою для всіх — це провісник літератури абсурду, позаяк замість людей героями тут виступають ідеї. Оболонкою роману слугує доля «зайвої людини» Атаназія Базакбаля — його життя летить під укіс: сексуальні надмірності, наркотики, дуелі та інші саморуйнації. З одного боку, він хапається за життя, з іншого ж — усіма силами прагне смерті. І смерть таки спіткала його...

Сюжет роману «П’ятнадцятирічний капітан» насичений неймовірними подіями.

У романі «Діти Чумацького Шляху» на прикладі кількох родин письменниця показує трагічну історію селянства, яке було змушене скоритися тоталітарному насильству. Водночас Гуменна наголошує: колективізація, сталінські репресії, переслідування інтелігенції та навіть Голодомор не знищили українську душу — вони лише загартували її. Роман також містить автобіографічні елементи: авторка описує власні спостереження та переживання під час перебування в Україні, а пізніше — у повоєнних таборах для переміщених осіб. Роботу над романом Гуменна розпочала 1942 року в Києві. Перші три книги було видано 1948 року в Німеччині, четверту — 1951-го в Нью-Йорку. До цього тому увійшли третя та четверта частини твору.

У романі «Самопізнання Дзено» (1923) головний герой, підприємець із Трієста, пише спогади для свого психоаналітика. Дзено Козіні не лише згадує про те, що було з ним колись, а сповідується, досліджує себе самого. Розповідь ведеться від першої особи, але не в хронологічному порядку, а фокусуючись на окремих моментах із життя. Це й розповідь про смерть батька, про намагання кинути палити, історія одруження та інші події. Роман є аналізом психології Дзено, людини, яка почувається «хворою», «нікчемною» і постійно хоче вилікувати свою недугу, але спроби це зробити часто призводять до зворотного результату.

Найвідоміший твір Уласа Самчука роман-епопея «Волинь»  — це художній літопис української історії початку XX століття. У третій частині роману — «Батько і син» (1937) — автор показав селянське життя волинян кінця 1920-х років через історію українського роду Довбенків. Для юного Володьки Довбенка нелегко відірватися від домашнього вогнища, від свого роду, від землі. Але бажання пізнати далеку велику Україну з Києвом і Дніпром, вивчитися і реалізуватися в житті спонукає його вирушити через Збруч.

Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900—1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим.

«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.

«Без вини винний» —  продовження психологічного трилеру-детективу «Він знає, коли ти помреш». І нова історія не менш заплутана...

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр., що розвивалося в умовах масових переслідувань.

Владислав Станіслав Реймонт (1867—1925) — видатний польський письменник.  Його життя, сповнене буремних поворотів і несподіваних випробувань, відображено в реалістичній і водночас надзвичайно яскравій прозі. «Я хочу… з уривків думок і втрачених звичаїв, з вражень від землі, з усього, що є нашим… відбудувати польську душу», — писав Реймонт. Світову славу і Нобелівську премію 1924 року приніс йому роман «Селяни» — епопея про селянське життя в Польщі кінця ХІХ століття.

Головний герой роману «Пікнік на льоду»  — журналіст Віктор Золотарьов — отримує незвичайне завдання від провідної газети: писати некрологи про впливових людей, які поки що живі. Поступово він усвідомлює, що з необережності опинився втягнутим у складну гру тіньових структур. І тепер йому доводиться боротися за те, щоб просто вижити. Але ситуація ускладнюється через пінгвіна на ім’я Мишко. Віктор забрав його з Київського зоопарку, тому що в них не вистачало грошей на годування тварин.

«Я. Рим. І Дама з однорогом» — це сповідь про жінок, пов’язаних між собою війною, материнством, коханням, втратами, страхами й власним відродженням. У ній у дусі магічного реалізму переплітаються, як нитки на гобелені «Дама з однорогом», спогади й сни, дитячі голоси й голоси мертвих, карти таро, тиша й пам’ять, антикварні речі, подорожі місцями сили. Це книжка про пошук цілісності після того, як світ розсипався на уламки. Про те, як жінка вчиться знову відчувати, говорити, дихати. І про те, що навіть серед війни, самотності та втрат залишається простір, у якому вона — творець і джерело життя.

Сам О. Генрі, хоча і визначив жанр свого твору як роман, але при цьому зазначив, що написав «трагічний водевіль», «комедію, пошиту зі строкатих клаптів».

Роман «Донна Анна» поєднує ознаки інтелектуальної, соціально-психологічної та морально-філософської прози. Це глибоке дослідження жіночої особистості у світі, де любов, наука й мистецтво змагаються за душу людини. У центрі сюжету — Ганна Бачинська, освічена, талановита, але внутрішньо розгублена жінка, яка шукає гармонії між почуттям і обов’язком, коханням і материнством, духовністю і тілесністю. Її стосунки з чоловіками — науковцем Ніком і композитором Володимиром, — а також із дочкою Талею стають полем психологічних і моральних випробувань. На тлі індустріалізації та змін у суспільстві Г. Брасюк показує, як особисте переплітається із загальнолюдським — прагненням до щастя, самореалізації, вірності власним переконанням.

Роман «Подорож на край ночі» одразу після публікації його у 1932 році зробив лікаря з паризького передмістя і новачка в літературі Луї-Фердінана Селіна знаменитим письменником.

У своєму творі «Як вас звати насправді? Роман про УПА» Петро Лущик висвітлює суперечливі й маловідомі сторінки нашої історії — жорстоке протистояння загонів НКВС і упівців (членів військово-політичного формування УПА) на Західній Україні в 40—50-х рр. У центрі твору — молодий повстанець Микола Кульчицький, який став частиною опору кривавій тоталітарній системі після того, як його батька закатували в застінках радянської тюрми. Коли боротьба УПА з об’єднаними загонами радянської армії і військ НКВС загострюється, повстанцям вдається заслати Миколу як агента у тил ворога. Герой змушений забути своє ім’я, він знає, що наражає себе на смертельну небезпеку, та не може зробити інакше. Що його чекає на цьому шляху? Динамічний сюжет веде правдивими витками історії і ні на секунду не дає розслабитися читачеві...